Третє Болгарське царство: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Aibot (обговорення | внесок) м Розв"язання значень за допомогою бота: Софія |
Aibot (обговорення | внесок) м технічні зміни за допомогою AWB |
||
Рядок 70: | Рядок 70: | ||
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}} |
{{main|Болгарія у Першій світовій війні}} |
||
У 1915 Третє болгарське царство, слідуючи пронімецькій орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарія стала вважатися у країнах Антанти «зрадницею слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син |
У 1915 Третє болгарське царство, слідуючи пронімецькій орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарія стала вважатися у країнах Антанти «зрадницею слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син [[Борис III (цар Болгарії)|Борис III]]. |
||
У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів. |
У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний [[Нейїський мирний договір|Нейїський договір]], за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів. |
||
Рядок 94: | Рядок 94: | ||
[[es:Reino de Bulgaria]] |
[[es:Reino de Bulgaria]] |
||
[[fr:Royaume de Bulgarie]] |
[[fr:Royaume de Bulgarie]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[id:Kerajaan Bulgaria]] |
[[id:Kerajaan Bulgaria]] |
||
[[it:Regno di Bulgaria]] |
[[it:Regno di Bulgaria]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[mk:Царство Бугарија]] |
[[mk:Царство Бугарија]] |
||
[[nl:Koninkrijk Bulgarije]] |
[[nl:Koninkrijk Bulgarije]] |
||
⚫ | |||
[[pl:Carstwo Bułgarii]] |
[[pl:Carstwo Bułgarii]] |
||
[[pt:Reino da Bulgária]] |
[[pt:Reino da Bulgária]] |
Версія за 16:18, 26 березня 2011
Царство България Царство Болгарія | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
Девіз Бог е с нас "God is with us" | |||||||||||
Гімн Шуми Марица Химн на Негово Величество Царя | |||||||||||
Найбільший терен Королівства Болгарії в Першій світовій війні . | |||||||||||
Столиця | Софія | ||||||||||
Мови | болгарська | ||||||||||
Релігії | Православна церква | ||||||||||
Форма правління | Конституційна монархія | ||||||||||
Цар | |||||||||||
- 1908–1918 | Фердинанд I | ||||||||||
- 1918–1943 | Борис III | ||||||||||
- 1943–1946 | Симеон II | ||||||||||
Голова Ради Міністрів | |||||||||||
- 1908–1911 (перший) | Олександр Малінов | ||||||||||
- 1944–1946 (остання) | Кімон Георгієв | ||||||||||
Законодавчий орган | Національна Асамблея Болгарії | ||||||||||
Історичний період | Перша світова війна / Інтербелум / Друга світова війна | ||||||||||
- Офіційне проголошення незалежності[1] | 5 жовтня 1908 | ||||||||||
- Балканські війни | 1912–1913 | ||||||||||
- Бухарестський договір | 10 серпня, 1913 | ||||||||||
- Нейїський мирний договір | 27 листопаду, 1919 | ||||||||||
- скасування монархії | 15 вересня 1946 | ||||||||||
Площа | |||||||||||
- 1908 | 95 223 км2 | ||||||||||
- 1946 | 110 912 км2 | ||||||||||
Населення | |||||||||||
- 1908 | 4 215 000 осіб | ||||||||||
Густота | 44,3 осіб/км² | ||||||||||
- 1946 | 7 029 349 л. | ||||||||||
Густота | 63,4 осіб/км² | ||||||||||
Валюта | Болгарський лев | ||||||||||
| |||||||||||
|
Третє Болгарське царство (болг. Трета българска държава) - колишня Болгарська держава, існувавша від проголошення незалежності в 1908 році до скасування монархії в 1946 році. Конституційна монархія (Тирновська конституція 1879 з поправками). Глава держави - цар. Царююча династія - Саксен-Кобург-Готська. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності царя.
Історія
Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I проголосив 22 вересня 1908 себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східної Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.
Балканські війни
У 1912 - 1913 роках, в ході Першої Балканської війни, Болгарія отримала від Османської імперії практично всю Фракію з Едірне (крім Константинополя) і великий вихід до Егейського моря. Питання контролю над Македонією (яку фактично займали Сербія і Греція) привів до швидкоплинної Міжсоюзницькій (Другої Балканської) війні 1913 року, де проти Болгарії виступили екс-союзники Сербія і Греція, а також Румунія та сама Османська імперія. Болгарія програла цю війну і втратила Едірне, а також невеликі терени на всіх кордонах, проте зберегла вихід до Егейського моря.
Перша світова війна
У 1915 Третє болгарське царство, слідуючи пронімецькій орієнтації Фердинанда і прагнучи приєднати всю слов'янську Македонію, вступило в Першу світову війну на боці Німеччини, Австрії та Туреччини. Болгарія стала вважатися у країнах Антанти «зрадницею слов'янства». Після поразки у війні цар Фердинанд відрікся від престолу і повернувся до Німеччини, а його наступником у 1918 став його старший син Борис III.
У 1919 році в рамках Версальського мирного процесу був підписаний Нейїський договір, за яким Болгарія лишалася виходу до Егейського моря (на користь Греції). У 1920-і роки Болгарія розвивала відносини з країнами Антанти, активно приймала російських емігрантів.
Друга світова війна
З 1934, цар Борис III встановив особисту диктатуру, а в 1940-ті роки країна під керівництвом прем'єра Богдана Філова стала союзником Німеччини у Другій світовій війні. У 1941, було повернено вихід до Егейського моря. При цьому, на вимогу царя, Болгарія не брала участь у бойових діях проти СРСР і в Голокості. Ця тверда політична лінія Бориса іноді пояснюють його загадкову смерть (1943), після чого на престол вступив його 6-річний син Симеон II, одним з трьох регентів при якому став Філов. Потім на окупованих Болгарією теренах (але не в самій країні) була проведена депортація євреїв, але війну СРСР країна не оголосила і після смерті Бориса.
Вступ на терен Болгарії в 1944 році Червоної армії призвело до встановлення комуністичного режиму; незважаючи на страту трьох екс-регентів, монархія зберігалася до кінця 1946 року і при новому регенстві. Потім комуністи оголосили Болгарію республікою, і Симеон емігрував, з тим, щоб через багато років повернутися на батьківщину, вже як республіканський прем'єр-міністр.
Примітки
- ↑ The Principality of Bulgaria was a de facto independent state with its own Constitution, flag, anthem, foreign policy and military.