Скупий лицар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скупий лицар
рос. Скупой рыцарь
Сторінка рукопису О. Пушкіна зі «Скупим лицарем»
Жанрп'єса
Формап'єса
АвторПушкін Олександр Сергійович
Моваросійська
Опубліковано1836
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Скупий лицар на картині К. Маковського

«Скупий лицар» — одна з «маленьких трагедій» російського поета Олександра Пушкіна, написана в болдінську осінь 1830 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Молодий лицар Альбер скаржиться своєму слузі Івану на безгрошів'я, на скупість старого батька-барона і на небажання лихваря-єврея Соломона позичити йому грошей у борг. Під час розмови з Альбером єврей натякає, що отримання довгоочікуваної спадщини можна наблизити, отруївши скнару-батька. Лицар в обуренні виганяє Соломона геть.

Поки старий барон чахне в підвалі над своїми скарбами, обурюючись з приводу того, що спадкоємець коли-небудь спустить все накопичене ним з таким трудом і при наполегливій боротьбі з власною совістю (яку він називає «пазуристим звіром»), Альбер подає місцевому герцогу скаргу на батька. Сховавшись в сусідній кімнаті, він підслуховує розмову герцога з батьком.

Коли старий барон починає звинувачувати сина в намірі вбити і обікрасти його, Альбер вривається в залу. Батько кидає синові рукавичку, той охоче приймає виклик. Герцог в обуренні забирає у Альбера рукавичку і виганяє його зі свого палацу, після чого звертається з докором до барона. Але у того трапляється серцевий напад, і він вмирає, супроводжуваний словами герцога «Боже! Жахливе століття, жахливі серця!»

Останні думки вмираючого старого все так же звернені до користолюбства: «Де ключі? Ключі, ключі мої!..»

Персонажі

[ред. | ред. код]
  • Барон Філіп
  • Альбер, син барона Філіпа
  • Іван, слуга
  • Єврей Соломон (лихвар)
  • Герцог

Створення та оприлюднення

[ред. | ред. код]
Костянтин Станіславський в ролі Скупого лицаря (1888)

Задум п'єси (можливо, навіяної важкими стосунками поета зі скупим батьком) витав в голові Пушкіна ще в січні 1826 року (запис в рукописі того часу: «Жид і син. Граф»).[1]

Болдінський рукопис має дату «23 жовтня 1830 р.»; їй поданий епіграф з Державін: «Перестань і ти жити в льохах, Як кріт в ущелинах підземельних».

Пушкін зважився опублікувати «Скупого лицаря» тільки в 1836 році, в першій книжці «Соврємєнніка» за підписом Р. (французький ініціал прізвища Пушкіна). Щоб уникнути закидів в незавершеності п'єси, публікація була обставлена ​​як літературна містифікація, з підзаголовком: «Сцена з Ченстонової трагікомедії: The Covetous Knight». Насправді у Ченстона (або Шенстона) немає твору з такою назвою[1]. Епіграф з Державіна став недоречним і був знятий.

«Скупий лицар» був призначений для постановки в Александринському театрі через три дні після смерті автора, але в підсумку був замінений на водевіль (можливо, під натиском влади, які побоювалися вираження публікою співчуття до вбитого поета).[2]

Походження сюжету

[ред. | ред. код]

Автобіографічна версія

[ред. | ред. код]

