Очікує на перевірку

Установча країна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Установча країна

Установча країна — це країна, яка становить частину більшого політичного утворення, наприклад суверенної держави. Термін Установча країна не має певного юридичного значення і використовується для позначення країни, яка є складовою частиною чогось іншого.

В унітарних державах

[ред. | ред. код]

Королівство Данія

[ред. | ред. код]

Королівство Нідерланди

[ред. | ред. код]

З 10 жовтня 2010 року Королівство Нідерландів складається з чотирьох країн:[3]

Королівство Нова Зеландія

[ред. | ред. код]

Королівство Нова Зеландія складається з трьох частин, які зазвичай називають країнами:

Російська Федерація

[ред. | ред. код]

Російська Федерація є суверенною державою у Східній Європі та Північній Азії. До складу Росії входять двадцять одна республіка: Адигея, Алтай, Башкортостан, Бурятія, Чечня, Чувашія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Хакасія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія–Аланія, Саха, Татарстан, Тува й Удмуртія.

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

[ред. | ред. код]

Сполучене Королівство складається з чотирьох країн:[7]

Французька Республіка

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The West Nordic Council. website [Архівовано 12 січня 2012 у Wayback Machine.].
  2. Royal Danish Ministry of Foreign Affairs.
  3. Netherlands Antilles no more – Stabroek News – Guyana. Stabroek News. 9 жовтня 2010. Процитовано 18 грудня 2011.
  4. Cook Islands Government.
  5. Australian Government.
  6. Australian Department of Foreign Affairs and Trade.
  7. A beginners guide to UK geography: Glossary. Office for National Statistics. Процитовано 9 листопада 2014.
  8. Loi organique n°2004-192 du 27 février 2004 (фр.). Legifrance.gouv.fr. Процитовано 18 грудня 2011.
  9. French Polynesia profile. BBC News. 28 січня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
  10. Décision n° 2004-490 DC du 12 février 2004. Conseil-constitutionnel.fr. Процитовано 18 грудня 2011.