Скандинавський півострів: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
правопис |
стильові правлення |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
Найвища точка [[Гальхепігген]] (територія Норвегії) — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, [[Йостедалсбрин]]. Приблизно чверть півострова лежить на північ від [[Північне Полярне коло|Полярного кола]], найпівнічнішою точкою є мис [[Нордкин]]. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході<ref name="arclimate">[http://www.utexas.edu/depts/grg/kimmel/GRG301K/grg301kkoppen.html Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification]</ref>. [7] |
Найвища точка [[Гальхепігген]] (територія Норвегії) — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, [[Йостедалсбрин]]. Приблизно чверть півострова лежить на північ від [[Північне Полярне коло|Полярного кола]], найпівнічнішою точкою є мис [[Нордкин]]. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході<ref name="arclimate">[http://www.utexas.edu/depts/grg/kimmel/GRG301K/grg301kkoppen.html Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification]</ref>. [7] |
||
Цей регіон багатий на деревину, залізо та мідь з файними |
Цей регіон багатий на деревину, залізо та мідь з файними [[ґрунт]]ами на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу були знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану. |
||
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. [[Стокгольм]] та [[Гетеборг]] в Швеції і [[Осло]] в Норвегії є найбільшими містами<ref name="factmonster">{{cite web|title=Scandinavia|work=FactMonster.com|url=http://www.factmonster.com/ce6/world/A0843871.html|accessdate=2004-03-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZYahcy3|archivedate=2013-06-22}}</ref>. |
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. [[Стокгольм]] та [[Гетеборг]] в Швеції і [[Осло]] в Норвегії є найбільшими містами<ref name="factmonster">{{cite web|title=Scandinavia|work=FactMonster.com|url=http://www.factmonster.com/ce6/world/A0843871.html|accessdate=2004-03-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZYahcy3|archivedate=2013-06-22}}</ref>. |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
== Геологія == |
== Геологія == |
||
Скандинавський півострів знаходиться на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]], стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість |
Скандинавський півострів знаходиться на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]], стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були зметені льодовиком під час заледеніння, особливо в північній частині, де щит знаходиться ближче до поверхні. Як наслідок цього очищення, висоті і клімату, дуже невелика частина землі придатна до орання (3% в Норвегії)<ref name="Hobbs">Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.''Essentials Of World Regional Geography'',p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1</ref> . Льодовик також поглибив річкові долини, які були затоплені морем, коли крига розтанула, створюючи фіорди. На півдні льодовик залишив величезні осадочні відкладення, створюючи дуже хаотичний ландшафт<ref name="Ostergren">Ostergren, Robert C., Rice, John G. ''The Europeans''. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7</ref>. |
||
Хоча Балтійський щит, в основному, є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, але під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжується і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя<ref name="Ostergren"/>. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, спостерігається з Голландією та Данією. |
Хоча Балтійський щит, в основному, є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, але під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжується і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя<ref name="Ostergren"/>. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, спостерігається з Голландією та Данією. |
||
Версія за 21:29, 22 листопада 2015
Скандинавський півострів — півострів, розміщений в північно-західній частині Європи. На ньому розташовані Норвегія, Швеція і частина Фінляндії (Кілпісярві)[1].
Географія
Скандинавський півострів є найбільшим в Європі. Має 1,850 км довжини, а також приблизно 370-805 км ширини.
Скандинавські гори є кордоном між Норвегією і Швецією. Півострів омиває декілька водойм в тому числі:
- Балтійське море (у тому числі Ботнічна затока) на сході, яке має Аландські острови (між Швецією[2] і Фінляндією), і Готланд;
- Північне море (в тому числі Каттегат і Скагеррак) на заході і південному-заході;
- Норвезьке море на заході;
- Баренцеве море на півночі.
Найвища точка Гальхепігген (територія Норвегії) — 2469 м. Ці гори також мають найбільший льодовик материкової Європи, Йостедалсбрин. Приблизно чверть півострова лежить на північ від Полярного кола, найпівнічнішою точкою є мис Нордкин. Клімат півострова варіюється від субарктичного до помірного морського на півдні і південному заході[3]. [7]
Цей регіон багатий на деревину, залізо та мідь з файними ґрунтами на півдні Швеції. Великі поклади нафти та природного газу були знайдені біля узбережжя Норвегії на шельфі Північного моря і Атлантичного океану.
Значна частина населення зосереджена в південній частині півострова. Стокгольм та Гетеборг в Швеції і Осло в Норвегії є найбільшими містами[4].
Геологія
Скандинавський півострів знаходиться на Балтійському щиті, стабільній і великій ділянці земної кори сформованої дуже давніми, кристалізованими метаморфічними породами. Більшість ґрунтів, що покривали півострів, були зметені льодовиком під час заледеніння, особливо в північній частині, де щит знаходиться ближче до поверхні. Як наслідок цього очищення, висоті і клімату, дуже невелика частина землі придатна до орання (3% в Норвегії)[5] . Льодовик також поглибив річкові долини, які були затоплені морем, коли крига розтанула, створюючи фіорди. На півдні льодовик залишив величезні осадочні відкладення, створюючи дуже хаотичний ландшафт[6].
Хоча Балтійський щит, в основному, є стабільним і стійким до впливу інших сусідніх тектонічних утворень, але під вагою близько чотирьох кілометрового льодовика місцевість зазнала занурення. Коли крижаний покрив зник, щит зазнав підняття, тенденція, яка продовжується і по цей день зі швидкістю приблизно 1 метр у сторіччя[6]. Зворотній процес занурення, який є компенсацією цього підняття, спостерігається з Голландією та Данією.
Населення
Перша зареєстрована присутність людей в південній частині півострова і в Данії починається з 12 000 років тому[7]. Після того як льодовик зтанув, клімат дозволив біомі тундри зайняти цю нішу, що привабило мисливців на оленів. Клімат теплів поступово, спочатку призвів до росту багаторічних дерев, а потім листяних лісів і великих ссавців на кшталт зубрів. Групи мисливців-рибалок-збирачів почали жити в районі з мезоліту (8200 р. тому), до появи сільського господарства за часів неоліту (3200 р. тому).
Північна і центральна частини півострова, частково заселені представниками народу Саами, яких часто називають "лопарі", або "лапландці". У найраніші зареєстровані часи вони займали арктичні і субарктічні регіони, а також центральну частину півострова, до Даларна, Швеція. Вони говорять саамською мовою, що є не-індо-європейською, а мовою з фінно-угорської сім'ї, і пов'язана з фінською і естонською. Інші мешканці півострова, відповідно до записів з дев'ятого століття норвежці на західному узбережжі Норвегії, данці в теперішній південній та західній Швеції та південно-східній Норвегії, свеї в регіоні навколо Меларен, а також на значній частині східного узбережжя Швеції та гьоти в Вестергьоланді і Естергьотланді. Ці народи говорили на тісно пов'язаних діалектах індо-європейських мов, давньонорвезькою. Хоча політичні кордони зазнали зміни ці народи, як і раніше, є домінуючими населення на півострові на початку 21-го століття[8].
Політичне становлення
Попри те, що країни Північної Європи мають більш ніж 1000-річну історію в якості окремих політичних утворень, міжнародні кордони були утворені пізно і мали довге становлення. До середини 17 століття, Швеція отримала вихід на Каттегат і контроль над південною частиною Балтійського узбережжя. Шведсько-норвезький кордон було остаточно узгоджено і маркіроване у 1751. Фінсько-норвезький кордон на півострові було створено після тривалих переговорів у 1809, і спільні норвезько-російські округи не мали розподілу до 1826. Морський фінсько-норвезький кордон на Баренцевому морі було узгоджено в 1920, але Фінляндія поступилася цією територію Росії в 1944[9]. [13]
Данія, Швеція та Росія політично домінували на півострові протягом багатьох століть, Фінляндія та Норвегія отримали повну незалежність у 20-му столітті.
Посилання
- ↑ Kilpisjärvi biological station
- ↑ Nordic FAQ Geography of Sweden
- ↑ Glossary of American climate terminology in terms of Köppens classification
- ↑ Scandinavia. FactMonster.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 21 березня 2004.
- ↑ Hobbs, Joseph J. and Salter, Christopher L.Essentials Of World Regional Geography,p. 108.Thomson Brooks/Cole.2005.ISBN 0-534-46600-1
- ↑ а б Ostergren, Robert C., Rice, John G. The Europeans. Guilford Press. 2004.ISBN 0-89862-272-7
- ↑ Tilley, Christopher Y. Ethnography of the Neolithic: Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia, p. 9, Cambridge University Press. 2003. ISBN 0-521-56821-8
- ↑ Sawyer, Bridget and Peter (1993). Medieval Scandinavia: from conversion to Reformation, circa 800-1500. ISBN 0816617384.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|unused_data=(довідка); Текст «University of Minnesota Press» проігноровано (довідка) - ↑ Sømme, Axel (Ed.) (1961). The Geography of Norden. Oslo: Den Norske nasjonalkommittee for geographi. ISBN none.