Уму Сангаре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уму Сангаре
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження12 лютого 1968(1968-02-12)[1][2] (56 років)
Місце народженняБамако, Малі
Роки активності1990 — тепер. час
ГромадянствоМалі
Професіїспівачка, авторка пісень
Інструментивокал[d][3]
ЖанрWassoulou music
ЛейблиWorld Circuit
Нагороди
oumousangareofficial.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Уму Сангаре (бам. Umu Sangare; нар. 25 лютого 1968, Бамако, Малі) — малійська музикантка Васулу, володарка премії Ґреммі, яку іноді називають «співочим птахом Васулу». Васулу — це історичний регіон на південь від річки Нігер, де музика створюється із стародавніх традиційних пісень, які часто супроводжуються калабасом.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Сангаре народилася в 1968 році в родині співачки Амінати Діакіте та Сідікі Сангаре, обидва походили з регіону Васулу[4][5][6]. 1970 року її батько одружився вдруге та переїхав до Абіджана, залишивши Сангаре, її матір та братів і сестер у Бамако[5]. Вона почала співати на вулицях, щоб допомогти своїй матері, покинувши задля цього школу в ранньому віці[4][5]. Її кар'єра почалася в 1973 році, коли у віці п'яти років вона виграла міждитсадковий конкурс співу в Бамако, а потім виступила перед кількатисячною аудиторією на стадіоні Omnisport[6][7][8]. У 16 років вона вирушила в тур з перкусійною групою Djoliba, гастролюючи у Франції, Німеччині, Нідерландах, на Карибах та в інших країнах[7]. Натхненна прийомом під час гастролей, Сангаре повернулася до Бамако та заснувала власний музичний гурт[7].

Музика

[ред. | ред. код]
Сангаре виступає на Кембриджському фолк-фестивалі 2009
На WOMEX 2017

Сангаре записала свій перший альбом Moussoulou (укр. Жінки) з Амаду Ба Гіндо, відомим маестро малійської музики. Альбом був дуже успішним в Африці[9], було продано понад 200 000 примірників.

За допомогою Алі Фарка Туре Сангаре підписала контракт з англійським лейблом World Circuit. Вони перевидали альбом Moussoulou[10]. У 21 рік вона вже була зіркою.

Уму Сангаре вважається послом Васулу; її музика була натхненна музикою та традиційними танцями регіону. Вона пише та складає свої пісні, які часто містять соціальну критику, особливо щодо низького статусу жінки в суспільстві.

З 1990 року вона виступала на деяких з найважливіших майданчиків світу, таких як Мельбурнська опера, Фестиваль Роскілле, Фестиваль світової музики Gnaoua, WOMAD, Фестиваль світової музики в Осло та Опера де ла Монне.

Багато пісень Сангаре стосуються кохання та шлюбу, особливо свободи вибору у шлюбі. Її альбом 1989 року Moussoulou став безпрецедентним західноафриканським хітом. 1995 року вона гастролювала з Baaba Maal, Femi Kuti і Boukman Eksperyans. Інші альбоми включають Ko Sira (1993), Worotan (1996) і компіляцію з 2 компакт-дисків Oumou (2004), усі вийшли на World Circuit Records. Sangaré підтримує справу жінок у всьому світі. 2003 року вона була призначена послом ФАО, у 2001 році здобула премію ЮНЕСКО, а в 1998 році була нагороджена орденом мистецтв і літератури Франції.

Сангаре займає важливе місце в Throw Down Your Heart, документальному фільмі 2008 року про всесвітньо відомого американського банджо-гравця Белу Флека та його дослідження відносно невідомого зв'язку між його інструментом і музичними традиціями в Африці.

Сангаре записала вокал для «Imagine» для альбому Гербі Генкока The Imagine Project 2010 року, в якому також брали участь Seal, P!nk, Індіа Арі, Фатумата Діавара, Джефф Бек, Konono Nº1 та інші[11].

У 2022 році вона отримала свою першу акторську роль, зігравши бабусю головної героїні у фільмі Маймуни Дукуре «Хава»[12].

Особисте життя, політика і бізнес

[ред. | ред. код]

Сангаре є захисницею прав жінок, виступає проти дитячих шлюбів і полігамії[13].

Сангаре також бере участь у світі бізнесу, включаючи готелі, сільське господарство та автомобілі. Вона випустила автомобіль «Oum Sang», виготовлений китайською фірмою та проданий спільно з її власною компанією Gonow Oum Sang[14]. Вона є власницею 30-кімнатного готелю Wassoulou у столиці Малі, Бамако, притулку для музикантів і її власному регулярному майданчику для виступів. «Я сама допомагала будувати готель. Я зробила це, щоб показати жінкам, що ви можете покращити своє життя, працюючи. І багато інших зараз працюють, створюючи кооперативи для виробництва мила чи одягу».

