Скандинавський півострів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
Рядок 29: Рядок 29:
Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8200&nbsp;р. тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3200&nbsp;р. тому).
Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому<ref name="Tilley">Tilley, Christopher Y. ''Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia'', p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8</ref>. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з [[мезоліт]]у (8200&nbsp;р. тому), до появи сільського господарства за часів [[неоліт]]у (3200&nbsp;р. тому).


Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до [[Даларна (провинція)|Даларна]], Швеція. Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, датчани в сьогоденній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|unused_data=|University of Minnesota Press }}</ref>.
Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу [[Саами]], яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до [[Даларна (провинція)|Даларна]], Швеція. Вони говорять [[Саамські мови|саамською мовою]], що є не-[[Індоєвропейські мови|індо-європейською]], а мовою з [[Угро-фінські мови|фінно-угорської сім'ї]], і пов'язана з [[фінська мова|фінською]] і [[естонська мова|естонською]]. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, [[свеї]] в регіоні навколо [[Меларен]], а також на значній частині східного узбережжя Швеції та [[гьоти]] в [[Вестергьоланді]] і [[Естергьотланд]]і. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, [[давньонорвезька мова|давньонорвезькою]]. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття<ref name=" Sawyer">{{cite book|author=Sawyer, Bridget and Peter|title=Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500|year=1993|isbn=0816617384|unused_data=|University of Minnesota Press }}</ref>.


== Політичне становлення ==
== Політичне становлення ==

Версія за 17:20, 25 червня 2015

Скандинавський півострів і Фенноскандія

Скандинавський півострів — півострів, розміщений в північно-західній частині Європи. На ньому розташовані Норвегія, Швеція і частина Фінляндії (Кілпісярві)[1].

Географія

Скандинавський півострів є найбільшим в Європі. Має 1,850 км довжини, а також приблизно 370-805 км ширини.

Скандинавські гори є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм в тому числі:

Найвища точка Гальхепігген (територія Норвегії) — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, Йостедалсбрин. Приблизно чверть півострова лежить на північ від Полярного кола, найпівнічнішою точкою є мис Нордкин. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході[3]. [7]

Цей регіон багатий на деревину, залізо та мідь з файними грунтами на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу були знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.

Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. Стокгольм та Гетеборг в Швеції і Осло в Норвегії є найбільшими містами[4].

Геологія

Скандинавський півострів знаходиться на Балтійському щиті, стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість грунтів, покриваючих півострів були зметені льодовиком під час заледеніння, особливо в північній частині, де щит знаходиться ближче до поверхні. Як наслідок цього очищення, висоті і клімату, дуже невелика частина землі придатна до орання (3% в Норвегії)[5] . Льодовик також поглибив річкові долини, які були затоплені морем, коли крига зтанула, створюючи фіорди. На півдні льодовик залишив величезні осадочні відкладення, створюючи дуже хаотичний ландшафт[6].

Хоча Балтійський щит, в основному, є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, але під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжується і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя[6]. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, спостерігається з Голландією та Данією.

Населення

Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому[7]. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з мезоліту (8200 р. тому), до появи сільського господарства за часів неоліту (3200 р. тому).

Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу Саами, яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до Даларна, Швеція. Вони говорять саамською мовою, що є не-індо-європейською, а мовою з фінно-угорської сім'ї, і пов'язана з фінською і естонською. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, свеї в регіоні навколо Меларен, а також на значній частині східного узбережжя Швеції та гьоти в Вестергьоланді і Естергьотланді. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, давньонорвезькою. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття[8].

Політичне становлення

Попри те, що країни Північної Європи мають більш ніж 1000-річну історію в якості окремих політичних утворень, міжнародні кордони були утворені пізно і мали довге становлення. До середини 17 століття, Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над південною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і маркіроване у 1751. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів у 1809, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944[9]. [13]

Данія, Швеція та Росія політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.

Посилання

  1. ↑ Kilpisjärvi biological station
  2. ↑ Nordic FAQ Geography of Sweden
  3. ↑ Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification
  4. ↑ Scandinavia. FactMonster.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 21 березня 2004.
  5. ↑ Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.Essentials Of World Regional Geography,p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1
  6. ↑ а б Ostergren, Robert C., Rice, John G. The Europeans. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7
  7. ↑ Tilley, Christopher Y. Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia, p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8
  8. ↑ Sawyer, Bridget and Peter (1993). Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500. ISBN 0816617384. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |unused_data= (довідка); Текст «University of Minnesota Press» проігноровано (довідка)
  9. ↑ Sømme, Axel (Ed.) (1961). The Geography of Norden. Oslo: Den Norske nasjonalkommittee for geographi. ISBN none.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скандинавський_півострів&oldid=16377347