Тевтонія (студентська корпорація)
| Тевтонія | |
|---|---|
| Гасло | Fest und Treu |
| На честь | Тевтони |
| Тип | студентське товариствоd колишня організаціяd |
| Засновано | 1908 |
| Розпущено | 1918 |
| Країна |  Російська імперія |
| Штаб-квартира | Дерптський імператорський університетd |
Тевто́нія (нім. Teutonia) — єдина студентська корпорація в Російській імперії, що складалася з вихідців німецьких поселень. Вона існувала в Дерптському/ Юр'ївському університеті у 1908-1918 роках. У роки Першої світової війни, з червня 1915 до березня 1917 року, Тевтонія перебувала під забороною.
ЇЇ девізом було: «Непохитний та вірний» ("Fest und Treu"), герб був світло-зеленого, білого та рожевого кольорів.
Дерптський/ Юр'ївський університет зіграв визначну роль у формуванні національної еліти російських німців; останні відносилися в переважній більшості до селянського стану, а саме до поселян-власників (колишніх колоністів).[1]
З кінця XIX століття в університеті навчалося все більше і більше студентів з причорноморських, бессарабських, волинських, поволзьких та ін. німецьких поселень, що в кінцевому підсумку призвело до формування єдиної в Росії «класичної» академічної студентської організації з їх лав.[2] [3] 17 лютого 1908 року шість членів-засновників створили «Товариство німців-південців». Через кілька місяців, 4 грудня, Товариство було перетворено в корпорацію.[4]
Подібно до студентських об’єднань інших народів Російської імперії, нечисленні інтелектуали з колоній-поселень намагалися пробудити національну самосвідомість своїх співвітчизників, культивувати німецьку мову та культуру, підготувати себе до «служіння народу та Батьківщині». 9 квітня 1912 року Міністр внутрішніх справ підтвердив статут корпорації, а офіційний прийом в же існуючий Chargierten Covent – Ch! C! (нім., збори виборних) відбувся 23 листопада цього ж року.[5] В цілому встановлено 67 членів Тевтонії.[6] Майже всі належали до селянського стану (поселяни); тільки сім з них відносилися до інших станів. У регіональному розрізі 18 корпорантів були родом з Бессарабії, 23 з інших причорноморських губерній, 11 з Закавказзя, десять з Саратовської і Самарської губерній, 4 з Волині й Поділля, та один з Ліфляндії.[7] Найбільш популярною навчальною дисципліною була медицина (вивчалася 28 членами корпорації), за якою йшло богослов’я (22) та право (9). Лише дуже небагато студентів вивчали хімію (4), історико-філологічні (2) або сільськогосподарські науки (1), математику (1).
На початку 1915 року в Тевтонії налічувалося 29 діючих та 15 т.зв. змагальних членів. Студенти старших курсів, які навчалися на медиків, у період Першої світової війни в своїй більшості пішли служити зауряд-лікарями в діючу армію; серед них були поранені й убиті в боях проти Німеччини та її союзників. На початку червня 1915 року, в розпал війни, це студентське співтовариство було розпущено. Після Лютневої революції 1917 року нечисельні бурши, які залишилися в університеті, почали відроджувати корпорацію; тільки 24 лютого 1918 року вони повідомили до Конвенту Шаржированих, що Тевтонія знову офіційно існує.[8] У зв’язку з суспільно-політичними потрясіннями, перш за все пов’язаними з захопленням влади в країні більшовиками та боротьбою за створення незалежної Естонської держави, діяльність відродженої Тевтонії тривали лише кілька місяців.
Деякі студенти, які емігрували до Німеччини після більшовицького перевороту, але перш за все ті, які навчалися в балтійських гімназіях або їх випускники, заснували 13 червня 1919 року в Тюбінгенському університеті організацію, яка деякою мірою вважається наступником Дерптської/ Юр'ївської корпорації: "Verein Deutscher Studierender Kolonisten" (Союз німецьких студентів-колоністів), який проіснував до 1933 року.[9]
- Густав Бірт (1887-1937) [10] – лютеранський пастор в Україні, заарештований у 1934 році, покарання відбував у Білбалтлаг НКВД у Карелії, де і був у 1937 році розстріляний.
- Олександр Геннинг (1892-1974)[11] – радянськонімецький літературний критик.
- Проф. др. Еммануіл Кох (1887-1942)[12] – видатний хірург в Одесі, який був у 1937 році заарештований і пізніше розстріляний в одному з колимських таборів.
- Проф. др. Едуард Штейнванд (1890-1960)[13] – лютеранський пастор в Криму і на Півдні Росії, останні роки життя викладав теологію в Ерлангенському університеті.
- ↑ Правила устройство поселян-собственников (бывших колонистов), утвержденные Александром II, 03.07.1871. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 20.07.2020.
- ↑ Студентські союзи вихідців з німецьких поселень існували також у Новоросійському («Товариство студентів-німців в Одесі», засновано в листопаді 1909 р.) та Санкт-Петербурзькому (Товариство «Волга», установчі збори відбулися 20 листопада 1912 р.) університетах, див.: Paul Ssymank: Die deutsche Studentenschaft in Russland vor dem Ausbruch des Weltkrieges 1914. In: Die Grenzboten 1915, S. 206‒213, hier S. 212 [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Плесская-Зебольд Э.Г.: Одесские немцы. 1803‒1920. Одесса 1999, с. 335‒337.
- ↑ Eduard Steinwand, Arnulf Baumann: Die Kolonistenverbindung „Teutonia“ zu Dorpat. In: Jahrbuch der Deutschen aus Bessarabien. Heimatkalender 2013, S. 50‒53, zit. S. 52.
- ↑ Die neue Kolonistenkorporation in Dorpat. In: Volkszeitung (Саратов) vom 31. Januar 1913; Краткое сообщение газеты "Rigasche Zeitung" (Рига) от 24 ноября 1912 (на нем.): [1] [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Підраховано на підставі посеместрових звітів та списків членів: Eesti Ajalooarhiiv [Естонський історичний архів в Тарту, далі ЕАА], фонд 402, опис 7, діло 728: EAA_402_7_728
- ↑ Фотографії студентів-членів Тевтонії. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 20.07.2020.
- ↑ Взято з архівної справи: EAA_1846_1_12
- ↑ Harald Seewann: TEUTONIA Dorpat/Tübingen – eine Verbindung deutscher studierender Kolonistensöhne aus Rußland (1908–1933). In: Einst und Jetzt. Band 34, 1989, S. 197–206.
- ↑ Биография Г. Бирта. Список жертв політичного терору в СРСР: Бирт Густав Яковлевич [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Alexander Henning, in: Herold Belger: Russlanddeutsche Schriftsteller. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Biographien und Werkübersichten. Berlin 2010, S. 79-80.
- ↑ Heinrich Roemmich: Professor Immanuel Koch. In: Heimatbuch der Deutschen aus Russland 1964, S. 132‒139. Список жертв політичного терору в СРСР: Кох Эммануил Христианович [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Eduard Steinwand. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 20.07.2020.
