Міська електричка Рейн — Майн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міська електричка Рейн — Майн
Дата створення / заснування 1978
Логотип
Зображення
Зазвичай використовуваний транспортний засіб DB Class 420d, DBAG Class 423d і DBAG Class 430d
Названо на честь Рейн і Майн
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Frankfurt Rhine-Main Metropolitan Regiond
Оператор Deutsche Bahn
Дата офіційного відкриття 1978
Ширина колії європейська колія
Щоденний пасажиропотік 500 000
Описано за адресою deutschebahn.com/pr-frankfurt-de/hintergrund/Themendienst_S-Bahn_Rhein-Main-3674698
Детальна карта
Іконка
Стан використання використовується[d]
Категорія мап на Вікісховищі d
Офіційний сайт
CMNS: Міська електричка Рейн — Майн у Вікісховищі
Поїзд у Франкфурті

Міський електропоїзд Рейн-Майн (нім. S-Bahn Rhein-Main) також Франкфуртська міська електричка — система міського залізничного транспорту регіону Франкфурт/Рейн — Майн[en], який містить міста Франкфурт-на-Майні, Вісбаден, Майнц, Оффенбах-на-Майні, Ганау та Дармштадт

На 2009 пік S-Bahn має 111 зупинок, 303 кілометри залізничних колій, з яких 12 — підземні. 26 зупинок знаходяться в межах міста.

Станом на 2009 рік, мережа складається з дев'яти ліній S-Bahn, вісім з яких проходять через міський тунель — центр Франкфурта. Перша черга цього тунелю була відкрита 28 травня 1978 року. Подальші черги тунелю були відкриті в 1983 і 1990 роках, до його завершення в 1992 році. Мережа належить Rhein-Main-Verkehrsverbund[en] (RMV ) і управляється DB Regio, дочірньою компанією Deutsche Bahn.

Час у дорозі на дев’яти лініях мережі становить від 36 хвилин (на лінії S7) до 87 хвилин (на лінії S1). Найдовший час у дорозі до центру Франкфурта (Франкфурт-Гауптвахе) з будь-якої точки мережі становить 54 хвилини. Послуги на деяких лініях починаються незабаром після 4 ранку, тоді як на всіх лініях послуги починаються приблизно з 5 ранку. Повне обслуговування здійснюється з 6 ранку приблизно до 8 вечора, а дещо скорочене обслуговування здійснюється до пізнього вечора. Останні рейси вирушають з Франкфурта приблизно о 1:20 ночі, S8/S9 працює цілодобово.

Мережа S-Bahn досить тісно інтегрована з іншими компонентами транспортної системи регіону, такими як автобусне сполучення в різних містах і містечках, трамвайне сполучення в Майнці[en], Франкфурті та Дармштадті, а також Франкфуртський штадтбан. У Франкфурті можна зробити пересадку на Франкфурт-Гауптвахе або на сусідній станції Франкфурт-Констаблервахе між вісьмома міжміськими лініями S-Bahn і вісьмома з дев’яти міських ліній U-Bahn, тоді як станціях Франкфурт-на-Майні-Головний (S-Bahn) і Франкфурт-на-Майні-Південний можлива пересадка на шість ліній U-Bahn і будь-яку трамвайну лінію міста. Деякі можливості для пересадок також існують у передмістях Франкфурта.

Маршрути та лінії

[ред. | ред. код]

На вересень 2009 року працює 9 маршрутів міський електропоїзд Рейн-Майн.

