Реньє де Грааф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реньє де Грааф
нід. Reinier de Graaf
лат. Reijnerus de Graeff
Реньє де Грааф. Невідомий художник. Близько 1670
Реньє де Грааф. Невідомий художник.
Близько 1670
Реньє де Грааф. Невідомий художник.
Близько 1670
Народився 30 липня 1641(1641-07-30)
Схонговен
Помер 17 серпня 1673(1673-08-17) (32 роки)
Делфт
Поховання Стара церква
Місце проживання Голландія
Країна  Голландська республіка
Діяльність лікар, анатом, гінеколог, натураліст, фізіолог
Alma mater Лейденський університет
Утрехтський університет
Галузь Медицина
Науковий керівник Франциск Сільвій
Діти Reinier de Graaf jr.d[1]

CMNS: Реньє де Грааф у Вікісховищі

Реньє́ де Гра́аф, часто Рен'є де Грааф, правильніша вимова «Ре́йнір де Ґра́аф» (нід. Reinier de Graaf, лат. Reijnerus de Graeff, англ. Regnier de Graaf) — нідерландський анатом та фізіолог, відомий відкриттями у галузі статевої системи.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у місті Схонговені, можливо, є родичем аристократичного роду де Граафів. Вивчав медицину в Утрехтському та Лейденському університетах.

Відкриття[ред. | ред. код]

Грааф здійснив виняткову роботу в області дослідження статевої системи, зробивши багато відкриттів та системазувавши відкриття попередників. Примітно, що він не використовував у своїх дослідах мікроскопа, хоча і згадує цей прилад. Науковий доробок Граафа включає опис сім'яних канальців, вивідних проток, жовтого тіла. Досліджуючи функції фаллопієвих труб, він описав їхню водянку (hydrosalpinx), вважаючи її одною з причин жіночого безпліддя[2][3]. Йому приписують винахід шприца.

На честь Граафа названі яєчникові пухирці. Сам він визнає, що не відкрив їх, але першим описав їхній розвиток. Окрім того, Граафу належить і першість в описі феномену жіночої еякуляції. Сам він зв'язав її з ділянкою у піхві, тією самою, яку згодом назвали на честь німецького гінеколога Ернста Грефенберга (G-точка)[4][5] . Вивчаючи механізм травлення, він провів унікальні досліди зі збирання слини та шлункового соку за допомогою запропонованої ним методики накладання фістул.

Проте, поряд з відкриттями, істинність яких пізніше підтвердилася, описи Граафа місять у собі й помилки. Так, він прийняв яєчникові пухирці за яйцеклітини, вважав сім'яні пухирці сховищем сперматозоїдів[3]. Засновуючись на дослідах над кролями і описі позаматкової вагітності жінки, він припустив, що плід розвивається з яйцеклітини, чоловіча сім'яна рідина тільки провокує її розвиток у матці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ECARTICO
  2. Ankum WM, Houtzager HL, Bleker OP (1996). Reinier De Graaf (1641–1673) and the fallopian tube. Human Reproduction Update. 2 (4): 365–9. doi:10.1093/humupd/2.4.365. PMID 9080233. 
  3. а б Jocelyn HD, Setchell BP (1972). Regnier de Graaf on the human reproductive organs. An annotated translation of Tractatus de Virorum Organis Generationi Inservientibus (1668) and De Mulierub Organis Generationi Inservientibus Tractatus Novus (1962). Journal of Reproduction and Fertility. Supplement. 17: 1–222. PMID 4567037. 
  4. Jon E. Roeckelein (2006). Elsevier's Dictionary of Psychological Theories. Elsevier. с. 256. ISBN 9780444517500. Процитовано 8 жовтня 2012. 
  5. Addiego, F; Belzer, EG; Comolli, J; Moger, W; Perry, JD; Whipple, B. (1981). Female ejaculation: a case study.. Journal of Sex Research. 17 (1): 13–21. doi:10.1080/00224498109551094. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]