Муждабаєв Айдер Іззетович
| Муждабаєв Айдер Іззетович | |
|---|---|
| крим. Ayder İzzet oğlu Mujdabayev | |
 | |
| Народився |
8 березня 1972 (52 роки) Тамбов, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
 Росія[1] Україна |
| Діяльність | журналіст, редактор, телеведучий |
| Alma mater | Тамбовський державний університет (1992) |
| Знання мов | російська, українська і кримськотатарська |
| Заклад | Тамбовская правдаd, Московский комсомолец і ATR |
| Посада | головний редактор |
Айдер Іззетович Муждабаєв (крим. Ayder İzzet oğlu Mujdabayev, Айдер Иззет огълу Муждабаев; нар. 8 березня 1972, Тамбов, РРФСР) — український та російський[1] журналіст, медіаменеджер, та відеоблогер кримськотатарського походження. Заступник головного редактора газети «Московський комсомолець» (2008—2015). З 23 червня 2015 року — заступник гендиректора кримськотатарського телеканалу ATR.
Життєпис[ред. | ред. код]
1979—1989 — навчався в школі № 24 Тамбова.
1989—1992 — навчався в Тамбовському інституті хімічного машинобудування за спеціальністю «Системний програміст», після п'ятого семестру покинув інститут і пішов працювати в газету «Тамбовські губернські відомості». Пізніше закінчив заочно факультет журналістики Тамбовського університету.
Робота в Росії[ред. | ред. код]
З лютого 1991 — журналіст, кореспондент, заступник редактора газети «Тамбовські губернські відомості». З 1995 — кореспондент в газеті «Тамбовське життя».
З лютого 1998 до червня 2015 — кореспондент відділу політики і права газети «Московський комсомолець», з березня 2000 — редактор розділу про міське життя, до липня 2015 — заступник головного редактора газети.
Виступав на підтримку ув'язненого на той час у Росії українського режисера Олега Сенцова.[2] Відомий також зверненням до українців «Путін обов'язково нападе»[3]. Деякий час публікувався в блогах на сайті радио «Ехо Москви». 22 червня 2015 — після 20 років співпраці, звільнився з «Московського комсомольця»[4].
Робота в Україні[ред. | ред. код]
В червні 2015 переїхав до України, відтоді працює заступником гендиректора кримськотатарського телеканалу ATR. З 25 травня 2016 веде щотижневу програму «Кримське питання» на цьому телеканалі. Перший випуск провів із власником телеканалу, віце-президентом Світового конгресу кримських татар Ленуром Іслямовим[5].
З 2016 року є громадянином України. З жовтня 2017 — ведучий програми «Prime: Муждабаєв» на ATR[6].
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
Є прихильником Євромайдану, у грудні 2013—січні 2014 неодноразово приїздив до революційного Києва, засудив початок тимчасової анексії Криму Росією в лютому 2014-го. Під час виборів президента України 2019 року підтримав Порошенка[7][8].
Політичне переслідування[ред. | ред. код]
Муждабаєв має проукраїнську та антипутінську позицію, через що переслідується російською владою.
21 травня 2020-го в РФ щодо Айдера було відкрито кримінальне провадження за нібито публічні заклики до терористичної діяльності, публічне виправдання чи пропаганду тероризму[9].
25 червня 2020-го Росія оголосила Айдера у міжнародний розшук, заявленою причиною було вказано «публічне виправдання тероризму та закликах до нього». Муждабаєв назвав це подарунком до Дня кримськотатарського прапору", що святкують 26 червня[10].
Публікації[ред. | ред. код]
Співавтор доповіді Бориса Нємцова «Путін. Війна» про втручання Росії в українську політику та застосування російських збройних сил у Російсько-українській війні[11]. Після вбивства Бориса Нємцова був одним з тих, хто презентував доповідь у Москві в травні 2015 року. В доповіді є автором третьої глави під назвою «Як забирали Крим» про початок тимчасової анексії Криму Росією[12].
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько — Іззет Мамутович Муждабаєв (1948—2020)[13]
- Мати — Тетяна Максимівна Дрожжина (Муждабаєва) (1950—2015)[14]. Батьки за кримськотатарською лінією родом з Криму, з міста Карасубазар (після депортації кримських татар перейменовано на Білогірськ).
Одружений, виховує двох доньок: Аніфе та Інаєт. Сестра — Софія, працює в Ізраїлі лікарем[15], дядько — Мансур Куртвапов.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2014 — лауреат премії Московської Гельсінкської групи в галузі захисту прав людини.[16]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Хожаінова, Вікторія (25 червня 2020). Айдер Муждабаєв прокоментував переслідування Росії. Суспільне Новини. Процитовано 8 листопада 2023.
- ↑ «Сенцов усім нам потрібен живим!», — Айдер Муждабаєв [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.] // Високий замок, 25.07.2018
- ↑ Путін обов'язково нападе. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ После 20-летнего сотрудничества журналист Айдер Муждабаев покидает «Московский комсомолец». Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ Дорожня карта кримськотатарської територіальної автономії. Іслам в Україні (укр.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ 27.10.17 PRIME: Муждабаєв. Приїзд Умерова та Чийгоза в Київ. atr.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ "Придется стрелять": пропрезидентский журналист высказался об избирателях Зеленского. glavred.info (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ СБУ заподозрила киевского журналиста в призывах к свержению строя. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ У Росії порушили справу проти заступника гендиректора телеканалу ATR. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Росія оголосила у міжнародний розшук заступника гендиректора ATR. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
- ↑ Айдер Муждабаев / Ехо Москвы. Архів оригіналу за 15 травня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
- ↑ Журналист Муждабаев заявил о разочаровании европейцев в Украине. vz.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ Папа перестал дышать: коронавирус убил отца известного украинского журналиста. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. www.facebook.com (укр.). Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ «Ненужные» дети в «холодной» стране. snob.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
- ↑ Лауреаты Премии МХГ в области защиты прав человека за 2014 год | Московская Хельсинкская группа. www.mhg.ru. Процитовано 10 червня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
|