Сангаре також була послом доброї волі Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, але каже, що не хоче бути політиком: «Хоч ти художник, ти вільний говорити те, що думаєш; коли ти політик, ти виконуєш вказівки згори»[5].

Вона двоюрідна сестра актора Омара Сангаре.

Дискографія

[ред. | ред. код]
Сольні альбоми
  • Moussolou (1990)
  • Ko Sira (1993) [вийшов як Bi Furu в Малі]
  • Worotan (1996), Nonesuch / Warner Music (вийшов як Denw у Малі)
  • Laban (2001)
  • Oumou (2003)[15]
  • Seya (2009)
  • Mogoya (2017)
  • Acoustic (2020)
  • Timbuktu (2022)
Співавторка
  • The Rough Guide to World Music (1994), World Music Network
  • The Rough Guide to West African Music (1995), World Music Network
  • Unwired: Африка (2000), World Music Network
  • Mood 4 Eva (2019), Король Лев: Подарунок

Призи та нагороди

[ред. | ред. код]
З її нагородою на WOMEX 2017 у Катовіце
  • Міжнародна музична премія IMC-ЮНЕСКО (2001, категорія виконавців, присуджена спільно з Гідоном Кремером)[16] за її внесок у «збагачення та розвиток музики, а також у справу миру, взаєморозуміння між народами та міжнародної співпраці».
  • 16 жовтня 2003 року Сангаре було призначено Послом доброї волі Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (FAO).
  • У 2010 році альбом Sangaré Seya був номінований на премію «Греммі» як найкращий альбом сучасної світової музики.
  • У 2011 році Сангаре виграла Греммі за найкращу поп-співпрацю з вокалом із Гербі Хенкоком, Pink, Індією Арі, Сілом, Фатуматою Діавара, Кононо Nº1 і Джеффом Беком за «Imagine»[17].
  • У жовтні 2017 року Сангаре здобула нагороду Artist Award на WOMEX 2017 за визнання її музики та роботу по захисту прав жінок[18][19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Montreux Jazz Festival Database
  4. а б Lacey, Hester (19 січня 2018). Q&A with singer Oumou Sangaré. Financial Times. Процитовано 23 червня 2018.
  5. а б в г Oumou Sangare – The songbird of Africa. The Independent. 24 січня 2009. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 23 червня 2018.
  6. а б Mali : " BI-MOGOYA " D'OUMOU SANGARE : Une captivante excursion dans le Wassoulou de belles mélodies. Mali Actu. 16 березня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
  7. а б в Oumou Sangaré: " je chante pour venger ma mère ". leralnet (фр.). Процитовано 23 червня 2018.
  8. Pajon, Léo (5 липня 2017). Mali : le retour de la reine, Oumou Sangaré (фр.). JeuneAfrique. Процитовано 23 червня 2018.
  9. Haider, Arwa (18 травня 2017). Oumou Sangaré review – Malian songbird's musical star soars. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 червня 2023.
  10. Romney, Jonathan (5 березня 1991). review. Q Magazine. 55: 76.
  11. The Imagine Project. All About Jazz. 21 червня 2010. Процитовано 29 листопада 2010.
  12. «Après „Mignonnes“, Maïmouna Doucouré met Oumou Sangaré et Yseult à l'affiche». Paris Match, 24 April 2022.
  13. Oumou Sangare: Sonic And Political Muscle. NPR. Процитовано 1 жовтня 2017.
  14. " Oum Sang " Afrik.com 23 août 2006
  15. Lusk, Jon. BBC – Music – Review of Oumou Sangare – Oumou. Процитовано 27 травня 2018.
  16. Prize laureates 1975 – 2004. International Music Council.
  17. Winners! A Complete List From the 2011 Grammy Awards. 14 лютого 2011. Процитовано 1 жовтня 2017.
  18. Oumou Sangaré, La Star Della World Music in Concerto A San Giorgio A Cremano (італ.). napolitime.it. 29 вересня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
  19. Oliva, Raffaella (29 вересня 2017). La diva maliana Oumou Sangaré contro la poligamia: "Troppe donne soffrono, canto per loro". Corriere della Sera (італ.). IO Donna. Процитовано 23 червня 2018.
  20. Nově na Colours Of Ostrava: zpěvačka Joss Stone s Grammy i Brit Awards, malijská královna Oumou Sangaré i provokativní Beth Ditto z Gossip. musicserver.cz. Процитовано 23 червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]