Шептицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб роду Шептицьких

Шептицькі — один з найстаріших боярських родів Галицької Землі. Представники роду посідали маєтності в Перемиському князівстві між Перемишлем і Самбором. Цей рід спочатку звався Шептицями або «з Шептиць» (до 16 ст.), а потім Шептицькими, іноді з додатком «з Шептиць». Шептицькі також набули село Угерці в Рудецькому повіті, і тому одна гілка звалася «на Шептицях», а друга «на Вощанцях та Угерцях». Один з її представників, Іван Кантій Шептицький батько митрополита Андрея Шептицького, 1871 року отримав австрійський графський титул[1].

Руське королівство[ред. | ред. код]

Найстаріша боярська родина, грамоту на право земельного володіння якій 1284 року дав князь Лев Данилович. То були непевні часи для Руського королівства, що змушене було з усіх боків оборонятися від зовнішніх ворогів. Маємо відомості, що один із бояр Шептиць, очоливши галицьку шляхту під Перемишлем, розгромив загін монголо-татар і здобув у такий спосіб прихильність могутнього руського короля.

Польське королівство[ред. | ред. код]

Відтоді рід Шептицьких розростається і стає відомим по всій Галичині. Після захоплення в 1349 році частини українських земель польським королем Казимиром ІІІ у Галичині починається посилене насадження римо-католицизму, й рід Шептицьких одчайдушно чинить опір ополяченню та латинізації.

1469 року було видано перший урядовий акт, згідно з яким Шептицькі здобули право мати широку земельну власність і обіймати державні посади (уряди). З XVI століття Шептицькі активно підтримували Берестейську унію, добре розуміючи історичний стан українського народу.

Однак Шептицьких не допускали у Польському королівстві до державних урядів, бо вони сповідували православ'я. У XVII столітті вони, ще українці, мають великий вплив на галицьке боярство. Сенько та Федір Шептицькі домагалися привілеїв для української Церкви. Багато членів роду Шептицьких стало фундаторами українських церков і монастирів.

Найбільше представників цього роду брало участь у походах проти Османської імперії, проти татар, дехто воював проти українських козаків і шведів, брав участь і в міжусобних війнах. Воювали Шептицькі й проти Московського царства. Зокрема, Михайло Шептицький, сяніцький стольник, відзначився в жорстокій битві з татарами під Немировим, де й загинув. Хорунжий Іван Шептицький мужньо захищав од ординців Теребовлю, а його родич Олександр, белзький мечник, за подвиги проти татар і турків одержав високе призначення від короля.

Коли над Європою нависла смертельна небезпека, бо султан вів величезне військо на Відень, Теодор Шептицький (теребовлянський чашник[2], cześnik), і його родич Юрій, чашник львівський, разом із Яном Собеським по-геройськи боронили австрійську столицю — Відень.

Починаючи з кінця XVII й упродовж майже всього XVIII ст., рід Шептицьких висунув цілу плеяду найвищих церковних ієрархів української греко-католицької церкви, які залишили яскравий слід в історії Української Греко-Католицької Церкви. Серед них Варлаам Шептицький — єпископ у Львові, Атанасій Шептицький і Лев Шептицький — Єпископи львівські, а потім київські Митрополити. Вони є засновниками-фундаторами архикатедрального собору святого Юра у Львові, де фасад храму прикрашають їхні статуї[джерело?]. Лаврівським архимандритом на початку XVIII ст.[джерело?] був Никифор-Микола Шептицький (?—1798).

Зі сполонізованого роду Шептицьких були також два відомих латинських духівники римо-католицької церкви (де-факто польської): Єронім Шептицький — кам'янецький єпископ[3]-номінат, луцький єпископ-помічник (суфраган), згодом єпископ плоцький[4], та Мартин Шептицький — плоцький, які мали титул князя[джерело?].

Австрійська імперія, Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Щойно у XVIII і на початку ХІХ століть Шептицькі, посвоячені з польською та іншою шляхтою, прийняли римо-католицизм і спольщилися. Деякі отримали сенаторську гідність у Речі Посполитій наприкінці 18 ст.

Гілка Шептицьких, з яких безпосередньо походять митрополит УГКЦ Андрей Шептицький і його брат ігумен Климентій Шептицький, одержала графський титул від цісаря Франца Йосифа I у 1871 р. (батько митрополита Андрея Шептицького Ян[2]); члени його родини також стали почесними членами Йоанітського Мальтійського Ордену. Другий брат митрополита Андрея — Станіслав Шептицький (18671950) — був генералом в австрійській і польській арміях та військовим міністром Польщі (1923). Третього брата — Лева Шептицького, замордували більшовики в родинному маєтку в Прилбичах 27 вересня 1939 року.

