Арес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арес (Ἄρης)
Ares villa Hadriana.jpg
Арес, Вілла Адріана, Тіволі, римська копія грецького оригіналу
Міфологія: Давньогрецька
В інших культурах: Марс
Місцевість: Давня Греція
Батько: Зевс
Мати: Гера
Брати/сестри: Гефест, Геба
Дружина: Афродіта
Діти: Ерос, Антерос, Гармонія, та Фоб.
Пов'язані події: Троянська війна
Атрибути: золота колісниця, яку везуть четверо кровожерних коней
Зображення у Вікісховищі?


А́рес, іноді Аре́й, Еніа́лій (дав.-гр. Ἄρης, грец. Άρης) — у давньогрецькій міфології спочатку бог буревіїв і блискавок, пізніше бог війни. У давньоримській міфології йому відповідає Марс. У переносному розумінні Арес і Марс є синонімами слова «війна»; марсівський означає «військовий», «войовничий».

Арес у міфах[ред.ред. код]

Арес народився від Гери і Зевса, хоча існують перекази, що Гера зачала його, торкнувшись до квітки[1].

Боги не любили Ареса, крім його сестри Еріди, богині ворожнечі, та Гадеса, володаря Царства мертвих, і Афродіти, богині любовної пристрасті. Арес отримував насолоду від боїв, а Еріда спричиняла їх, сварила людей, поширюючи неправдиві чутки і вселяючи заздрість. Вони обоє ніколи не віддавали переваги жодній з протиборчих сторін, пргнучи лише аби війна тривала. Арес допомагав то одним, то іншим, відчуваючи радість при вигляді вбивств і розграбованих міст. Серед безсмертних ніхто, починаючи з Зевса і Гери, не любив його, крім Еріду і Афродіти, що випробовувала до нього непереборну пристрасть, так жодного Гадеса, якому подобалося, коли відважні молоді воїни вбивали один одного в жорстоких битвах.

Проте Арес не завжди досягав успіху. Афіна як покровителька оборонної й тому справедливиї війни, двічі перемогла його. Сини-велетні Алоея зуміли ув'язнити Ареса в мідному глеку, звідки його визволив тільки Гермес. Герой Геракл змусив бога війни тікати на Олімп. Лише одного разу Ареса було виправдано, коли він убив сина Посейдона, Галлірофія, що намагався обезчестити його дочку Алкіппу. Місце суду відоме як Ареопаг, звідки взяла назву рада афінських суддів[2].

Арес бував коханцем Афродіти, що народила від нього Ероса, Антероса, Гармонію, Деймоса та Фобоса. Однак, з ревнощів Арес убив коханця Афродіти Адоніса, обернувшись у кабана. Ареса, єдиного з богів, не запросили на весілля Пейрітоя, через що він накликав війну між кентаврами й лапітами.

Крім Ериди (ім'я якої означає «сварка»), Ареса супроводжували його сини Деймос («жах»), Фобос («страх») і духи смерті кери.

Гомер розповідає про участь Ареса в Троянській війні на боці троянців; поранений Діомедом, він кричав від болю так голосно, як можуть кричати 9000 або 10 000 чоловіків («Іліада», V, 860). В «Одіссеї» розповідається, як чоловік Афродіти Гефест зловив коханців під час любовного побачення в хитро розставлені тенета.

Культ Ареса[ред.ред. код]

Так званий Арес Людовізі, вілла Людовізі, Рим, пентелійський мармур — римська копія грецького оригіналу

У Греції культ Ареса був поширений менше, як культ інших богів. Улюбленим місцем перебування Ареса була «країна бур» Фракія. У Колхіді, в діброві Ареса, на дубі висіло золоте руно. У Спарті біля храму Посейдона будо споруджено статую Ареса. У Фівах культ Ареса був поширений більше. В Афінах його йменням назвали пагорб Ареопаг, а біля підніжжя спорудили храм на його честь.

Стародавні римляни ототожнювали Ареса з Марсом. В осків і сабінів Марс називався Мамерс (Маворс). Спочатку його шанували як бога — опікуна пір року, особливо весни (звідси назва присвяченого йому місяця Martius — березень). Пастухи шанували його як захисника отар, котрі Марс охороняв від вовків. Після злиття його культу з культом Ареса Марса почали шанувати як бога війни: Mars Gradivus — «Марс, що крокує до бою». Його вважали батьком легендарних засновників Рима Ромула й Рема. Культом Марса відала колегія жерців-саліїв. Місце шанування було біля брами Порта Капена, на Марсовому полі, а також у Регії (в імператорському будинку на Форумі), де зберігався священний спис. Марсовим назвали (з XIX ст.) велике поле в Петербурзі, де раніше відбувалися військові паради.

В мистецтві[ред.ред. код]

У давньогрецькому мистецтві Арес не такий популярний, як інші боги Олімпу. Його зображували молодим гарним чоловіком із щитом і списом або мечем. Відома статуя Ареса в копії Лісіппа.

В Ермітажі зберігається римське погруддя Ареса в бойовому шоломі, гребінь якого підтримує сфінкс (мабуть, копія статуї роботи Поліклета). У мистецтві нового часу Аресові присвячені статуї Канови, Торвальдсена, картини Боттічеллі, Веласкеса та інші.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Овідій. Фасти V.255.
  2. Аполлодор III. 14. 2; Павсаній I. 21. 7.

Література[ред.ред. код]