Очікує на перевірку

Сіль (значення)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сіль має декілька значень:

Сіль, солі — біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. тощо[1]

Сіль в переносному значенні:

  • лексема «Насипати солі на хвіст», «Не до солі кому»: комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа; комусь дуже скрутно; непереливки[1];
  • лексема «З'їв би без солі кого»: дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати йому найбільших прикрощів[1];
  • те, що становить суть, смисл чого-небудь; хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе[1];
  • лексема «Сіль землі» — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства[1];
  • Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність.[1];
  • Аттічна сіль — витончений дотеп;[1]
  • лексема «Відважувати (відважити) солі» — говорити уїдливо, образливо, грубо[1].

Сіль. Інші види використання:

  • Сіль — перша частина складних слів, що відповідає слову сільський, наприклад: сільактив, сільелектро, сількомітет, сільунівермаг тощо[1]
  • Сіль — перша частина складних слів, що відповідає слову сіль, наприклад: сільзавод[1]
  • Сіль була з найдавніших часів великою цінністю, і римляни платили своїм військам частинно сіллю, — і з того залишиласа в латинських та англомовних народів назва взагалі всякої платні, що сполучається з коренем «саль» (Sall) тобто сіль[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Сіль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сіль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1740-1743. — 1000 екз.

Див. також

[ред. | ред. код]