Краматорський завод важкого верстатобудування
 | |
 | |
| Тип | бізнес |
|---|---|
| Засновано | 1937 |
| Штаб-квартира | 84307, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6 |
| Співробітники | 501 (2017) |
| Код ЄДРПОУ | 00222999 |
| kzts.com | |
 Краматорський завод важкого верстатобудування у Вікісховищі | |
Краматорський завод важкого верстатобудування (КЗВВ) — машинобудівний завод у місті Краматорську, заснований 1937 року.
Випускає важкі верстати токарної і фрезерної групи. Верстати, що виготовляються заводом, постачаються до багатьох країн світу, зокрема Азію, в Болгарію та інші країни Європи.[1]
Дані верстати призначені для обточування колісних пар рухомого складу і використовуються майже усіма локомотивними та вагонними депо на мережах залізниць переважно країн Балтії та СНД, зокрема Російської Федерації.
В 2018 році було представлено розробку підприємства (спільно з 10-ма компаніями українського оборонного сектору): САУ «Богдана», стало відомо про те, що на заводі налагоджено виробництво як танкових гармат так і 155-мм гармати власно для самохідної гаубиці[2].
1937 рік, 1 травня — почали будувати Краматорський верстатобудівний завод.
1939 — запрацювали модельний, інструментальний, механічні №1, №5 цехи та гараж.
1940 рік, 7 листопада — завод випустив першу власну продукцію — два вальцетокарні верстати.
1941 рік, 24 лютого — підприємство було здано в експлуатацію, виготовлено дослідний зразок глибоко-розточувального верстата моделі 2940А[3]. На початку Другої світової війни, із підприємства були покликані та пішли добровольцями на фронт 800 осіб.
1941 рік, до 20 жовтня — завод було перевезено до російського міста Новосибірськ[3].
1944 рік, початок — зрушило відновлення підприємства.
1945 року, був випущений перший післявоєнний верстат.
У 1947—1950-х роках завод опанував виробництво зливкорозрізних верстатів моделі 1865.
1951 року, збудовано ново-ливарний цех.
1952 рік — група конструкторів заводу за налагодження виробництва вальцетокарних та вальцешліфувальних верстатів, була відзначена Державною премією СРСР.
1954 року, було завершено складання особливого глибоко-розточувального верстата моделі 2959 для розточування отворів діаметром до 1300 мм і довжиною до 30 м. Довжина верстата склала 95 метрів[3].
1957 року збудовано ковальсько-пресовий цех.
30 липня 1966 року завод був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора за дострокове виконання завдань семирічки з випуску важких та унікальних верстатів [2].
Влітку 1967 року на прохання трудового колективу заводу надано ім'я Власа Чубаря. 29 квітня 1970 року у сквері перед заводом було встановлено його бюст (прибрано у 2014 року — декомунізація).
1970 року, завод виготовив 235 важких верстатів, зокрема 99 верстатів нових моделей. Важкий токарний верстат моделі 1А685.01Ф2, був першим верстатом з автоматичним керуванням ЧПК, випущеним заводом[3].
1971-1980 — розквіт продуктивності: по 200-210 верстатів щорічно.
1971 року, на Уралмашзаводі (Російська Федерація) була змонтована автоматична лінія для обробки осей колісних пар вагонів, що не мала аналогів у світі. Групу конструкторів заводу було відзначено Державною премією СРСР за створення важких верстатів нових типів (моделі 1А660, 1А665, 1А670, 1А675, 1А680)[2].
1972 року встановлено заводське досягнення — випущено 287 верстатів.
1976 року відкрито базу відпочинку «Хвиля» на березі Чорного моря в Херсонській області.
1978 рік — збудовано обрубний цех та цех металоконструкцій.
Після відновлення незалежності
[ред. | ред. код]1992 року заводом розпочато виробництво пилорам.
1995 року, травень — Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію заводу[4], після чого у липні 1995 року державне підприємство було перетворене на Відкрите акціонерне товариство; останні акції, що належали державі, продані 2003 року.
1997 рік, серпень — завод було внесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України[5].
2006 рік — підприємство нагороджене Дипломом Всеукраїнського конкурсу з якості продукції, як Переможець у номінації "Продукція виробничо-технічного призначення".