У 1855 році перший біограф Пушкіна Павло Анненков пояснював містифікаційний підзаголовок «Скупого лицаря» наступним чином: «причину, яка спонукала Пушкіна відсторонити від себе честь першої ідеї, треба шукати, як ми чули, в боязні застосувань і безпідставних тлумачень».[3] Однак «застосування» все ж пішли. Цілий ряд фактів свідчить про фінансові проблеми у взаєминах поета з батьком. Той же Анненков повідомляє, що при випуску з Ліцею 17-річному Олександру Пушкіну через скнарість батька не вдалося потрапити в блискучий Лейб-гвардії гусарський полк: «Сергій Львович відговорювався недостатнім станом і погоджувався лише на вступ сина в один з піхотних гвардійських полків».[4] Надалі, в період південного заслання, поет не мав ніякої матеріальної підтримки з дому (навіть в перші місяці, коли через бюрократичну тяганину змушений був обходитися без казенної платні. [5]) Згодом платню почали виплачувати, але її не вистачало, як це випливає з листа О. С. Пушкіна братові Льву (Одеса, 25 серпня 1823 рік): «Поясни батькові моєму, що я без його грошей жити не можу <…> мені боляче бачити байдужість батька мого до мого стану.[6] Бідував поет і пізніше, в Михайлівському. З листа до брата Лева (28 липня 1825 року): «мені потрібні гроші або повіситись».[7]

Версія літературних ремінісценцій

[ред. | ред. код]

Прихильники цієї версії бачать в сюжеті «Скупого лицаря» наслідування європейським літераторам, який розробляли тему скупості.[8]

«Тип скупаря сходить до героя комедії римського драматурга Плавта (III—II ст. До н. е.) «Кубишка». Два елементи, намічені в цій комедії: монолог скнари, звернений до скарбу, і його конфлікт з власним спадкоємцем — стали канонічними в творах про скупих. Є вони і в комедії Мольєра «Скупий», на яку у великій мірі орієнтована пушкінська драма.[9]

Історична версія

[ред. | ред. код]

Радянський літературознавець Г. О. Гуковський (1902—1950) припустив, що Пушкін використав при роботі над «Скупим лицарем» історичний і побутовий матеріал багатотомної праці Проспера де Баранта «Історія герцогів Бургундських будинку Валуа».[10] Прототипом пушкінського Герцога Гуковський вважав Філіпа Доброго, герцога Герцогство Бургундії в 1419—1467 роках.[11]

Версія Гуковського не знайшла поширення в літературі. У всіх без винятку коментарях до виданням «Скупого лицаря», що вийшли в світ до 2017 року, про її існування просто замовчується. Публікації прихильників Гуковського нечисленні,[12] а в таборі його супротивників виявився авторитетний літературознавець Юрій Лотман (1922—1993).[13]

У 2017 році запропонована модифікація схеми Гуковського: історичним прототипом Герцога визнається не Філіп Добрий, а його син і спадкоємець Карл Сміливий. Для фінальної сцени «Скупого лицаря» Пушкін використовував реальний історичний епізод, що мав місце при бургундському дворі в 1472 році і описаний Барантом.[14]

