Координати: 48°55′33″ пн. ш. 24°14′5″ сх. д. / 48.92583° пн. ш. 24.23472° сх. д. / 48.92583; 24.23472
Очікує на перевірку

Топільське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Топільське
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Тер. громада Рожнятівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA26060230100043195
Основні дані
Засноване 1394
Населення 527
Площа 1,55 км²
Густота населення 340 осіб/км²
Поштовий індекс 77634
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°55′33″ пн. ш. 24°14′5″ сх. д. / 48.92583° пн. ш. 24.23472° сх. д. / 48.92583; 24.23472
Водойми Лімниця
Місцева влада
Адреса ради смт.Рожнятів , Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77600
Карта
Топільське. Карта розташування: Україна
Топільське
Топільське
Топільське. Карта розташування: Івано-Франківська область
Топільське
Топільське
Мапа
Мапа

Топі́льське — село в Рожнятівській селищній громаді,Калуського району, Івано-Франківської області.

Географічні дані

[ред. | ред. код]

Топільське — дуже гарне і мальовниче село. Якщо вийти на Тополецьку гору, то можна побачити гарні краєвиди села, це одне із сіл, у якому збереглися нормальні дороги.

Знаходиться за 6 км від районного центру і належить до Рожнятівської селищної ради.

Назва села походить від слова «тополя» (дерево) або від слова «топитися» (при переправі в повноводній річці Лімниця).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село припадає на 1394 рік.[джерело?]

У давнину в селі був монастир. В XV столітті належав він Івану Довгому-Можновичу Сваричевському, що одержав дві грамоти в 1418 році.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[1].

У Жидачеві 27 грудня 1518 року Федір Ольгердович посвідчує, що Топільське і Чорний ліс на Лімниці належать до Сваричева.

У 1648 році повсталі селяни спалили поміщицький двір у Топільську, взяли штурмом замок у Перегінську[2].

У 1854 році Топільське належить до Калуського повіту Стрийського округу, Самбірського окружного суду.

У 1866 році в селі була тимчасова школа.

У 1880 році село належало до Калуського повіту, в селі були філіяльна церква[3] парафії у Лдзянах, 81 будинок і 388 мешканців (353  греко-католики, 12 римо-католиків, 23 юдеї; всі — українці)[4].

У «Шематизмі» за 1908 рік читаємо: «Дочірня церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Богородиці (1861 p.). У селі також є 5 капличок. Число душ — 566. Пошта в Петранці».

У 1910 році в селі була однокласна школа.

У 1921 році проживало 502 особи; в 1935 році — 537 українців, 13 поляків, 6 євреїв. Божу службу в церкві правив парох зі Лдзяного.

У 1939 році в селі проживало 590 осіб (555 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв)[5].

Жителі села разом іншими українцями виборювали волю і клали життя та здоров'я за десятиліття повстанських боїв і підпільної боротьби.[6]

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 527 100%

Визначні особистості

[ред. | ред. код]

Загинули:

Народилися:

  • Бойчук Дмитро Васильович («Дикий») (1993—2023) — молодший сержант 47ОМБр [10][11][12].
  • Діма Варварук — український блогер.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Зараз у селі проживає 512 осіб і нараховується 147 господарств. Працює школа І ступеня (директор школи — Кривошапка Леся Михалівна), ФАП (завідувач — Стефанів Люба Дмитрівна), є клуб, також у селі є музей у Ганчука Дмитра.

Церква греко-католицька Непорочного Зачаття, дерев'яна. Службу править отець Андрій Яремчук.

В селі працює приватне підприємство «Кузня» і три торговельні заклади.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  2. ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 294 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
  3. ↑ Церква Непорочного Зачаття Пр. Богородиці 1857
  4. ↑ Географічний словник Королівства Польського, 1891, т. 12, стор. 398
  5. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  6. ↑ В с.Топільське вшанували повстанське подружжя, яке загинуло у вирі боротьби за Україну
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Шкіль Олег. Інтерактивна карта «Рожнятівщина. Слідами нескорених». Місце загибелі № 36.
  9. ↑ 5 грудня 1948 р. в с. Топільське загинув референт СБ Карпатського крайового проводу ОУН «ЙОРДАН» Володимир Лівий
  10. ↑ Рятував поранених бійців. На Запорізькому напрямку загинув бойовий медик із Франківщини Дмитро Бойчук.
  11. ↑ Про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Збройних Сил України – Бойчуку Дмитру Васильовичу. Роки життя: 07.06.1993р.- 23.07.2023р.
  12. ↑ Бойчук Дмитро - позивний «Дикий», молодший сержант, бойовий медик взводу 47-ої ОМБ с. Топільське.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Топільське&oldid=43752144