Франческо Фуріні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франческо Фуріні
Francesco Furini
гравюра з автопортрету олійними фарбами
Народження10 квітня 1603(1603-04-10)
Флоренція
Смерть19 серпня 1646(1646-08-19) (43 роки)
 Флоренція
Національністьіталієць
КраїнаІталія
Навчанняу батька Філіппо Фуріні, у Маттео Роселлі, у Джованні Біліверті
Діяльністьхудожник, унаочнювач
Напрямокраннє бароко, реалізм
Роки творчості1626 - 1643
Відомі учніGiovanni Battista Galestruzzid[1]
Творирелігійний живопис, міфологічні картини
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Штедель, Національна галерея Канади, Музей Грунінгеd, Галерея Уффіці, Національні галереї Шотландіїd, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Єльського університету, Музей образотворчих мистецтв, Ліонський музей красних мистецтв, Палаццо Пітті, Рінглінг музей, Національна галерея Ірландії, Музей фюрера, Музей Фабра, The Wilsond, Herbert Art Gallery and Museumd, Guildhall Art Galleryd, Grundy Art Galleryd, Musea Brugged[2], Paisley Museumd і Wellcome Collectiond
CMNS: Франческо Фуріні у Вікісховищі

Франческо Фуріні (італ. Francesco Furini, 10 квітня 1603, Флоренція — 19 серпня 1646, Флоренція) — італійський художник і поет доби бароко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у місті Флоренція. Походить з родини художника. Батько, Філіппо Фуріні, був портретистом. Перші художні навички отримав в майстерні батька.

Римський період

[ред. | ред. код]

Вже шістнадцятирічним юнаком Фуріні відбув у Рим на стажування у супроводі художника Джованні да Сан Джованні (Джованні Маноцці 1592—1636). Папська столиця і її художники того часу ще перебували під впливом патетичної художньої манери Караваджо. Художні кола Риму розділились на прихильників і послідовників Караваджо та на представників «Величної манери», прибічників академізму, офіційно підтриманих папським двором та римською академією Св. Луки. Це не заважало прибічникам академізму лаяти Караваджо і водночас активно використовувати його знахідки в живопису (Джованні Бальйоне).

У Римі ще працюють художники, що знали живого Караваджо і котрі вдало експлуатували зовнішні ознаки його манери, як ітлійські, так і іноземні( Бартоломео Манфреді, Ніколо Реньєрі, Джованні Бальйоне, Томмазо Саліні).

Художня манера Караваджо справила враження і на молодого Франческо Фуріні. Він теж експериментував з бічним освітленняим і фігурами на темному тлі у пом'якшеному нерізкому варіанті. Стажування в Римі розтяглося на три роки (1619—1622). Твори римського періоду мають відбиток пошани митців Відродження, цитат з античних скульптур і прагнення засвоїти тендітні і ніжні фігури Гвідо Рені. Фуріні ще не завжди долає скутість власних персонажів і має слабкі композиції.

У 1623 році Фуріні співпрацював у палаццо Бентівольйо ( нині Паллавічіні-Роспільозі) над закінченням фресок, створених на замовлення кардинала Гвідо Бентівольйо.

Праця у Флоренції

[ред. | ред. код]

Практично все життя перебував і працював у Флоренції. Є відомості, що на короткий термін відвідав Венецію. Активно розробляв міфологічні і релігійні сюжети.

Почав спеціалізуватися на зображеннях оголеної жіночої натури. Часто це жіноча фігура або фігури, що домінують в картині. Еротичність притаманна і більшості релігійних картин художника, що мало рахувався з заборонними настановами католицької церкви. Значна продукція художника зрілих років — численні варіанти з «каяттям Марії Магдалини», «Святої Агати», «Скутої Андромеди» тощо. Художні критики пізніше, спираючись на пересічну продукцію, говоритимуть про «хворобливу сентиментальність» цих картин. Іноді він долав «хворобливу сентиментальність» і піднімався до справжніх висот драматизму чи навіть трагізму («Артемізія», « Юдиф у наметі убитого Олоферна», 1636, Рим), але цих творів небагато.

У період 1639-1642 років виконав у Флоренції дві фрески в палаццо Пітті. Це два люнети з сюжетами «Платонівська академія на віллі в Кареджі» та «Алегорія смерті Лоренцо Пишного».

Священик Франческо Фуріні

[ред. | ред. код]

У віці сорок років він круто міняє спосіб життя з вільного художника на священика. Місцем служіння обирає Сант Ансано в Мугелло. Через два роки він помер.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
«Євангеліст Іван », 1630, Ліон, Франція.

Галерея вибраних творів

[ред. | ред. код]
« Юдиф у наметі убитого Олоферна», 1636, Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  2. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO1711_II
  3. ↑ а б Всеволожская С.Н. и др. «Итальянская живопись 13—18 веков в собрании Эрмитажа», Л., 1964, 267
  4. ↑ http://amweb.free.fr/andart/fr/txt/17_ita3.htm

Джерела

[ред. | ред. код]
  • [1]
  • [2]
  • Всеволожская С.Н. и др. «Итальянская живопись 13—18 веков в собрании Эрмитажа», Л., 1964, 267

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Фуріні

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Франческо_Фуріні