Фенноскандія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фенноскандія

Фенноскандія — фізико-географічний регіон, на північному заході Європи, загальною площею близько 1,88 млн. км² (включаючи площу моря; площа суші — понад 1,5 млн км²). Виділена фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм в 1898 році у складі Норвегії, Швеції, Фінляндії і західних частин колишніх Олонецької та Архангельської губерній Росії. Найменована по назві тубільців терену — скандинавів та фінно-угорів[1].

Включає в себе Скандинавський півострів, Фінляндію, Карелію та Кольський півострів. Культурно є територією культурних контактів між норвежцями, шведами, саамами, фінами та росіянами.

Відокремлена від інших фізико-географічних країн Європи Білим, Баренцовим, Норвезьким, Північним та Балтійським морями. На території Росії має сухопутну межу з Російською рівниною.

До російської Фенноскандії відносять території Карелії і Мурманської області, лівобережжі річок Онега і Кена в Архангельській області, північна частина Андомської височини, правобережжі річок Свір і Нева у Ленінградській області, а також прилеглі до цих територій моря. Загальна площа російської Фенноскандії становить близько 400 тис. км², населення — близько 4,5 млн осіб, включаючи правобережну частину Санкт-Петербурга.

Практично всю територію Фенноскандії складають докембрійські кристалічні утворення Балтійського щита, а решту — палеозойського походження Східно-Європейської платформи. У рельєфі переважають середньовисотні нагір'я (заввишки до 2469 м — гора Гальхепігген) і плоскогір'я, на північному сході — гірський масив Хібіни висотою до 1200 м. У районах, прилеглих до Балтійського моря — великі рівнини з найбільшими озерами Європи: Ладозьким, Онезьким, Венерн тощо. Заледеніння визначило широке поширення льодовикових форм рельєфу — моренних пасм, шхерних та фіордових типів берегів.

Клімат на більшій частині Фенноскандії помірний з прохолодним літом і значною кількістю опадів, що перевищує випаровуваність, що визначає велику кількість озер, боліт і багатоводних річок. Основна частина покрита тайговими сосновими і ялиновими лісами.

На території Фенноскандії розташовані великі родовища залізних руд — Костомукшське, Кіруна та Кіркенес, мідно-нікелевих руд — Печенганікель, апатитів, хромітів та інших корисних копалин.

Північну частину Фенноскандии в літературі іноді називають Північним Калоттом; різні автори по-різному визначають територію цього регіону; зазвичай до Північного Калотту відносять ту частину Фенноскандії, яка розташована на північ від Північного полярного кола.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карелия: энциклопедия: в 3 т. / гл. ред. А. Ф. Титов. Т. 3: Р — Я. — Петрозаводск: «ПетроПресс», 2011. — 384 с.: ил., карт. ISBN 978-5-8430-0127-8 (т. 3) — стр. 204