Література

[ред. | ред. код]
  • Альтман І. Пушкін і драма // Літературний критик. 1937. № 4.
  • Анікін А. В. З реально-історичного коментаря до «Скупий лицар» // Временник Пушкінської комісії. — Випуск 23. — Л .: Наука, 1989. — С. 111—115.
  • Анікін А. В. Муза і мамона. Соціально-економічні мотиви у Пушкіна. — М .: Думка, 1989. — С. 122.
  • Арденс Н. Н. Драматургія і театр А. С. Пушкіна. — М., 1939.
  • Бегічева В. Скупий лицар вибовкує свою таємницю // Чудеса і пригоди, 2003 № 04.
  • Біляк Н. В., Виролайнен М. Н. «Маленькі трагедії» як культурний епос новоєвропейської історії (доля особистості — доля культури) // Пушкін: Дослідження і матеріали / АН СРСР. Ін-т рос. лит. (Пушкін. Будинок). — Л .: Наука. Ленингр. отд-ня, 1991. — Т. 14. — С. 73-96.
  • Благой Д. Д. «Маленькі трагедії» («Скупий лицар» і «Моцарт і Сальєрі») // Літературний критик. 1937. № 2. — С. 56-89.
  • Благой Д. Д. Творчий шлях Пушкіна (1826—1830). — М .: Радянський письменник, 1967. — С. 572, 582—594.
  • Бонді С. М. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Зібрання творів у 10 томах Том 4. Євгеній Онєгін, Драматичні твори. — М .: ГИХЛ, 1960. — С. 572—575.
  • Ветловская В. Е. До проблеми тлумачення «Скупого лицаря» в циклі «маленьких трагедій» // Російська література. 1993. № 3. С. 17-29.
  • Виролайнен М. Н. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Драматургія. Проза / Складання і коментар М. Н. Виролайнен. — М .: Слово, 1999..
  • Горовенко А. В. «Скупий лицар» очима історика-медієвіста // Valla 2017, № 1. — С. 33-51.
  • Городецький Б. Пушкін і драма // Пушкін і мистецтво. М .; Л., 1937.
  • Городецький Б. П. Драматургія Пушкіна. М .; Л., 1953
  • Гуковскій Г. А. Пушкін і проблеми реалістичного стилю. М., 1957. — С. 299—300.
  • Дарскій Д. Маленькі трагедії Пушкіна. — М., 1915.
  • Долинин А. А. Про підзаголовку «Скупого лицаря» // Долинин А. А. Пушкін і Англія: Цикл статей. М., 2007. С. 95-102.
  • Цеглярів А. І. До «Скупий лицар» // Російська Старина. Том XCVII. 1899. Випуски 1-3. http://www.runivers.ru/upload/iblock/e7d/97.pdf [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.]
  • Лотман Ю. М. Пушкін. — СПб., 1995. — С. 308; 360—361.
  • Мануйлов В. Л. До питання про виникнення задуму «Скупого лицаря» Пушкіна // Порівняльне вивчення літератур. Зб. статей до 80-річчя акад. М. П. Алексєєва. — Л., 1976. — С. 260—262.
  • Мурьянов М. Ф. До реального коментарю «Скупого лицаря» // Временник Пушкінської комісії. 1969. — Л., 1971. — С. 101—103.
  • Рассадин С. Драматург Пушкін. — М., 1977.
  • Рецептер В. «Я чекаю його» (Прихований сюжет «Скупого лицаря») // Зірка 2001 № 2. — С. 165—178.
  • Таборісская Е. М. «Маленькі трагедії» Пушкіна як цикл (деякі аспекти поетики) // Пушкінський збірник. Л., 1977.
  • Томашевський Б. В. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Твори / Редакція, біографічний нарис та примітки Б. В. Томашевського, вступна стаття В. Десницкого. — Л .: Художня література, 1935.
  • Томашевський Б. В. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Твори. — Видання 2-е, виправлене і доповнене / Редакція, біографічний нарис та примітки Б. В. Томашевського, вступна стаття В. Десницкого. — Л .: Художня література, 1938.
  • Томашевський Б. В. «Маленькі трагедії» Пушкіна і Мольєр // Пушкін: Временник Пушкінської комісії / АН СРСР. Ін-т літератури. — М .; Л .: Изд-во АН СРСР, 1936. — [Вип.] 1. — С. 115—133.
  • Томашевський Б. В. Пушкін і Франція. — Л., 1960.
  • Устюжанін Д. Л. Маленькі трагедії А. С. Пушкіна. — М .: Художня література, 1974.
  • Ходасевич В. Ф. Зібрання творів: в 4-х томах. — Т. 3: Проза. Державін. Про Пушкіна. — М .: Згода, 1997. — С. 463—468.
  • Чебишев А. А. Замітка про «Скупий лицар» Пушкіна // Пам'яті Леоніда Миколайовича Майкова. — СПб., 1902.
  • Якубович Д. П. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Повне зібрання творів. [Пробний тому] / Гол. ред .: М. Горький, В. П. Волгін, Ю. Г. Оксман, Б. В. Томашевський, М. А. Цявловская. — Т. 7. Драматичні твори / Ред. Д. П. Якубович. — Л .: Изд. АН СРСР, 1935. — С. 506—522.

Адаптації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Томашевский Б. В. Примечания // Пушкин А.С. Полное собрание сочинений: В 10 т. – Том 5: «Евгений Онегин». Драматические произведения. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — С. 599. [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
  2. ↑ А.С. Пушкин. Сочинения. Том 2 (под ред. Д. Д. Благого). Гос. изд-во худож. лит-ры, 1958. Стр. 492.
  3. ↑ Анненков П.В. Материалы для биографии А. С. Пушкина. – М.: Современник, 1984. - С. 265.
  4. ↑ Анненков П.В. Материалы для биографии А. С. Пушкина. – М.: Современник, 1984. - С. 64
  5. ↑ З листа генерала Інзова графу Каподистрії (28 квітня 1821 року, з Кишинева, у відповідь на запит щодо поведінки колезького секретаря Пушкіна): «Під час перебування його в столиці, він використовував зі скарбниці 700 рублів на рік; але тепер, не отримуючи цього утримання, і не маючи допомоги від батька, при всій можливій від мене допомозі терпить, проте-ж, іноді деякий недолік в пристойному вбранні. По всій повазі я боргом вважаю уклінно просити розпорядження вашого, шановний пане, для призначення йому відпустки тут тієї платні, яку він отримував в С.-Петербурзі. (Русская Старина. Т. LIII. Выпуски 1-3. – СПб., 1887. - С. 244).
  6. ↑ Пушкин А. С. Полное собрание сочинений: В 16 т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1937-1959. — Т. 13. Переписка, 1815—1827. — 1937. - С. 67
  7. ↑ Пушкин А. С. Полное собрание сочинений: В 16 т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1937-1959. — Т. 13. Переписка, 1815—1827. — 1937. - С. 194
  8. ↑ Галахов А. Д. О подражательности наших первоклассных поэтов // Русская Старина. Том LVII. Выпуски 1-3. – СПб., 1888. – С. 26-27. Якубович Д.П. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Полное собрание сочинений. / Гл. ред.: М. Горький, В. П. Волгин, Ю. Г. Оксман, Б. В. Томашевский, М. А. Цявловский. — Т. 7. Драматические произведения / Ред. Д. П. Якубович. – Л.: Изд. АН СССР, 1935. – С. 506-522. Томашевский Б. В. «Маленькие трагедии» Пушкина и Мольер // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии / АН СССР. Ин-т литературы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — [Вып.] 1. — С. 126. Томашевский Б.В. Пушкин и Франция. – Л.: , 1960. - С. 277-279. Виролайнен М.Н. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Драматургия. Проза / Составление и комментарий М.Н. Виролайнен. – М.: Слово, 1999.
  9. ↑ Виролайнен М.Н. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Драматургия. Проза / Составление и комментарий М.Н. Виролайнен. – М.: Слово, 1999. – С. 645
  10. ↑ Barante, P. de. Histoire des ducs de Bourgogne de la maison de Valois, 1364-1477. – T. I-XIII. – Paris, 1824-1826.
  11. ↑ Гуковский Г. А. Пушкин и проблемы реалистического стиля. – М.: Гослитиздат, 1957. - С. 314-315.
  12. ↑ Мурьянов М. Ф. К реальному комментарию «Скупого рыцаря» // Временник Пушкинской комиссии. 1969. – Л., 1971. – С. 101-103. Аникин А. В. Из реально-исторического комментария к «Скупому рыцарю» // Временник Пушкинской комиссии. – Выпуск 23. – Л.: Наука, 1989. – С. 111-115. Аникин А.В. Муза и мамона. Социально-экономические мотивы у Пушкина. – М.: Мысль,1989. – С. 122.
  13. ↑ Лотман Ю.М. Пушкин. – СПб., 1995. - С. 361.
  14. ↑ Горовенко А.В. «Скупой рыцарь» глазами историка-медиевиста // Valla, 2017, № 1. – С. 33-51.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скупий_лицар&oldid=35024644