Родинні зв'язки[ред. | ред. код]

Родинне коріння Шептицьких по жіночій лінії сягало королівського роду Собеських, австрійського цісарського роду Габсбургів. Цікавий факт, що дружина Наполеона І Бонапарта — австрійська принцеса Марія — теж була далекою родичкою Шептицьких—Фредрів. Через Фредрів Шептицькі пов'язали свій родовід із королями Італії, Португалії, Сардинії. Нагадаймо, що граф Ян Кантій Шептицький, батько Митрополита Андрея, був одружений із графинею Зофією Фредро — донькою видатного польського письменника графа Александра Фредра, який мав маєтності на Львівщині, у Львові, його пам'ятник стояв у місті навпроти вулиці Фредрів до 1939 року.

Представники[ред. | ред. код]



  • Стефан[20] — ротмістр панцерний 1683 року[джерело?], дружина — Софія з Корибутів-Дашкевичів
    • Лука — підстолій смоленський, чоловік Терези з Шептицьких, дочки Костянтина
    • Атанасій Андрій (1723—1779) — перемиський єпископ УГКЦ, його кузин — Леон Шептицький
    • Василь (1735—1800) — староста тишовецький, дружина Розалія, дочка обухівського старости Юрія, братаниця плоцького єпископа Єроніма Шептицького[20]
      • Іван (Ян Баптист) (1770—1831)
        • Йосиф Гаврило (1806—1855)[23], спочатку підтримував польську Центральну раду народову, однак потім (1 березня 1849) — дії Бережанської окружної Руської ради[24]
        • Петро Павло Леопольд (1808—1843)[23], дружина — Ружа Тереза Коссецька гербу Равич[25]


  • Костянтин (?—1737) — мечник перемиський (1732—1734)[14], суддя каптуровий львівський 1733 року[19]
    • Тереза


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, 1909. — S. 915. (пол.)
  2. а б в г д Войтович, с. 633.
  3. Barącz S. Pamiętnik dziejów Polski. — Lwów, 1855. — S. 208. (лат.)
  4. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—252. (пол.)
  5. а б Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami heroicznym męstwem y odwagą, Naywyższemi honorami a naypierwey cnotą, Pobożnością y świątobliwością ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 279. (пол.)
  6. а б в г Skoczylas I. Szeptycki Bazyli, w zakonie Barlaam, h. własnego (1647—1715) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5.
  7. Eustachy Stanisław Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.2)
  8. Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku. Spisy / opracowali Janas Е., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka А. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 234. — ISBN 83-85213-00-7 całość. — ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  9. Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
  10. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—252. (пол.)
  11. а б в Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
  12. а б в г д е ж и к Haratym A. Szeptycki Kajetan h. własnego (zm. 1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 239. (пол.)
  13. Urzędnicy podolscy… — S. 156.
  14. а б в г Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.  — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 395. (пол.)
  15. дочка стольника
  16. Лильо О. Штрихи до біографій представників сакрального і світського живопису Львова останньої третини XVIII ст. — С. 204.
  17. Kajetan Szeptycki h. wł. (ID: 2.273.22). (пол.)
  18. Baczkowski M. Szeptycki Wincenty Wiktor Leon (1782—1836) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 257—258.
  19. а б в г Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 4. — S. 280.
  20. а б в Skoczylas I. Szeptycki Andrzej, w zakonie Atanazy, h. własnego (1723—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 226. (пол.)
  21. Gil A. Szeptycki Antoni, w zakonie Atanazy, h. własnego (1686—1746) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 224.
  22. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 236. (пол.)
  23. а б Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238. (пол.)
  24. Там само. — S. 239.
  25. Róża Teresa Ewelina Kossecka z Kossocic h. Rawicz (ID: 11.435.845)
  26. Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236—237. (пол.)
  27. Przegaliński A. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 214—216.
  28. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) (пол.)
  29. Kazimierz Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I002875)
  30. Aleksander Maria Józef hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003081)
  31. Maciej Maria hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003084)
  32. Michał Maria hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I003085)
  33. Stanisław Maria Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I007732) (пол.)
  34. Miketyński P. Szeptycki Stanisław Maria Jan Teofil (1867—1950) // PSB. — S. 249 (255)
  35. на роверах
  36. Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236—237. (пол.)
  37. Szeptycki Ludwik, w zakonie Leon (Lew), h. własnego (1714–1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 243.
  38. Haratym A. Szeptycki Szymon h. własnego (1715—1789) // Polski Słownik Biograficzny. — S. 255.
  39. Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
  40. Konstanty Szeptycki (ID: 14.431.367)
  41. Wójcik Z. Hulanicki Hrehory (Grzegorz) h. Ulanicki (XVII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 89. (пол.)
  42. Urzędnicy województwa ruskiego… — S. 394.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]