Трюфелі
 | |
Трю́фелі — плодові тіла підземного гриба аскоміцета, представника роду лат. Tuber. Деякі види трюфелів високо цінуються як харчовий продукт. Французький гурман Брийя-Саварен у своєму трактаті «Фізіологія смаку» (1825) назвав трюфелі «діамантом кухні».[1][2][3].
Термін трюфель, очевидно, походить від латинського слова «бульба» (лат. tuber), що означає «пухлину» або «шишку», яке трансформувалося в трюфель і породило різні варіанти у мовах країн Європи: тартюф італійською (італ. tartufo), фр. truffe, ісп. trufa, босн. tartuf, дан. trøffel, нім. Trüffel, швед. tryffel, нід. truffel, пол. trufla, серб. тартуф, хорв. tartuf. Португальською мовою слова порт. trufa і порт. túbera є синонімами, причому останнє ближче до латинського терміну. Крім того, німецьке слово «картопля» (нім. Kartoffel) походить від італійського через віддалену схожість[4].
Міцелій трюфелів є формою симбіотичних відносин гриба з коренями деяких видів дерев (наприклад, бук, тополя, дуб, береза, граб, ліщина і сосна)[5][6]. Трюфелі надають перевагу добре дренованим глинистим або вапняним ґрунтам з нейтральним або лужним средовищем[7][8]. Плодові тіла трюфеля, залежно від виду, утворюються цілий рік і можуть бути виявлені під опалим листям або безпосередньо в ґрунті.
Філогенетика і біогеографія трюфелів була досліджена у 2008 році[9] з використанням методики англ. Internal transcribed spacer (ITS) зіставлено ядерну ДНК з п'ятьма великими кладами (лат. Aestivum, лат. Excavatum, лат. Rufum, лат. Melanosporum і лат. Puberulum). У 2010 році наукове дослідження кладограми було покращено і розширено з використанням великих субодиниць (ЛДУ) мітохондріальної ДНК дев'яти великих клад. На відміну від лат. Aestivum клади лат. Magnatum і лат. Macrosporum стосовно сестринської спорідненості виявились ближчими. Кладу лат. Gibbosum було відокремоено від решти досліджуваних клад, а кладу лат. Spinoreticulatum було відокремлено від клади лат. Rufum[10].
Лаготто-романьоло[ru] — єдина визнана у всьому світі порода собак, яка завдяки видатному чуттю використовується для пошуку трюфелів[11] (хоча, теоретично, представника будь-якої іншої породи можна навчити цьому)[12].
- ↑ Brillat-Savarin, Jean Anthelme (1838) [1825]. Physiologie du goût. Paris: Charpentier. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 18 березня 2019. (фр.)
- ↑ Jean Anthelme Brillat-Savarin [Архівовано 2008-07-06 у Wayback Machine.] (Жан Антельм Брия-Саварен «Фізіологія смаку») (англ.)
- ↑ La Physiologie du goût [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.] Оригінальний текст Жана Антельма Брийя-Саварена, видання 1848 року (фр.)
- ↑ Simpson J, Weiner E.(eds) (1989) Oxford English Dictionary, 2nd edition, Clarendon Press, ISBN 0-19-861186-2 (англ.)
- ↑ ‘finds’ registered at Royal Botannical Gardens, Kew (англ.). Truffle UK Ltd. Архів оригіналу за 18 вересня 2008. Процитовано 4 квітня 2015.
- ↑ Non-cultivated Edible Fleshy Fungi (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2015.
...it has been known for more than a century that truffles were mycorrhizal on various trees such as oak, beech, birch, hazels, and a few others
- ↑ Karen Hansen (Spring 2006). K. Griffith (ред.). Basidiomycota truffles: Cup fungi go underground (PDF). Newsletter of the FRIENDS of the FARLOW (англ.). Harvard University. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2008. Процитовано 4 квітня 2015.
Generally, truffles seems to prefer. warm, fairly dry climates and calcareous soils
- ↑ Mushroom Production. Mycology - Uses of Fungi (англ.). University of Sydney. June 2004. Архів оригіналу за 1 травня 2008. Процитовано 4 квітня 2015.
The soil of the truffiere tends to be alkaline, calcareous, and well drained.
- ↑ Jeandroz, S., Murat, C., Wang, Y., Bonfante, P., Le Tacon, F. (2008). Molecular phylogeny and historical biogeography of the genus Tuber, the true truffles. Journal of Biogeography [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.], 35 (5), 815—829. DOI : 10.1111/j.1365-2699.2007.01851.x (англ.)
- ↑ Bonito GM, Gryganskyi AP, Trappe JM, Vilgalys R (2010). A global meta-analysis of Tuber ITS rDNA sequences: species diversity, host associations and long-distance dispersal. Molecular Ecology 19: 4994–5008 (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 4 квітня 2015.
- ↑ Полещук Ф. И., Трофименко О. И. Кинология. — Киев : ВТФ «Перун», 2007. — С. 347. — 1000 с. — ISBN 978-966-569-244-7.
- ↑ Krista Simmons (28 серпня 2009). On the hunt for truffles in Western Australia. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 4 квітня 2015.
Traditionally, truffle hunters — the Aussies call them "punters" — have used pigs to track their prey. More recently, punters have started using dogs, which, unlike pigs, will settle for a biscuit instead of chowing down on the truffle
(англ.)
- Trappe, Matt; Evans, Frank; Trappe, James M. (2007). Field Guide to North American Truffles: Hunting, Identifying, and Enjoying the World's Most Prized Fungi (136 pages). Natural History Series. Ten Speed Press. ISBN 9781580088626.
{{cite book}}:|format=вимагає|url=(довідка) (англ.)
- Вебсайт North American Truffling Society [Архівовано 17 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |