Фінал Ліги Європи УЄФА 2016

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фінал Ліги Європи УЄФА 2016
Стадіон «Санкт-Якоб Парк» в Базелі,
місце проведення фіналу
ТурнірЛіга Європи УЄФА 2015—2016
Дата18 травня 2016
СтадіонШвейцарія «Санкт-Якоб Парк», Базель
Гравець матчуКоке («Севілья»)
АрбітрЙонас Ерікссон (Швеція)
Глядачі34429
ПогодаДощ, 18°C, вологість: 51%
2015
2017

Фіна́л Лі́ги Євро́пи УЄФА́ 2016 — 45-й фінал Кубка УЄФА, але 7-й у зміненому форматі. Пройшов 18 травня 2016 року в Базелі (Швейцарія), на стадіоні «Санкт-Якоб Парк»[1]. Між собою зустрілись англійський «Ліверпуль» та іспанська «Севілья». З рахунком 1–3 перемогу здобула «Севілья».

Переможець «Севілья» отримала право зіграти проти переможця Ліги чемпіонів УЄФА 2015—2016 в Суперкубку УЄФА 2016. Вона також отримала пряму путівку в раунд плей-оф Ліги чемпіонів УЄФА 2016—2017[2].

«Санкт-Якоб Парк» в Базелі був оголошений місцем проведення фіналу на засіданні Виконавчого комітету УЄФА 18 вересня 2014 року[1].

Арена

[ред. | ред. код]

Стадіон «Санкт-Якоб Парк» збудований на місці зруйнованого старого стадіону «Санкт-Якоб Штадіон» (нім. St. Jakob-Stadion). Будівництво стадіону за проектом архітектурної групи Herzog & de Meuron Architekten розпочалося 13 грудня 1998 року і тривало три роки. Стадіон було офіційно відкрито 15 березня 2001 року, і на той час він вміщував 33 433 глядачі (в тому числі 31 539 сидячих місць).

Першим міжнародним змаганням, яке проходило на стадіоні, став Молодіжний чемпіонат Європи з футболу 2002 року (5 ігор, включаючи півфінал та фінал).

До чемпіонату Європи з футболу 2008, матчі якого стадіон приймав, було надбудовано третій ярус стадіону у 20062007 роках, після чого кількість місць зросла до 38 512. Під час чемпіонату за рахунок встановлення тимчасових глядацьких місць стадіон вдалося розширити до 42 500 місць.

Передісторія

[ред. | ред. код]

«Севілья» є найуспішнішою командою в історії Кубка УЄФА /Ліги Європи, на рахунку іспанців чотири перемоги 2006, 2007, 2014 та 2015. На рахунку «Ліверпуля» три перемоги 1973, 1976 та 2001, так само як і у двох італійських клубів «Інтернаціонале» та «Ювентус». Для іспанців та англійців цей матч стане першим в історії двох клубів.[3]

Шлях до фіналу

[ред. | ред. код]

Примітка: У таблиці рахунок фіналіста наведений першим (В = вдома; Г = в гостях).

Англія Ліверпуль Раунд Іспанія Севілья
Ліга Європи Ліга чемпіонів
Суперник Результат Груповий турнір Суперник Результат
Франція Бордо 1–1 (Г) Тур 1 Німеччина Боруссія М 3–0 (В)
Швейцарія Сьйон 1–1 (В) Тур 2 Італія Ювентус 0–2 (Г)
Росія Рубін 1–1 (В) Тур 3 Англія Манчестер Сіті 1–2 (Г)
Росія Рубін 1–0 (Г) Тур 4 Англія Манчестер Сіті 1–3 (В)
Франція Бордо 2–1 (В) Тур 5 Німеччина Боруссія М 2–4 (Г)
Швейцарія Сьйон 0–0 (Г) Тур 6 Італія Ювентус 1–0 (В)
1 місце групи B
Команда І
В
Н
П
ЗМ
ПМ
РМ
О
Англія Ліверпуль 6 2 4 0 6 4 +2 10
Швейцарія Сьйон 6 2 3 1 5 5 0 9
Росія Рубін 6 1 3 2 6 6 0 6
Франція Бордо 6 0 4 2 5 7 −2 4
Кінцевий результат 3 місце групи D
Команда І
В
Н
П
ЗМ
ПМ
РМ
О
Англія Манчестер Сіті 6 4 0 2 8 6 +2 12
Італія Ювентус 6 3 2 1 6 2 +4 11
Іспанія Севілья 6 2 0 4 7 11 −4 6
Німеччина Боруссія М 6 1 2 3 6 8 −2 5
Суперник Сумарний результат 1-ша гра 2-га гра Суперник Сумарний результат 1-ша гра 2-га гра
Німеччина Аугсбург 1–0 0–0 (Г) 1–0 (В) 1/16 Норвегія Молде 3–1 3–0 (В) 0–1 (Г)
Англія Манчестер Юнайтед 3–1 2–0 (В) 1–1 (Г) 1/8 Швейцарія Базель 3–0 0–0 (Г) 3–0 (В)
Німеччина Боруссія Дортмунд 5–4 1–1 (Г) 4–3 (В) Чвертьфінал Іспанія Атлетік Більбао 3–3 (5–4 п) 2–1 (Г) 1–2 (д.ч.) (В)
Іспанія Вільярреал 3–1 0–1 (Г) 3–0 (В) Півфінал Україна Шахтар 5–3 2–2 (Г) 3–1 (В)


Ліверпуль
Севілья
ВР 22 Бельгія Сімон Міньйоле
ЗХ 2 Англія Натаніел Клайн ЖК 90+4'
ЗХ 6 Хорватія Деян Ловрен ЖК 30'
ЗХ 4 Кот-д'Івуар Коло Туре Замінений на 82-ій хвилині 82'
ЗХ 18 Іспанія Альберто Морено
ПЗ 7 Англія Джеймс Мілнер (к)
ПЗ 23 Німеччина Емре Джан
ПЗ 20 Англія Адам Лаллана Замінений на 73-ій хвилині 73'
ПЗ 11 Бразилія Роберто Фірміно Замінений на 69-ій хвилині 69'
НП 10 Бразилія Філіппе Коутінью
НП 15 Англія Деніел Старрідж
Запасні:
ВР 52 Уельс Денні Ворд
ЗХ 37 Словаччина Мартін Шкртел
ПЗ 14 Англія Джордан Гендерсон
ПЗ 21 Бразилія Лукас Лейва
ПЗ 24 Уельс Джо Аллен Вийшов на заміну на 73-ій хвилині 73'
НП 9 Бельгія Крістіан Бентеке Вийшов на заміну на 82-ій хвилині 82'
НП 27 Бельгія Дівок Орігі ЖК 72' Вийшов на заміну на 69-ій хвилині 69'
Тренер:
Німеччина Юрген Клопп
ВР 31 Іспанія Давід Сорія
ЗХ 25 Бразилія Маріано ЖК 84'
ЗХ 3 Франція Аділь Рамі ЖК 77' Замінений на 78-ій хвилині 78'
ЗХ 6 Португалія Даніел Каррісу
ЗХ 18 Іспанія Серхіо Ескудеро
ПЗ 4 Польща Гжегож Крихов'як
ПЗ 15 Франція Стівен Н'Зонзі
ПЗ 23 Іспанія Коке (к)
ПЗ 19 Аргентина Евер Банега ЖК 57' Замінений на 90+3-ій хвилині 90+3'
НП 20 Іспанія Вітоло ЖК 56'
НП 9 Франція Кевін Гамейро Замінений на 89-ій хвилині 89'
Запасні:
ВР 1 Іспанія Серхіо Ріко
ЗХ 5 Франція Тімоте Колодзейчак Вийшов на заміну на 78-ій хвилині 78'
ЗХ 21 Аргентина Ніколас Пареха
ПЗ 8 Іспанія Вісенте Іборра Вийшов на заміну на 89-ій хвилині 89'
ПЗ 14 Уругвай Себастьян Крістофоро Вийшов на заміну на 90+3-ій хвилині 90+3'
ПЗ 22 Україна Євген Коноплянка
НП 24 Іспанія Фернандо Льоренте
Тренер:
Іспанія Унаї Емері

Гравець матчу:
Коке (Севілья)

Помічники арбітра:
Матіас Класеніус (Швеція)
Даніель Вернмарк (Швеція)
Четвертий арбітр:
Свен Оддвар Моен (Норвегія)
Додаткові помічники арбітра:
Стефан Йоганнесон (Швеція)
Маркус Стрембергссон (Швеція)
Резервний додатковий помічник:
Мехмет Кулум (Швеція)

Регламент[4]

  • 90 хвилин.
  • 30 хвилин додаткового часу за необхідності.
  • Серія пенальті за необхідності.
  • Сім гравців на заміні.
  • Максимум три заміни.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Milan to host 2016 UEFA Champions League final. UEFA.org. Union of European Football Associations. 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 14 листопада 2014.
  2. Время перемен в Лиге Европы. Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  3. UEFA Europa League final: Liverpool v Sevilla. UEFA.com. 5.05.2016. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  4. Regulations of the UEFA Europa League 2014/15 Season (PDF). UEFA.com. 1 травня 2014. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 14 листопада 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]