Нижчекропивнянська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Нижчекропивнянська волость | ||||
Центр | Нижча Кропивна | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 19 273 (1885) | |||
Населення | 9605 осіб (1885) | |||
Густота | 45.6 осіб / км² | |||
Нижчекропивнянська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Гайсинського повіту Подільської губернії з центром у селі Нижча Кропивна.
Станом на 1885 рік складалася з 11 поселень, 13 сільських громад. Населення — 9605 осіб (4867 чоловічої статі та 4738 — жіночої), 1331 дворове господарство[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 8176 | 5486 |
Приватної власності | 10705 | 5874 |
Казенної власності | — | — |
Іншої власності | 392 | 282 |
Загалом | 19273 | 11642 |
Основні поселення волості:
- Нижча Кропивна — колишнє власницьке село за 21 версту від повітового міста, 888 осіб, 535 дворових господарств, православна церква, католицька каплиця, поштова станція, постоялий будинок, 3 водяних млини, цегельний завод. За 12 верст — поштова станція Рідкодуб. За 14 верст — лісопильний завод.
- Вища Кропивна — колишнє власницьке село, 569 осіб, 108 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
- Кунка — колишнє власницьке село, 645 осіб, 102 дворових господарства, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних млини.
- Лоївці — колишнє власницьке село, 338 осіб, 59 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Мельниківці — колишнє власницьке село, 624 особи, 117 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних млини, винокурний завод.
- Носівці — колишнє власницьке село, 1568 осіб, 182 дворових господарства, православна церква, 2 постоялих будинки, водяний млин, цегельний і винокурний заводи.
- Ометинці — колишнє власницьке село, 1600 осіб, 281 дворове господарство, православна церква, постоялий будинок, 4 водяних млини, цегельний і винокурний заводи.
- Остолопів — колишнє власницьке село, 769 осіб, 111 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
- Райгород — колишнє власницьке містечко, 600 осіб, 109 дворових господарств, православна церква, синагога, 23 лавки, дріжджовий і винокурний заводи, базари через 2 тижні.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |