Марія Уєвич-Галетович
| Марія Уєвич-Галетович | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Marija Ujević-Galetović | ||||
| Народження |
20 жовтня 1933 Загреб, Савська бановина, Королівство Югославія | |||
| Смерть | 13 березня 2023 (89 років) | |||
| Загреб, Хорватія | ||||
| Поховання | Пучища[1] | |||
| Країна |
 Хорватія.svg){kind=small} Югославія | |||
| Жанр |
скульптура живопис | |||
| Навчання | Central School of Art and Designd | |||
| Діяльність | скульпторка | |||
| Працівник | Загребський університет | |||
| Член | Хорватська академія наук і мистецтв[2] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марія Уєвич-Галетович у Вікісховищі | ||||
Марія Уєвич-Галетович (хорв. Marija Ujević-Galetović; 20 жовтня 1933, Загреб — 13 березня 2023, там само) — хорватський скульптор, також займається і живописом. Жила і працювала в Загребі.
Творчість[ред. | ред. код]
Роботами Марії Уєвич-Галетович переважно є портрети і статуї. Вона навчалася скульптурі в Центральному коледжі мистецтва та дизайну в Лондоні. З 1987 року Уєвич-Галетович викладає в загребській Академії витончених мистецтв, в якій вона отримала звання професора в 1995 році. Крім того, скульптор є активним членом Хорватської академії наук і мистецтв[4].
Марія Уєвич-Галетович — автор численних зовнішніх і внутрішніх публічних скульптур, у тому числі в містах: Вировитица, Врсар, Загреб, Марія-Бистриця, Синь, Црес, Рієка, Осієк, Лабин, Високо, Бихач і Нові-Сад. Серед її публічних скульптур найбільш відомі: Пам'ятник Мирославу Крлеже в Осієку, Пам'ятник Мирославу Крлеже в Загребі, Пам'ятник Аугусту Шеноа в Загребі, Бігун на набережній річки Сава в Загребі, Пам'ятник Франя Петричу в Цресе, Пам'ятник Якову Готовацу в Осоре і Пам'ятник Стерию-Поповичу в Нові-Саді[5].
В Уєвич-Галетович було безліч персональних виставок в Хорватії і за її межами, включаючи заходи в галереї «Форум» (Загреб, 1980 і 1992 роки), галереї «Себастьян» (Дубровник, 1981), галереї «Себастьян» (Белград, 1984), «Ex Granai della Repubblica a Zitellelle» (Венеція, 1991), Французької академії в Римі на віллі Медичі (Рим, 1991), HDLU (Загреб, 2005), хорватському посольстві в Італії (Рим, 2009) і галереї Мочибоб (Загреб, 2010).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премія за проект Пам'ятника Селянському повстанню (Загреб, 1970).
- Премія за проект Пам'ятника Козарі (Сараєво, 1971).
- Перший приз за проект Пам'ятника Августу Цесарецу (Загреб, 1973).
- Нагорода за Пам'ятник Мирославу Крлежі.
- Премія Загребського салону (Загреб, 1982).
- Хорватська премія триріччя в галузі скульптури (Загреб, 1986).
- Премія за Пам'ятник Августу Шеноа (Загреб, 1987).
- Премія міста Загреб (Загреб, 1989).
- Премія Загребського салону (Загреб, 1990).
Література[ред. | ред. код]
- Banov, Ivo Šimat, Marija Ujević Galetović (Kontura, 2007).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://sjecanje.vecernji.hr/marija-ujevic-galetovicakademkinja/
- ↑ Хорватська академія наук і мистецтв — 1866.
- ↑ Sculpture Collection, Ujević – The Museum of Contemporary Art Zagreb. www.msu.hr. MSU Zagreb. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 марта 2018.
- ↑ Croatian Academy of Sciences and Arts Official Website [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.], (accessed, 21/02/2011).
- ↑ Dugandžija, Mirjana (26 лютого 2002). 'Sve što znam o Evi' - Aktovi Marije Ujević ["All I know about Eve" - Marija Ujević nudes] (Croatian) . Nacional. Архів оригіналу за 2 июля 2012. Процитовано 26 марта 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Nina Ožegović (3 вересня 2007). Kiparstvo nije samo za muškarce [Sculpting isn't just for men] (хорв.) . Nacional. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 26 березня 2018.
|
