Арес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арес, Вілла Адріана, Тіволі, римська копія грецького оригіналу
Так званий, Арес Людовізі, вілла Людовізі, Рим, пентелійський мармур — римська копія грецького оригіналу

А́рес, іноді Аре́й, Еніа́лій (дав.-гр. Ἄρης, грец. Άρης) — у давньогрецькій міфології спочатку бог буревіїв і блискавок, пізніше бог Війни, що виїздив на бойовій колісниці в золотому озброєнні. У давньоримській міфології йому відповідає бог війни — Марс. У переносному розумінні Арес і Марс є синонімами слова «війна»; марсівський означає «військовий», «войовничий».

Міф про Ареса[ред.ред. код]

Син Зевса й Гери. Його супроводили сестра Ерида («Сварка»), сини Деймос («Жах»), Фобос («Страх») і духи смерті кери. Сварливий та агресивний, бог війни не мав великої симпатії ні з боку людей, ні з боку богів. Арес коханець Афродіти, що народила від нього Ероса, Антероса, Гармонію, Деймоса та Фобоса.

Гомер розповідає про участь Ареса в Троянській війні на боці троянців; поранений Діомедом, він кричав від болю так голосно, як можуть кричати 9000 або 10 000 чоловіків («Іліада», V, 860). У сутичці Ареса здолала Афіна. Арес двічі боровся з Гераклом і був поранений. З ревнощів Арес убив коханця Афродіти Адоніса, обернувшись у кабана. Ареса, єдиного з богів, не запросили на весілля Пейрітоя, через що він накликав війну між кентаврами й лапітами. Коли Арес убив Посейдонового сина за зґвалтування сестри, Посейдон звинуватив його перед ареопагом в Афінах, але суд відхилив обвинувачення. В «Одіссеї» розповідається, як чоловік Афродіти Гефест зловив коханців під час любовного побачення в хитро розставлені тенета.

Культ Ареса[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Арес із Зеугми
Searchtool.svg [1]

У Греції культ Ареса був поширений менше, як культ інших богів. Улюбленим місцем перебування Ареса була «країна бур» Фракія. У Колхіді, в діброві Арса, на дубі висіло золоте руно. У Спарті біля храму Посейдона спорудили статую Ареса. У Фівах культ Ареса був поширений більше. В Афінах його йменням назвали пагорб Ареопаг, а біля підніжжя спорудили храм на його честь.

Стародавні римляни ототожнювали Ареса з Марсом. В осків і сабінів Марс називався Мамерс (Маворс). Спочатку його шанували як бога — опікуна пір року, особливо весни (звідси назва присвяченого йому місяця Martius — березень). Пастухи шанували його як захисника отар, котрі Марс охороняв від вовків. Після злиття його культу з культом Ареса Марса почали шанувати як бога війни: Mars Gradivus — «Марс, що крокує до бою». Його вважали батьком легендарних засновників Рима Ромула й Рема. Культом Марса відала колегія жерців-саліїв. Місце шанування було біля брами Порта Капена, на Марсовому полі, а також у Регії (в імператорському будинку на Форумі), де зберігався священний спис. Марсовим назвали (з XIX ст.) велике поле в Петербурзі, де раніше відбувалися військові паради.

В мистецтві[ред.ред. код]

У давньогрецькому мистецтві Арес не такий популярний, як інші боги Олімпу. Його зображували молодим гарним чоловіком із щитом і списом або мечем. Відома статуя Ареса в копії Лісіппа.

В Ермітажі зберігається римське погруддя Ареса в бойовому шоломі, гребінь якого підтримує сфінкс (мабуть, копія статуї роботи Поліклета). У мистецтві нового часу Аресові присвячені статуї Канови, Торвальдсена, картини Боттічеллі, Веласкеса та інші.

Література[ред.ред. код]