Сіль (значення)
Сіль має декілька значень:
Сіль, солі — біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. тощо[1]
- Кухонна сіль — приправа і підсилювач смаку, що складається в основному з хлориду натрію, яку застосовують для додання смаку:[1] Кухонна сіль — те саме, що хлористий натрій.[1]
- включаючи харчові продукти, що позначаються як харчова/столова сіль, морська сіль.
- Сіль — хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти повністю або частково заміщений металом[1]. Це нейтральна хімічна сполука між іонами металів і неметалів; представник окремого класу хімічних сполук, утворених аніонами кислотних залишків та катіонами різного походження (переважно катіонами металів);
- Кам'яна сіль — мінерал, що за своїм хімічним складом є хлористим натрієм; гірська порода, що складається з цього мінералу;[1] осадова гірська порода, складена більше, ніж на 90% галітом.
- Мінеральна сіль — осадовий мінерал, які кристалізується при випаровуванні та охолодженні природних водних розчинів, що є сильними електролітами;
- Морська сіль — сіль, яку видобувають випарюванням морської води. Окрім харчової солі, також може стосуватися суміші солей, які природним чином розчинені в морській воді.
- Англійська сіль — сірчанокисла магнезія солоно-гіркого смаку, вживана як проносне в медичній практиці;[1] Кисла сіль.[1] Семиводний сульфат магнію.
- Подвійна сіль — хімічна сполука, утворена двома різними катіонами або аніонами
- Глауберова сіль — десятиводний кристалогідрат (декагідрат) сульфату натрію;
- Бертолетова сіль — калієва сіль хлоратної кислоти. Застосовують у піротехніці;
- Нюхальна сіль — суміш кристалів карбонату амонію, етанолу і ароматичних речовин. Має різкий запах, у XIX сторіччі нюхальну сіль широко вживали як засіб проти запаморочення і втрати свідомості.
- Сіль — у криптографії — вектор ініціалізації блочного шифру або хешу.
- Дорожня сіль — розсипається шляхом посипання доріг, щоб запобігти слизькій дорозі взимку.
- Технічна сіль — кам'яна сіль з домішками глини, піску тощо.
- Солі для ванни.
Сіль в переносному значенні:
- лексема «Насипати солі на хвіст», «Не до солі кому»: комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа; комусь дуже скрутно; непереливки[1];
- лексема «З'їв би без солі кого»: дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати йому найбільших прикрощів[1];
- те, що становить суть, смисл чого-небудь; хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе[1];
- лексема «Сіль землі» — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства[1];
- Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність.[1];
- Аттічна сіль — витончений дотеп;[1]
- лексема «Відважувати (відважити) солі» — говорити уїдливо, образливо, грубо[1].
Сіль. Інші види використання:
- Сіль — перша частина складних слів, що відповідає слову сільський, наприклад: сільактив, сільелектро, сількомітет, сільунівермаг тощо[1]
- Сіль — перша частина складних слів, що відповідає слову сіль, наприклад: сільзавод[1]
- Сіль була з найдавніших часів великою цінністю, і римляни платили своїм військам частинно сіллю, — і з того залишиласа в латинських та англомовних народів назва взагалі всякої платні, що сполучається з коренем «саль» (Sall) тобто сіль[2]
- Сіль — село, Україна, Закарпатська область, Ужгородський район
- Сіль — колишнє селище міського типу, Донецька область, Бахмутський район (включене в межі міста Соледар Постановою Верховної Ради України № 867-XIV від 8 липня 1999 року)
- Сіль — залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Сіль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сіль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1740-1743. — 1000 екз.