Врсар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Врсар
хорв. Vrsar, італ. Orsera
Прапор
прапор
Вид на Врсар з боку гавані, вересень 2005 року
Вид на Врсар з боку гавані, вересень 2005 року
Вид на Врсар з боку гавані, вересень 2005 року
Основні дані
45°09′00″ пн. ш. 13°36′36″ сх. д. / 45.15000000002777369445539080° пн. ш. 13.61000000002777810° сх. д. / 45.15000000002777369445539080; 13.61000000002777810Координати: 45°09′00″ пн. ш. 13°36′36″ сх. д. / 45.15000000002777369445539080° пн. ш. 13.61000000002777810° сх. д. / 45.15000000002777369445539080; 13.61000000002777810
Країна  Хорватія
Регіон Істрійська жупанія
Площа 24 км²
Населення 1 771 (2011)
Агломерація 2 162
Висота НРМ 54  м
Географічна зона Істрія
Назва мешканців італ. orseresi
Часовий пояс центральноєвропейський час, Центральноєвропейський літній час (Істрійська жупанія)
Номери автомобілів PU
GeoNames 3187145
OSM r6449310  ·R
Поштові індекси 52450
Міська влада
Вебсайт www.vrsar.hr
Мапа
Мапа
Врсар. Карта розташування: Хорватія
Врсар
Врсар
Врсар (Хорватія)


CMNS: Врсар у Вікісховищі

Врсар (хорв. Vrsar) — хорватське курортне місто, розташоване в західній частині Істрії біля Адріатичного узбережжя. Відоме також під своєю італійською назвою — Орсера (італ. Orsera).

Історія

[ред. | ред. код]

Історія міста сягає своїм корінням в епоху Стародавнього Риму, коли на місці сучасного міста Врсар розташовувалося давньоримське місто Урсарія, і цю назву місто зберігало до Середніх віків. Деякі лінгвісти вважають[джерело?], що ця назва утворилася від слова «ur» (джерело) однією зі стародавніх середземноморських мов. Стародавні моряки, зупинившись на західному узбережжі Істрії, взяли питну воду з джерела і дали цьому місцю ім'я Ursaria. Також прослідковується зв'язок із лат. ursus «ведмідь», що відображено в гербі міста. Врсар за часів Римської імперії являв собою дуже важливий центр виробництва сільськогосподарської та тваринницької продукції (вино, олія, сир, м'ясо …). Розташування поруч з Равенною (на протилежній стороні Адріатичного моря) сприятливо впливало на розвиток торгівлі у Врсарі.

У II—III століттях на Врсар поширюється нова релігія — християнство. Разом із Поречом і Пулою, Врсар у IV столітті став важливим центром раннього християнина.

У другій половині V століття (476) до Західної Римської імперії і Істрії прийшли загарбники — готи. Візантійський імператор Юстиніан I (527—565) здобув перемогу над готами і приєднав Істрію (538) до Східної Римської імперії (Візантії). Візантійською Істрія залишалася до кінця восьмого століття. Історичних даних про Врсар в ранньому середньовіччі було дуже мало. Врсар згадується в деяких документах з VI століття як важливе місце рибної ловлі.

Наприкінці VI і на початку VII століть до візантійської Істрії (від своєї первісної батьківщини, Карпат) прийшли слов'яни. У період між 599 і 611 роками вони взяли і зруйнували місто. Наявність хорватів у Врсарі в раннє середньовіччя підтверджується археологічними знахідками слов'янської кераміки.

Візантійське панування була перервано на короткий час вторгненням лангобардів (751—774). Наприкінці VIII століття (788) Істрія була завойована франками і стала частиною великої держави франкського завойовника Карла Великого.

Франки ввели феодальний лад і феодальне володіння слов'янських селян. З початку IX століття у політичному житті Істрії починають відігравати важливу роль дворяни німецького походження. У зоні між річкою і каналом Мирна Лім розташовувалася Порецька єпархія (заснована у другій половині третього століття). З 983 до 1778 року Врсар перебував під владою Порецького єпископства та був його адміністративним центром.

Західне узбережжя Істрії було місцем зіткнення економічних і політичних інтересів Венеції і патріарха Аквілеї. У тривалій боротьбі Порецькі єпископи були наполегливими, і, таким чином, майже на вісім століть зберегли контроль над цією місцевістю.

В епоху Відродження та бароко інтенсивно експлуатувалися Врсарські кар'єри. Високоякісний камінь був експортований до Венеції на будівництво палаців, церков і мостів. У період з XV до XVII століття Врсар неодноразово потерпав через чуму.

У XVIII столітті двічі (у 1743 і 1744 роках) Врсар відвідав італійський авантюрист і письменник Джакомо Казанова, що він описав у своїх знаменитих мемуарах.

