Филипович Іван (гравер)
| Іван Филипович | |
|---|---|
| Псевдо | Іван Йосип |
| Помер |
24 березня 1766 Львів |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | гравер, друкар |
| Діти | Ігнатій Филипович |
Іва́н Филипо́вич (також підписувався як Іван Йосип; ? — 24 березня 1766, Львів[1]) — львівський мідеритник (гравер на міді) і друкар 1740—1760-х років, майстер сюжетної гравюри.
Життєпис[ред. | ред. код]
Від початку 1740-х років працював у Львові. 14 вересня 1752 року він привілей від короля Августа III, згідно з яким І. Филипович став сервітором — королівським друкарем і гравером. Цим же привілеєм йому було надано право провадження видавничої діяльності на території міста та продажу надрукованих книжок. Август III рекомендував послуги І. Филиповича львівськім капітулу та магістратові.
Филипович наполегливо прагнув розширити перелік пропозицій своєї книгарні. У 1757 році він отримав привілей придворної канцелярії на друк русько-слов’янських книг. Це викликало конфлікт з іншим видавцем – Успенським ставропігійним братством, яке мало монополію на друк книг кирилицею. І. Филипович вступив у боротьбу з братством за підтримки львівського римокатолицького єпископа Миколая Вижицького. Братство, обурене діями Филиповича, подало позов на нього до королівського суду. Окремий позов вніс греко-католицький митрополит Лев Шептицький. Рішення на користь братства було ухвалено 13 серпня 1757 року.
10 вересня 1758 року придбав перший поверх Якубшольцівської кам'яниці, де рохмістив друкарню та магазин з продажу книг.
Діяльність[ред. | ред. код]
Оздоблював (переважно технікою сухої голки) видання Львівської Братської, Унівської, Почаївської та Бердичівської друкарень, а також друки Єзуїтської Колеґії.
Відомі його 216 книжкових і естампних гравюр, зокрема більшість на релігійні теми та герби (серед ін. Шептицьких, графа О. Розумовського, І. Сапіги), портрети (Атанасія і Лева Шептицьких, Януша Санґушка), перші в Україні екслібриси (книгозбірні Залуських).
Филипович ілюстрував видання «Іфика Ієрополитика» (1760), «Літурґікон» (1759), «Молитвослов» (1755). До найкращих робіт належить латинський друк «Flos» з двома мідеритами.
Видання Филиповича відзначаються високим рівнем поліграфічного виконання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Польські, російські, німецькі та єврейські друкарні. Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання. litopys.org.ua. Процитовано 27 квітня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3496.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 605.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 624.
Посилання[ред. | ред. код]
- Филипович Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1980-1981. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