Лінія Маршрут Дата відкриття Довжина Кількість станцій Час в дорозі Середня швидкість
Вісбаден-Головний — Франкфурт-Гехст — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Оффенбах-Східний — Редермарк-Обер-Роден 1978-2003 72,1 км 32 станції 87 хвилин 49,72 км/год
Нідернгаузен — Франкфурт-Гехст — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Оффенбах-Східний  — Дітценбах 1978-2003 54,7 км 27 станцій 68 хвилин 48,26 км/год
Бад-Зоден — Франкфурт-Західний — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Ланген — Дармштадт-Головний 1978—1997 49,0 км 30 станцій 65 хвилин 45,23 км/год
Кронберг — Франкфурт-Західний — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Ланген   1978—1997 33,5 км 22 станції 48 хвилин 41,88 км/год
Фрідріхсдорф  — Франкфурт-Західний — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Франкфурт-на-Майні-Південний 1978—1990 28,9 км 17 станцій 39 хвилин 44,46 км/год
Фрідберг — Франкфурт-Західний — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Франкфурт-на-Майні-Південний 1978—1990 39,1 км 21 станцій 50 хвилин 46,92 км/ч
Рідштадт-Годделау — Грос-Герау — Дорнберг — Франкфурт-на-Майні-Головний 2002 35,2 км 10 станцій 36 хвилин 58,67 км/год
Вісбаден — Майнц-Головний — Аеропорт Франкфурта-на-Майні — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Оффенбах-Східний  — Ганау-Головний 1978—1995 70,3 км 28 станцій 84 хвилин 43,86 км/год
Вісбаден — Майнц-Кастель — Аеропорт Франкфурта-на-Майні — Франкфурт-на-Майні-Головний — міський тунель — Оффенбах-Східний — Ганау-Головний 2000 66,1 км 25 станцій 77 хвилин 51,51 км/год

Історія

[ред. | ред. код]
DB class 423 прямуючи до Нідернгаузена , повз Гофгайм-Лорсбах

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Плани щодо залізничного сполучення між Франкфурт-на-Майні-Головний та Франкфурт-Гауптвахе, центральним пунктом приміського сполучення в місті, розглядались з початку 1960-х років. Будівельні роботи над проєктом розпочалися в 1969 році. На етапі будівництва були проведені деякі зміни в мережі приміського сполучення в районі Франкфурта, включаючи створення сполучної лінії між Бад-Зоден і Нідергохштадтом.

У 1978 році була відкрита перша черга «міського тунелю» міської залізниці Рейн — Майн, де всі лінії прямували тунелем між Франкфурт-на-Майні-Головний та Франкфурт-Гауптвахе. Початкова мережа, яка повністю лежала на північ від річки Майн, містила такі лінії:

У 1980 році до мережі було додано ще дві лінії, що стало можливим завдяки будівництву нового залізничного мосту через річку Майн:

Завершення в 1983 році продовження міського тунелю на схід завдовжки 600 м до Констаблервахе покращило можливості для розвороту поїздів у тунелі. На цьому етапі лінії S1–S6 і лінію S14 було продовжено до Констаблервахе, тоді як S15 було перенаправлено до головного залу Франкфурт-на-Майні-Головний.

Пізніші події

[ред. | ред. код]
Міський тунель (Оффенбах)
DBAG Class 423 наближається до Франкфурт-Західного

У 1990 році міський тунель було подовжено, додавши до мережі підземні станції Остендштрасе та Локальбангоф, а також наземну станцію Франкфурт-Півленний. Усі лінії (за винятком S15) було продовжено до Франкфурт-Південний, тоді як S5 і S6 були продовжені через короткий час до нової станції Штреземаналлє, на південний захід від Франкфурт-Південний.

У 1992 році поїзди S1 і S2 були перенаправлені на нову підземну станцію Мюльберг, першу станцію в напрямку Оффенбаха. Це залишило S3, S4, S5 та S6 обслуговувати всі станції між Франкфурт-на-Майні-Головний та Франкфурт-Південний. S14, який тепер є S8, також обслуговував усі ці станції. У 1995 році запроваджений RMV збільшив частоту руху поїздів з 20/40/60 хвилин (залежно від часу доби) до 15/30/45/60 хвилин, який досі використовується в системі. На цьому етапі S15 припинив роботу.