У 2-й половині XVIII століття (1778) венеційський сенат скасував володіння церкви у Врсарі, тому він підпадає під пряме правління венеційського дожа. За конфісковані володіння венеційською владою Порецькій єпархії виплачується відшкодування.

З 1797 до 1805 року Істрія перебувала під владою Австрії. На початку грудня 1805 року Наполеон під Аустерліцем переміг австро-прусську армію, й Істрія стала частиною Франції. Після розгрому Наполеона на європейських полях, 3 1813 до 1918 року вона повернулась під владу Австрії.

До XIX столітті Врсар був маленьким сільським муніципалітетом у районі міста Пореч. У XIX ст. місто почало розширюватися за межі його старих стін, у затоці був побудований причал. На схилах пагорба за старим містом Врсара зводяться нові будинки.

Перша світова війна змінила політичну ситуацію в Істрії. На момент розпаду Австро-Угорської монархії італійська армія окуповує півострів Істрія, і він входить до складу Італії (1918—1943).

Після війни італійці скористалися слабкістю новоствореної Югославії та договором в Рапалло (1920) забезпечили собі законне право на Істрію. Під час італійської окупації хорватам і словенцям в Істрії було дуже важко. Ситуація погіршилася особливо після приходу до влади фашистів на чолі з Беніто Муссоліні (1922). Використання хорватської та словенської мов було суворо заборонено. Існував план насильницького переміщення населення в італійські колонії в Африці.

Друга світова війна привела до радикальних політичних змін на півострова Істрія. У квітні 1941 року Гітлер і Муссоліні вдерлися до Югославії. Хорвати й словенці зі зброєю в руках постали проти італійських фашистів.

Після звільнення почалася довга дипломатична боротьба за Істрію між Югославією та Італією. За Паризьким мирним договором 1947 р. Істрія стала частиною Республіки Хорватія у складі Югославії, а з 1991 року — частиною незалежної Хорватії.

До закінчення Другої світової війни переважну частину населення міста і околиць становили італійці, які покинули Істрію, після того, як вона відійшла Югославії.

З 1960-х роках Врсар перетворився на відомий туристичний центр. Тут один з перших і найважливіших європейських нудистських пляжів.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2162 осіб[1]. Населення самого поселення становило 1771 особа[1].

Динаміка чисельності населення громади[2]:

Динаміка чисельності населення центру громади[2]:

Населені пункти

[ред. | ред. код]

Крім поселення Врсар, до громади також входять:

Клімат

[ред. | ред. код]

Середня річна температура становить 14,21 °C, середня максимальна — 26,96 °C, а середня мінімальна — 1,09 °C. Середня річна кількість опадів — 804 мм[3][4].

Клімат поселення
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C 9,92 10,22 13,23 16,88 21,82 26,05 26,96 26,67 22,17 18,04 13,24 9,84
Середня температура, °C 5,49 5,80 8,80 12,47 17,42 21,65 23,97 23,68 19,18 15,05 10,23 6,85
Середній мінімум, °C 1,09 1,38 4,40 8,04 13,00 17,22 20,97 20,68 16,19 12,05 7,24 3,84
Норма опадів, мм 58 48 56 64 60 69 46 71 79 93 90 70
Середньомісячна швидкість вітру, м/с 2.40 2.60 2.70 2.70 2.40 2.36 2.36 2.30 2.40 2.60 2.69 2.58
Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день 4456 7410 10810 15414 19659 21540 22703 19498 14342 9107 4945 3807
Джерело: [3][4]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Крім своїх пляжів, готельних комплексів, кафе і ресторанів, у місті є велика кількість важливих історичних пам'яток, які приваблюють численних туристів до міста. Від Стародавнього Риму в місті залишилися склади, вілли, громадські будівлі й кладовище, які були знайдені під час археологічних досліджень наприкінці 1920-х років. Склади являють собою велику (70 м у довжину) прямокутну будову, що підтверджує той факт, що Урсарія була важливим торговим центром Істрії в давнину. Поблизу гавані були знайдені залишки давньоримського кладовища, з урнами з попелом померлих, і надгробна плита, які відносяться до 2-го століття н. е.

Церква Святої Фоски була побудована в епоху Відродження, про що свідчить її архітектура у стилі ренесансу з деякими бароковими деталями. Головною визначною пам'яткою цієї церкви є картина «Мучеництво Святої Фоски», яка датується XVII століттям.

Середньовічним пам'ятником є також романська базиліка Пресвятої Діви Марії, зведення якої відноситься до XII століття. Вважається, що перша церква на місці сучасної базиліки була побудована в VIII столітті, і до XII вона набула сучасного вигляду. Раніше ця базиліка була відома своїми фресками і картинами на релігійну тематику, які були створені переважно венеційськими майстрами, проте велика частина картин і статуя Діви Марії XIV століття були вкрадені.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  2. а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 червня 2018.
  3. а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  4. а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'

Джерела

[ред. | ред. код]