Координати: 51°35′2″ пн. ш. 27°51′10″ сх. д. / 51.58389° пн. ш. 27.85278° сх. д. / 51.58389; 27.85278
Очікує на перевірку

Копище (Коростенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Копище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Олевська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060190230028562
Основні дані
Засноване 1459
Населення 983
Площа 2,83 км²
Густота населення 347,35 осіб/км²
Поштовий індекс 11010
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°35′2″ пн. ш. 27°51′10″ сх. д. / 51.58389° пн. ш. 27.85278° сх. д. / 51.58389; 27.85278
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Водойми р. Уборть, р. Жолобниця
Місцева влада
Адреса ради 11010, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Копище, вул. Партизанська, 50а; 9-71-42
Карта
Копище. Карта розташування: Україна
Копище
Копище
Копище. Карта розташування: Житомирська область
Копище
Копище
Мапа
Мапа

CMNS: Копище у Вікісховищі

Копи́ще[1] — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 983 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

На північному сході від села річка Глушковицький впадає у річку Уборть.

На сході від села бере початок річка Вішалка, права притока Уборті.

Історія

[ред. | ред. код]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 13 жителів села[2].

13 липня 1943 року в с. Копище сталася одна з найжахливіших трагедій України: нацистські загарбники влаштували каральну операцію «Фрау Хельга» (пані Ольга), метою якої було повне знищення жителів села. За один день розстріляли 2887 мирних жителів, з них 1347 дітей віком до 12 років. Врятувались лише четверо дорослих та 46 дітей. Злочин окупантів та їх поплічників проти мирних мешканців села описаний у повісті Михайла Рубашова «Копищанська трагедія» (1970).

Колишній орган місцевого самоврядування — Копищенська сільська рада.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 943 особи, з яких 461 чоловік та 482 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 971 особа.[4]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 97,76 %
білоруська 1,83 %
вірменська 0,20 %
російська 0,20 %

Загальноосвітня школа

[ред. | ред. код]

Копищенська ЗОШ І—III ступенів — сайт — https://sites.google.com/view/kopishe-zosh/

Майдан-Копищенська ЗОШ І—ІІ ступенів

Культурно-освітні заклади

[ред. | ред. код]

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МУЗЕЙ ІСТОРІЇ СЕЛА КОПИЩЕ" ОЛЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. В етнографічному розділі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, народний одяг, вишиті рушники[6].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 10 листопада 2016.
  2. Копище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  6. Музей історії села Копище // Проєкт "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України"

Посилання

[ред. | ред. код]