Також у 1995 році була відкрита новий міський тунель через місто Оффенбах, що призвело до зміни маршруту S14 (перейменованого на S8) через Мюльберг до міського тунелю Оффенбах і Ганау. S1 також було продовжено до Оффенбаха, тоді як S2 повернувся до Франкфурт-Південний. У 1997 році маршрути S5 і S6 були трохи скорочені, так що вони курсували лише до Франкфурт-Південний, тоді як S3 і S4 були подовжені до Дармштадта і Лангена. Потяги S-Bahn S3 перестали обслуговувати дистанцію між Гехстом і Бад-Зоденом.

У 1999 році S8 було фактично розділено на дві лінії, S8 та S9, обидва курсують між Ганау та Вісбаденом через Майнц-Бішофсгайм. S8 курсує через центр Майнца, тоді як S9 прямує через Майнц-Кастель. Це означає, що між Вісбаденом, столицею землі Гессен, і Франкфуртом, найбільшим містом землі, можна подорожувати трьома різними маршрутами. У тому ж році була відкрита нова станція на лініях S3-S6 на виставковому майданчику Франкфурта (станція Франкфурт-Мессе).

У 2002 році до мережі було додано нову лінію S-Bahn, S7, між Франкфурт-на-Майні-Головний (головний зал прибуття) і Рідштадт-Годделау (замінивши лінію регіональних поїздів на північній частині залізниці Мангайм — Франкфурт[en]). Через брак пропускної спроможності в міському тунелі ці поїзди наразі не курсують до центральної частини Франкфурта та за 30-хвилинним розкладом через те, що кілька ліній ICE працюють на одних і тих же коліях.

У 2003 році Родгаубан[en], мережа приміської залізниці, що обслуговує Оффенбах та його околиці, була включена до мережі S-Bahn Рейн-Майн. Це призвело до того, що S1 було подовжено від Оффенбах-Східний до Редермарк-Обер Роден, тоді як S2 також було перенаправлено з Франкфурт-Південний, щоб обслуговувати Оффенбах-Східний і всі станції до нової кінцевої станції в Дітценбах.

Поточна мережа має майже 5-хвилинний інтервал для рейсів між Франкфуртом і Оффенбах-Східний і фактичний 5-хвилинний інтервал для рейсів між Франкфурт-Головний і Франкфурт-Південний. Група ліній S1, S2, S8 і S9 має 10 спільних станцій, як і група ліній S3, S4, S5 і S6. Усі лінії, за винятком S7, мають 5 спільних станцій. Спочатку така узгодженість викликала значні затримки, спричинені погано функціонуючою сигналізацією. Певною мірою це вдалося врегулювати, оскільки кожен другий поїзд S2 у західному напрямку в години пік направлявся до Оффенбах-Головний і кожен другий потяг S2 у східному напрямку в години пік до головного залу Франкфурт-Головний, замість того, щоб курсувати між цими станціями через міський тунель. Реконструкція сигнальної технології в міському тунелі дозволила всім поїздам S2, що прямують на захід, курсувати до Нідернгаузена з інтервалом 15 хвилин у 2010 році.

З 2015 року на станції Франкфурт-Головний почали монтувати нову сигнальну вежу для міського тунелю, яка замінила у 2018 році оригінальну сигнальну вежу, яка працювала з 1978 року.

31 липня — 18 серпня 2006 року міський тунель між Франкфурт-Головний та Констаблервахе був повністю закритий для заміни 30 стрілками. 13 травня 2007 року, який обслуговує S2, новий розривний пункт Франкфурт-Цайльсгайм був відкритий, 31 жовтня 2008 року обслуговується S3, одноколійний розривний пункт Швальбах-Північ.

Зі зміною розкладу 2017/18 було запроваджено безперервний нічний рух у вихідні дні.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міська_електричка_Рейн_—_Майн&oldid=41039910