Ліза М. Даймонд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліза М. Даймонд
англ. Lisa Diamond
Народилася8 квітня 1971(1971-04-08)[1] (53 роки)
Країна США
Діяльністьпсихологиня, викладачка університету, дослідниця
Alma materКорнелльський університет (1999)[2] і Чиказький університет (1993)[2]
Знання мованглійська[3]
ЗакладУніверситет Юти
Нагороди

Ліза М. Даймонд — американська психологиня і феміністка. Вона є професоркою психології розвитку та психології здоров'я в Університеті Юти. Її дослідження зосереджено на розвитку сексуальної орієнтації тагендерної ідентичності.[4]

Найвідоміша завдяки своїй книзі 2008 року «Сексуальна плинність: розуміння жіночої любові та бажання».[5] У цій книзі вона обговорює плинність жіночої сексуальності, базуючись на дослідженні 100 негетеросексуальних жінок протягом 10 років. Вона дійшла висновку, що термін «бісексуальність» по-справжньому не виражає різнобічний характер багатьох її предметів. Тому вона закликає «до розширеного розуміння одностатевої сексуальності».

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Даймонд зацікавилася фемінізмом після того, як Бетті Фрідан виступила з доповіддю у своїй середній школі.[5] Вона вивчала феміністичну теорію в Чиказькому університеті та вступила до правління Чиказької національної організації жінок.[6] У цей час вона зробила камінг-аут як лесбійка і вирішила продовжувати дослідження одностатевої сексуальності замість активізму.

У 1993 році вона отримала ступінь бакалавра психології в Чиказькому університеті.[5] Потім вона розпочала аспірантуру в Рітч Савін-Вільямс в Університеті Корнелла,[7] де здобула ступінь магістра в 1996 році та ступінь докторки філософії у 1999 р., обидва — у галузі психології розвитку.

Робота

[ред. | ред. код]

В Університеті Юти Даймонд була асистенткою з 1999 по 2005 рік, а доценткою — з 2005 по 2012 рік. У 2012 році вона стала професоркою психології та гендерних досліджень.[4] Вона працює в редакційних колегіях «Психології розвитку», «Архівів сексуальної поведінки» та інших журналах. Її дослідження зосереджені на одностатевій сексуальності, підлітковому віці жінок та людських стосунках.[5]

У своїх дослідженнях сексуальної плинності вона виявила, що деякі жінки відзначають мінливість своєї ідентичності в сексуальній орієнтації. Даймонд ясно, що сексуальну орієнтацію не вибирають, але деякі жінки можуть добровільно змінювати ідентичність.[5][8] Жінки з сексуальною плинністю, яких вона вивчала, не «переживали ці зміни як навмисні», а деякі навіть протистояли їм. Даймонд каже, що конверсійна терапія не може змінити одностатевий потяг.

Даймонд також досліджувала теорію прив'язаності як основу любові та сексуальної орієнтації, а також зв'язок між стосунками та психобіологічним здоров'ям.

Даймонд отримала Премією за видатні досягнення Комітетом APA з питань лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів у 2011 році; премію за визначну книгу Міжнародної асоціації досліджень стосунків (IARR) у 2010 році; та нагороду за її книгу «Сексуальна плинність» від Американської психологічної асоціації у 2009 році. За свою наукову кар’єру вона отримала ряд інших відзнак.[4]

Публікації

[ред. | ред. код]

Серед інших робіт вона є авторкою:

