Церква Вознесіння Господнього (Ялове)
| Церква Вознесіння Господнього | |
|---|---|
|
| |
|
48°45′54″ пн. ш. 23°02′19″ сх. д. / 48.76500000002777568° пн. ш. 23.03861111113889137° сх. д.Координати: 48°45′54″ пн. ш. 23°02′19″ сх. д. / 48.76500000002777568° пн. ш. 23.03861111113889137° сх. д. | |
| Тип | церква |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Ялове |
  Церква Вознесіння Господнього (Ялове) (Україна) | |
 | |
 Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі | |
Церква Вознесіння Господнього (Ялове) — дерев'яна церква в селі Ялове, Закарпатської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення (№ 1120)[1].
Історія[ред. | ред. код]
Церква розташована в центрі села на пагорбі, датована XIX століттям (ймовірно 1803 рік, перенесена на нинішнє місце в 1883 році). На початку ХХ століття церкву поновлював майстер Ілько Німець, який збудував церкву в Задільському. Церква була повністю покрита гонтом до 1930 року, коли дах та опасання перекрили бляхою. Надбанний хрест, датується 1903 роком. Іконостас ймовірно був отриманий з розібраної церкви у Воловці. Храм був відремонтований в 1991 році, коли зруби оббили пресованим картоном, відремонтовано баню над вежею, хори побільшили і підперли конструкцію металевим швелером, змінам також піддався розпис іконостасу. Церкву використовує Українська православна церква (Московський патріархат), священник - протоієрей Георгій Ряшко.[2][3][4][5]
Архітектура[ред. | ред. код]
Дослідниками церква віднесена до підстилю барокових церков Воловеччини (верхньої течії Латориці).[6]
Церква побудована з соснових колод, які формують три зруби, поєднані в способом "ластівчиний хвіст". Бабинець, над яким розташована невисока прямокутна башта та п'ятигранна апсида є вужчими за наву. Церква має єдиний дах, двоскатний над навою і бабинцем та переходом на вівтарну частину. Стіни зрубу покриті гонтом. Башту над бабинцем вінчає кулеподібний купол, з маківкою та глухим прямокутним ліхтарем, а її основа має прямокутний фартух. Опасання навколо церкви лежить на кронштейнах та переходить на ганок, який дослідники вважають добудований в пізніший період ніж основна її частина. Вікна церкви розташовані над опасанням мають арочну форму у верхній частині, окрім вікна вівтаря, яке круглої форми. Перекриття всередині церкви має аркове склепіння. Арочний же перехід сформовано між бабинцем та навою.[2][3]
Дзвіниця[ред. | ред. код]
Поруч з храмом розташована квадратна в плані дерев'яна дроярусна дзвіниця, над відкритим зрубом другого поверху, покритого гонтом розташовано шатрокий дах з маківкою. Зруби з'єднані методом "простий замок". На першому поверсі є двері арочної форми. Дзвіниця має два заломи. На другому ярусі розташовані голосники арочної форми. Дах і опапсання перекриті бляхою. В дзвіниці розташовані три дзвони, один з яких датований 1815 роком і два дзвони відлиті Герольдом Р. у Хомутові, датовані 1925 роком. Дзвіниця входить до складу пам'ятки архітектури.[2][3][5]
Див також[ред. | ред. код]
- Церква святого Миколи Чудотворця (Ізки);
- Іллінська церква (Тишів);
- Покровська церква (Синевирська Поляна);
- Миколаївська церка (Присліп);
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Пилипець).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вознесенська церква, п.19 ст. - с.Ялове, Закарпатська обл. Енциклопедія пам'яток України. Процитовано 10 лютого 2021.
- ↑ а б в Ялове, Воловецький р-н Закарпатської області. www.derev.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ а б в Ялове с Церква Вознесіння 2000 р. Церкви України: Закарпаття. www.pslava.info. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ ВОЛОВЕЦЬКЕ БЛАГОЧИННЯ. Мукачівська єпархія Української Православної Церкви (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ а б Шатров, Виктор (6 січня 2021). Церква Вознесіння Господнього в селі Ялове. Go-To.Rest ➤ Ваш путівник (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ День гір: втрачені церкви Карпат. Шлях Закарпатського живопису (амер.). 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
