Едмунд Берк

Едмунд Берк
Едмунд Берк, картина Дж.Рейнольдса, 1771
Ім'я при народженні	Edmund Burke
Народився	12 січня 1729 Дублін, Британська імперія
Помер	9 липня 1797 Біконсфілд, Бекінгемшир, Британська імперія
Країна	Ірландське королівство
Діяльність	державний діяч, історик і мислитель
Галузь	політологія, політична ідеологія, консерватизм і філософія
Відомий завдяки	основоположник теорії британського консерватизму
Alma mater	Триніті-коледж
Знання мов	англійська
Заклад	Університет Глазго
Напрямок	ліберальний консерватизм і counter-revolutionaryd
Magnum opus	Reflections on the Revolution in Franced і A Philosophical Enquiry into the Origin of Our Ideas of the Sublime and Beautifuld
Посада	Член 12-го парламенту Великої Британіїd, Член 13-го парламенту Великої Британіїd, Член 14-го парламенту Великої Британіїd, Член 15-го парламенту Великої Британіїd, Член 16-го парламенту Великої Британіїd і Член 17-го парламенту Великої Британіїd
Партія	Віги і Rockingham Whigsd (1784)
Конфесія	Церква Ірландії
Рід	Берк (династія)
У шлюбі з	Jane Mary Nugentd
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; *12 січня 1729, Дублін, Британська імперія (зараз Ірландія) — †9 липня 1797, Біконсфілд, Бекінгемшир, Британська імперія) — англійський державний діяч, публіцист, мислитель, основоположник теорії британського консерватизму.

Біографія

Едмунд Берк народився 12 січня 1729 року в Дубліні.

В 1750 році переїхав до Лондона, покинувши вивчення права, обравши ремесло письменника.

У 1758 році Е.Берк заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав напротязі 30 років.

У 1765 році Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.

Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789—1799, кінця якої Берк не дочекався, померши 9 липня 1797 року.

Погляди і творчість

Ранні твори Едмунда Берка стали надбанням історії розвитку філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей піднесеного і прекрасного, що вийшла друком у 1756, але була написана, ймовірно, навіть раніше, в подальшому значно вплинула на погляди Лессінга та Гердера. Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, в з духовних спонукань самої людини.

У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював напокору в колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо за дискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й новодив потребу створення політичних партій, які були ю виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.

Пам'ятник Е.Бурку в Бристолі, Велика Британія. Надпис каже: "Я бажаю бути членом парламенту, щоб чинити добро і протистояти злу", з промови в Бристолі 1780р.

Напротязі багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що в той час перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії існування компанії намісника Індії Воррена Гастінгса.

Французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очільником англійських лібералів, Чарльзом Фоксом, що , як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді Берк вважав їх жахливою демонстрацією охлократії.

В своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опублікова в 1790), Берк виклав свої переконнаня про те, що свобода може бути тільки в рамках закону й порядку, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французтьких подій.

Чимало ідей Е.Берка, напр. в Україні 2000-х років, здаються застарілими, тим більше, що стосуються вони Британії (і Європи) кінця XVIII ст.. Однак у мислителя Берка є ідеї, що доводять свій раціоналізм, можуть обговорюватися і породжувати дискусії на сучасному етапі. Так, корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в т.ч. управлінських). Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічнмй набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.

Посилання

• Інформація про Едмунда Берка на Круґосвет.ру