  • Diamond, L.M. (2018). The dynamic expression of sexual-minority and gender-minority experience during childhood and adolescence. In S. Lamb & D. Gilbert (Eds.), The Cambridge handbook of sexuality: Childhood and adolescence (pp. 92-110). New York: Cambridge University Press. Published, 01/2018.
  • Spivey, L.A., Huebner, D.M., & Diamond, L.M. (2018). Parent responses to childhood gender nonconformity: Effects of parent and child characteristics. Journal of Sexual Orientation and Gender Diversity, 5, 360–370. Published, 01/2018.
  • Diamond, L.M. (2018). Contemporary theory in the study of intimacy, desire, gender, and sexuality. In N. Dess, J. Marecek, D. Best, & L. Bell (Eds.), Gender, sex, and sexualities: Psychological perspectives (pp. 271-294). New York: Oxford University Press. Published, 01/2018.
  • Diamond, L.M., Dickenson, J., & Blair, K. (2017). Stability of sexual attractions across different time scales: The roles of bisexuality and gender. Archives of Sexual Behavior, 46, 193–204. Published, 01/2017.
  • Diamond, L.M. (2016). Sexual fluidity in males and females. Current Sexual Health Reports, 8, 249–256. Published, 01/2016.
  • Diamond, L.M. (2016). Three critical questions for future research on lesbian relationships. Journal of Lesbian Studies, 21, 1-14. Published, 01/2016.
  • Diamond, L.M., & Rosky, C. (2016). Scrutinizing "immutability": Research on sexual orientation and its role in legal advoacacy for the rights of sexual minorities rights? Journal of Sex Research, 53, 363–391. Published, 01/2016.
  • Bailey, J.M., Vasey, P., Diamond, L.M., Breedlove, M., Vilain, E., & Epprecht, M. (2016). Sexual orientation, controversy, and science. Psychological Science in the Public Interest, 17, 45-101. Published, 01/2016.
  • Mansfield, C.D., & Diamond, L.M. (2016). Does stress-related growth really matter for adolescents' day-to-day adaptive functioning? Journal of Early Adolescence. Published, 01/2016.
  • Diamond, L.M. (2016). Female sexual orientation. In A. Goldberg (Ed.), The Sage encyclopedia of LGBTQ lives in context (pp. 551-556). Thousand Oaks, CA: Sage. Published, 01/2016.
  • Diamond, L.M. (2014). Sexuality and same-sex sexuality in relationships. In J. Simpson & J. Davidio (Eds.), Handbook of personality and social psychology (Vol. 3, pp. 523-553). Washington, DC: APA. Published, 01/2014.
  • Farr, R.H., Diamond, L.M., & Boker, S.M. (2014). Female same-sex sexuality from a dynamical systems perspective: Sexual desire, motivation, and behavior. Archives of Sexual Behavior, 43, 1477–1490. Published, 01/2014.
  • Diamond, L.M. (2014). The biobehavioral legacy of early attachment relationships for adult physiological, emotional, and interpersonal functioning. In V. Zayas & C. Hazan (Eds.), Bases of adult attachment: Linking brain, mind, and behavior (pp. 79-105). New York: Springer. Published, 01/2014.
  • Diamond, L.M. (2013). Links and distinctions between love and desire. In C. Hazan and M. Campa (Eds.), Human bonding: The science of affectional ties (pp. 226-250). New York: Guilford. Published, 01/2013.
  • Diamond, L.M. (2013). Sexual-minority, gender-nonconforming, and transgender youths. In D. Bromberg & W. O. Donohue (Eds.) Handbook of child and adolescent sexuality: Developmental and forensic psychology (pp. 275-300). Oxford: Elsevier Press. Published, 01/2013.
  • Diamond, L.M. (2013). Sexuality in relationships. In J. Simpson & L. Campell (Eds.), Handbook of close relationships (pp. 589-614). New York: Oxford University Press. Published, 01/2013.
  • Diamond, L.M. (2013). Concepts of female sexual orientation. In C. Patterson & A. R. D’Augelli (Eds.), The psychology of sexual orientation (pp. 3-17). New York: Cambridge University Press. Published, 01/2013.
  • Diamond, L. M. (2012). The desire disorder in research on sexual orientation in women: Contributions of dynamical systems theory. Archives of Sexual Behavior, 41, 73–83.
  • Diamond, L. M., Hicks, A. M., & Otter-Henderson, K. D. (2011). Individual differences in vagal regulation moderate associations between daily affect and daily couple interactions. Personality and Social Psychology Bulletin, 37, 731–744.
  • Diamond, L. M. & Wallen, K. (2011). Sexual-minority women's sexual motivation around the time of ovulation. Archives of Sexual Behavior, 40, 237–246.
  • Diamond, L.M., Fagundes, C. P., & Cribbet, M. R. (2012). Individual differences in adolescent sympathetic and parasympathetic functioning moderate associations between family environment and psychosocial adjustment. Developmental Psychology.
  • Diamond, L. M. (2008). Female bisexuality from adolescence to adulthood: Results from a 10-year longitudinal study. Developmental Psychology, 44, 5–14.
  • Diamond, L. M., & Dickenson, J. (2012). The neuroimaging of love and desire: Review and future directions. Clinical Neuropsychiatry, 9, 39–46.
  • Diamond, L. M., Hicks, A. M., and Otter-Henderson, K. D. (2008). Every time you go away: Changes in affect, behavior, and physiology associated with travel-related separations from romantic partners. Journal of Personality and Social Psychology, 95, 385–403.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б https://psych.utah.edu/_resources/documents/people/diamond/Diamond%20Vita%202023.pdf
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ а б в Diamond, L. M. Curriculum Vita (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 січня 2020.
  5. ↑ а б в г д Radtke, Sarah (2012). Profile: Lisa Diamond. Psychology's Feminist Voices. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 20 квітня 2015.
  6. ↑ Diamond, Lisa M.; Granek, Leeat (6 серпня 2011). Interview with Lisa M. Diamond (PDF). Psychology's Feminist Voices Oral History Project. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
  7. ↑ Vaughn-Blount, Kelli (2008). Champions of Psychology: Lisa Diamond. Observer. 21 (2). Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2021.
  8. ↑ Dr. Lisa Diamond. LGBT Science. Truth Wins Out. 29 жовтня 2013. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліза_М._Даймонд