2008 року — Верстат токарний з числовим програмним керуванням (ЧПК) підвищеної точності виробництва КЗВВ, нагороджений Дипломом Всеукраїнського конкурсу "100 кращих товарів України" (Донецька регіональна конкурсна комісія).
2010 року, 11 жовтня — після великої (вкладено 21 млн. євро[6]) реконструкції, на площах заводу було відкрито ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» з виробництва
вітроенергетичних установок, водночас виробництво веж та рам гондол вітряків, налагоджено безпосередньо на КЗВВ.
2013 рік — заводом відвантажено замовникам 9 важких верстатів (ПАТ "Дніпровський завод прокатних валків", ПАТ Дніпроспецсталь, ТОВ "Техмаш" м. Бєлгород РФ, тощо).
2014 рік, 10 червня — під час гарячої фази Російсько-української війни, механообробний цех заводу постраждав від обстрілу бойовиками, в ході боїв з терористами угрупування «Донецька народна республіка»[7].
2017 рік — з серпня, в частині інженерного корпусу розміщувалася Донецька обласна військово-цивільна адміністрація.
2022 рік, червень — Через російське вторгнення в Україну від 24 лютого, і ракетні обстріли Краматорська, КЗВВ змінить своє розташування на Закарпатську область.[8]
За часів СРСР на теренах України попри серійне виготовлення бронетехніки — танків та самохідних артилерійських установок, вироблення стволів до їх гармат налагоджене не було, і вони надходили з території Російської РФСР[9].
.jpg)
Краматорський завод важкого верстатобудування опанував виготовлення стволів після отримання Україною замовлення від Таїланду на 49 бойових машин «Оплот» у 2011 році. Завод зумів налагодити виробництво гладкоствольних танкових гармат.[9]
З початком російсько-української війни, на цьому ж підприємстві було значно розширено перелік товарів — тут розпочали виготовляти стволи до мінометів, а 2018 року, саме це підприємство представило колісну 155-мм самохідну артилерійську установку «Богдана», ствол до якої вже був нарізним[9].
Усі ці стволи підприємство виготовляє на обладнанні власного виробництва. Зокрема на спеціальному нарізному верстаті з цифровим програмним керуванням КЖ 1975Ф3. Цей верстат призначено для нарізання внутрішніх профілів гвинтового каналу ствола з перемінним чи постійним кутом підйому у 10°[9].
Можливості верстату дозволяють виготовлення стволів калібром від 80 до 205 мм та довжиною до 10 000 мм. На ньому можливе виробництво гармати калібром 155-мм довжиною у 40 калібрів, що в метровому значенні — 6200 мм[9].
Також на цьому обладнанні можна виробляти стволи майже всіх наявних на озброєнні української армії артилерійських систем, наприклад ствол до 152-мм гармати 2А36 «Гіацинт-Б» разом з дульним компенсатором що має довжину у 53 калібри — 8197 мм[9].
Винятком, є самохідна артилерійська система 2С7 «Піон» калібром 203 мм та стволом завдовжки у 55,3 калібрів — 11 226 мм[9][10]
- Бондар Юрій Григорович (2017)
- ↑ ЧАО "КЗТС" — Краматорский Завод Тяжелого Станкостроения. www.kzts.com. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Володимир ТКАЧ, Олексій ЛЕВКОВ. ТАК ОСЬ ТИ ЯКА, «БОГДАНО» // Defense Express. — 2018. — 1 жовтня. Архівовано з джерела 1 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
- ↑ а б в г ЧАО "КЗТС" — Краматорский Завод Тяжелого Станкостроения. www.kzts.com. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 р. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Законодавство України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ http://www.kzts.com/media/zvit2015.pdf
- ↑ У Краматорську під час артобстрілу частково зруйновано цехи двох заводів. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
- ↑ Краматорський важверстатобуд змінить місцезнаходження на Закарпатську область. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ а б в г д е ж В Україні освоїли випуск верстатів для виготовлення стволів до гармат. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 15 жовтня 2018.
- ↑ В Україні освоїли випуск верстатів для виготовлення танкових стволів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.
- Кому принадлежат заводы Краматорска? Часть 2. http://www.kramatorskpost.com/. 22 червня 2016. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
- КРАМАТОРСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ, ПАТ [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |