Корделія (супутник): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Немає опису редагування
Рядок 60: Рядок 60:
За винятком орбіти<ref name="Jacobson1998" />, середнього радіуса 21 км<ref name="Karkoschka2001b" />, габаритних розмірів 50&nbsp;× 36&nbsp;× 36 км<ref name="Karkoschka2001b">{{cite journal|last=Karkoschka|first=Erich|title=Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites|journal=Icarus|volume=151|pages=69–77|year=2001|doi=10.1006/icar.2001.6597|url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2001Icar..151...69K}}</ref> та геометричного альбедо 0,08<ref name="Karkoschka2001a" />, про Корделію практично нічого не відомо.
За винятком орбіти<ref name="Jacobson1998" />, середнього радіуса 21 км<ref name="Karkoschka2001b" />, габаритних розмірів 50&nbsp;× 36&nbsp;× 36 км<ref name="Karkoschka2001b">{{cite journal|last=Karkoschka|first=Erich|title=Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites|journal=Icarus|volume=151|pages=69–77|year=2001|doi=10.1006/icar.2001.6597|url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2001Icar..151...69K}}</ref> та геометричного альбедо 0,08<ref name="Karkoschka2001a" />, про Корделію практично нічого не відомо.


На зімках, які передав «Вояджер-2», Корделія виглядає як продовгуватий об'єкт, направленний своєю головною віссю у бік Урана. Співвідношення її поперечного розміру до повздовжнього становить 0,7&nbsp;± 0,2<ref name="Karkoschka2001b" />.
На знімках, які передав «Вояджер-2», Корделія виглядає як продовгуватий об'єкт, направлений своєю головною віссю в бік Урану. Співвідношення її поперечного розміру до поздовжнього становить 0,7&nbsp;± 0,2<ref name="Karkoschka2001b" />.


Корделія виконує роль «[[Супутник-«пастух»|супутника-пастуха]]» на внутрішньому краю [[кільця Урана|кільця Епсілон]] Урана<ref name="Esposito2002">{{cite journal|last=Esposito|first=L.&nbsp;W.|title=Planetary rings|journal=Reports On Progress In Physics|year=2002|volume=65|pages=1741–1783|url=http://www.iop.org/EJ/abstract/0034-4885/65/12/201|doi=10.1088/0034-4885/65/12/201}}</ref>.
Корделія виконує роль «[[Супутник-«пастух»|супутника-пастуха]]» на внутрішньому краю [[кільця Урана|кільця Епсілон]] Урана<ref name="Esposito2002">{{cite journal|last=Esposito|first=L.&nbsp;W.|title=Planetary rings|journal=Reports On Progress In Physics|year=2002|volume=65|pages=1741–1783|url=http://www.iop.org/EJ/abstract/0034-4885/65/12/201|doi=10.1088/0034-4885/65/12/201}}</ref>.


Орбіта Корделії розташовується усередині синхронної орбіти Урана, унаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив [[припливні сили|припливних сил]]<ref name="Karkoschka2001b" />.
Орбіта Корделії розташовується усередині синхронної орбіти Урану, унаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив [[припливні сили|припливних сил]]<ref name="Karkoschka2001b" />.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Супутники Урана]]
* [[Супутники Урану]]
{{Інші проекти
{{Інші проекти
|Портал = Астрономія
|Портал = Астрономія

Версія за 22:31, 6 грудня 2019

Корделія
Дані про відкриття
Дата відкриття 20 січня 1986
Відкривач(і) Р. Терріл / «Вояджер-2»
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 49 751,722 ± 0,149[1] км
Орбітальний період 0,33503384 ± 0,00000058[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,00026 ± 0,000096[1]
Нахил орбіти 0,08479 ± 0,031° (к экватору Урана)° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина {{{видима зоряна величина}}}
Середній радіус 21 ± 3 [2] км
Площа поверхні ~5500 [3] км²
Об'єм ~38 900 км³[3]
Маса ~5,0× 1016 кг[3]
Густина ~1,3 (припущення) г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0073 [3] м/с²
Альбедо 0,08 ± 0,01[4]
Атмосфера
Інші позначення

Корделія у Вікісховищі

Знімок, за допомогою якого була відкрита Корделія

Корделія (англ. Cordelia) — найближчий до планети супутник Урана. Відноситься до внутрішніх супутників.

Була відкрита 20 січня 1986 року на знімках, зроблених космічним апаратом «Вояджер-2», і отримала тимчасове позначення S/1986 U 7[5]. Відтоді не спостерігалася, поки космічний телескоп «Габбл» не отримав відповідні зображення у 1997 році[4].

Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Король Лір». Також позначається як Уран VI[6].

За винятком орбіти[1], середнього радіуса 21 км[2], габаритних розмірів 50 × 36 × 36 км[2] та геометричного альбедо 0,08[4], про Корделію практично нічого не відомо.

На знімках, які передав «Вояджер-2», Корделія виглядає як продовгуватий об'єкт, направлений своєю головною віссю в бік Урану. Співвідношення її поперечного розміру до поздовжнього становить 0,7 ± 0,2[2].

Корделія виконує роль «супутника-пастуха» на внутрішньому краю кільця Епсілон Урана[7].

Орбіта Корделії розташовується усередині синхронної орбіти Урану, унаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив припливних сил[2].

Див. також

Шаблон:Інші проекти

Примітки

  1. а б в г Jacobson, R. A. (1998). The Orbits of the Inner Uranian Satellites From Hubble Space Telescope and Voyager 2 Observations. The Astronomical Journal. 115: 1195—1199. doi:10.1086/300263.
  2. а б в г д Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. 151: 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597.
  3. а б в г Пораховано за значеннями інших параметрів.
  4. а б в Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus. 151: 51—68. doi:10.1006/icar.2001.6596.
  5. Smith, B. A. (27 січня 1986). IAU Circular No. 4168. Процитовано 5 серпня 2006.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 5 серпня 2006.
  7. Esposito, L. W. (2002). Planetary rings. Reports On Progress In Physics. 65: 1741—1783. doi:10.1088/0034-4885/65/12/201.

Посилання