Голосник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голосник на одинадцятиструнних крилоподібних гуслях

Голосник, голосники — керамічні посудини або камери невеликих розмірів, що їх використовували в кладці стін або склепінь, звернені горловинами в бік внутрішнього простору будівлі. Голосники закладались для поліпшення акустичних властивостей, іноді — для зменшення ваги склепіння.

Голосниками також називають круглі або фігурні отвори на деці струнних музичних інструментів — гуслях, домрі тощо[1][2].

Софійський собор у Великому Новгороді. Голосники у вітрилах

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]