Форт Діми
| Форт Діми | |
|---|---|
| |
38°09′23″ пн. ш. 21°24′10″ сх. д. / 38.156526° пн. ш. 21.402853° сх. д. | |
| Тип | фортеця і археологічна пам'ятка |
| Статус спадщини | пам'ятка археології Греціїd |
| Країна |  Греція |
| Розташування | West Achaea Municipalityd |
  Форт Діми (Греція) | |
 | |
 Форт Діми у Вікісховищі | |
Форт Діми або Замок в Калогрії (грец. Τείχος Δυμαίων) — це пам'ятка, розташована поблизу мису Араксос поруч з аеропортом Араксос за 35 км на захід від міста Патри, ному Ахая, Греція.
Форт розташований за 700 м на південь від сучасного села Араксос та за 1 км на північний захід від аеропорту, у північному кінці лагуни (озера) Прокопос, на пагорбі близько 40 до 50 метрів заввишки, що домінує над навколишнім ландшафтом. Розташування укріплення дозволяло спостерігати затоку Патраїкос на півночі, так і на море аж до Іонічних островів на заході. Розташування було не тільки стратегічним: лагуни та озера, море, родючі сільськогосподарські угіддя, ліси та скелі поруч забезпечували як достатню кількість їжі, так і будівельних матеріалів.
Місце розташування укріплення служило поселенням з періоду неоліту. Будівництво укріплення з використанням великих каменів було проведено в мікенський період, близько 1300 р. до н. е.[1] За легендою його побудував Геракл[2]. Існує припущення, що його можна ототожнити з містами Ларіса[el], Мірсіно[en]або Неріко[en][3][4][5][6]. Назва "Замок в Калогрії" пов'язана з назвою місцевого пляжу[7].
У період між кінцем бронзової доби та архаїчним періодом відсутні згадки про використання цієї місцевості[8]. Пізніше укріплення належало ахейському місту Діми[en]. У 220 р. до н. е. під час союзницької війни (220-217 рр. до н.е.) його захопили елейці на чолі з Евріпідом, перемігши одного з полководців ахейців[2]. Пізніше він був відвойваний Філіпом Македонським, який повернув його до Діми (219 р. до н. е.)[9]. В римські часи акрополь належав до однієї з римських колоній. За візантійських часів акрополь розділили стіною на дві частини і була побудована вежа. Венеційці також двічі володіли цією місцевістю. Під час другого разу (між 1685 і 1715 роками) в цю місцевість переїхало 1000 поселенців з міста Лідоріки, міста на Фокіді. Можливо, саме в цей період північна частина акрополя використовувалася як кладовище[1].
У XIX столітті укріплення не використовувалось, проте вже під час Другої світової війни воно використовувалося італійською армією як військовий табір, пошкодивши історичні будівлі[7].
Розмір укріплення складає близько 250 м. в довжину, а висота стін досягала 8,40 м., товщина від 4,5 до 5,5 м. Стіна збудована з брил, деякі з яких вагою до 3,5 тонн. До замку можна було потрапити через три входи один на південному сході, другий — на півночі і третій — на північному-заході (зруйнований). Це єдиний укріплений мікенський акрополь, знайдений у західній Греції. Муром оточені три з чотирьох сторін акрополя. Південна сторона залишалася неукріпленою, оскільки це був найкрутіший схил, а також він, ймовірно, був захищений морем, яке з часом перетворилось на озеро Прокопос[el][8].
Венеційці доповнювали та укріплювали захисну споруду[7].
Серед археологічних знахідок був вівтар геометричний стилю, розташований поруч із головним входом, на північному сході. Поряд з ним було чимало дарів, що належать до різних періодів, починаючи від архаїчного періоду до елліністичного періоду, зокрема італійська кераміка та бронзовий кинджал з ручокою із слонової кістки. Були також знайдені два написи, датовані IV — II століттями до нашої ери, в якій згадуються дві пари богів, які, ймовірно, шанувались в цьому місці: Аполон та Афродіта в одному з них і Арес та Артеміда в іншому[10].
Укріплення досліджувались у 1960-х рр.[8] та в період між 1998 і 2009 роками.
- ↑ а б Ministerio de Cultura de Grecia: Fuerte Dimeo (historia) (en griego). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ а б Polibio, IV,59.
- ↑ Ignacio Miguel Pascual Valderrama, Un estudio topográfico e histórico de Acaya entre los siglos VIII y III a.C. [Архівовано 26 вересня 2017 у Wayback Machine.], p.328, tesis doctoral, Madrid: Universidad Autónoma de Madrid (2010)
- ↑ Homero, Ilíada, edición de José García Blanco y Luis M. Macía Aparicio p.79, nota complementaria, Madrid: CSIC, 1991.
- ↑ Francesca Crema, Le Isole Ionie dall’arcaismo all’età classica: tradizioni epiche e strutture storiche fra centralità e periferia nel mondo greco. Prospettive storiografiche [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.], p.167, tesis doctoral, Universidad de Nanterre y Universidad de Venecia Ca' Foscari (2014) (en italiano)
- ↑ Ministerio de Cultura de Grecia: Fuerte Dimeo (descripción) (en griego). Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ а б в Παπαθανασίου, Μανώλης. Τείχος Δυμαίων. Καστρολόγος (гр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ а б в Ignacio Miguel Pascual Valderrama, Un estudio topográfico e histórico de Acaya entre los siglos VIII y III a.C., p.323.
- ↑ Polibio IV,83.1-5.
- ↑ Ministerio de Cultura de Grecia: Fuerte Dimeo (historia) (en griego). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2020.
.jpeg)