Координати: 48°49′56″ пн. ш. 24°54′0″ сх. д. / 48.83222° пн. ш. 24.90000° сх. д. / 48.83222; 24.90000
Очікує на перевірку

Чорнолізці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чорнолізці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Тисменицька міська громада
Код КАТОТТГ UA26040330190052769
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1390
Населення 3097
Площа 21,73 км²
Густота населення 142,52 осіб/км²
Поштовий індекс 77471
Телефонний код +380 03436
Географічні дані
Географічні координати 48°49′56″ пн. ш. 24°54′0″ сх. д. / 48.83222° пн. ш. 24.90000° сх. д. / 48.83222; 24.90000
Водойми р. Ворона
Відстань до
обласного центру
до обласного центру 25 км км
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, 2, с. Чорнолізці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77471
Карта
Чорнолізці. Карта розташування: Україна
Чорнолізці
Чорнолізці
Чорнолізці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Чорнолізці
Чорнолізці
Мапа
Мапа

CMNS: Чорнолізці у Вікісховищі

Чорнолі́зці — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Тисменицької міської громади.

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі річки Ворона. Основна частина села знаходиться на двох горбах. Місцевість горбиста. На схід і північ від села є ліси. Природа в селі дуже красива, особливо навесні, коли пагорби вбираються у цвіт вишень, черешень і яблунь.

Історія

[ред. | ред. код]

30 липня 1436 р. — в «Актах ґродських і земських» (найдавніші записки галицьких судів 1435—1475 років) згадане село Czarnoluscze[1]. Перша згадка про село припадає на 1390 р. Це описано у праці польського історика Пшимислава Домбковського яка вийшла друком у Львові 1929 р.

Одним з великих земельних власників у селі був Евстахій Рильський (пол. Eustachy January Mateusz Rylski (Ścibor-Rylski), посол Галицького крайового сейму[2]).

Церкви

[ред. | ред. код]

Церква Перенесення мощей святого Миколая. Хрестоподібна п'ятибанева, дерев'яна. Побудована 1910 р. на кошти греко-католицької громади. Належить до ПЦУ.

19 грудня 2021 р. Івано-Франківський Архієпископ і Митрополит УГКЦ Владика Володимир Війтишин освятив новозбудований храм Св. Миколая.[3]

Священники

[ред. | ред. код]
  • о. Симон Бродайлуєвич (1789-1797)
  • о. Тома Ганінчак (1789-1807)
  • о. Михайло Коратницький (сотрудник) (1805)
  • о. Теодор Хомич (1807-1851)
  • о. Іван Хомич 1832
  • о. Струтинський 1860-1862
  • о. Антоній Гузар (*1827 — †21.07.1871). Парох: 1860-1870 р. Похований на цвинтарі с. Чорнолізці.
  • о. Фаустин Шепарович(1833 - +16.07.1877) Парох: 1871- 1877
  • о. Олексій Заклинський (*1819 — †1891) Парох: 1877- 1880. За його служіння в селі 1878 року заснували Братство тверезості, завданням якого були антиалкогольна пропаганда та особистий приклад негативного ставлення до алкоголю. Всі, хто відрікався від нього, привселюдно присягали в церкві, а після цього їх імена вносили до списку членів братства. Таких з 19 травня по 29 грудня 1878 року було зареєстровано 214 осіб. Чоловіки, які зловживали алкоголем, мали загальний осуд від односельців і в скорому часі виправлялися.
  • о. Сабин Киселівський (*1842р.+25.04.1901р.) Парох: з 15 січня 1880-1901
  • о. Іван Калинський (сотрудник) 1906-1907
  • о. Лев Каленський (*1843— †1930) Висвячений в сан священника 1872 р.

Парох: 1907—1922 рр. Саме з активною участю о. Каленського в селі було встановлено 1921 р. хрест на пам'ять тверезості (зберігся до сьогодні) та ліквідації панщини, який офірував Гнат Атаманюк. За час його служіння побудована наша церква. 1922—1930 рр. служіння с. Білі Ослави

  • о. Матюк (сотрудник)
  • о. Євген Петровський (*? м.Тлумач — †1935 с. Чорнолізці) Парох: 1929—1935 рр.. Похований на старому цвинтарі в с. Чорнолізці, вище церкви.
  • о. Дмитро Валіхновський (*1906 — †1997) Висвячений у сан священника 1933 р. єпископом Іваном Лятишевським Парох: 1936—1939 рр.
  • о. Євген Жеребецький Парох: 1939—1947
  • о. Євген Болехівський Парох: 1947—1950. 28 березня 1950 арештований і засуджений на 25 років позбавлення волі.
  • о. ієромонах Аполінарій (Дуткевич) (*1890 — †1957) син професора Бережанської гімназії. Настоятель: 1950-1957.

Його віряни запам'ятали як доброго проповідника, оратора, високоосвічену й знаючу людину. Він передплачував велику кількість газет і журналів. Похований на сільському цвинтарі с. Чорнолізці.

  • о. Возняк
  • о. Тадей Ільницький
  • о. Захарій Пісецький Настоятель: 6 травня 1959 р.
  • о. Степан Волочій (*14.10.1930 — †2005 с. Бабче)
  • о. Василь Федорак
  • о. Григорій Юрах (*3.03.1944 р. c. Ганьківці — †16.02.2020 р. м. Коломия)

Настоятель 1968—1973 р. Завдяки дарові спілкування з різними віковими групами, йому вдалося залучити до церкви молодь. Він заохочував юнаків до вступу в духовні семінарії і сприяв їм у цьому.

В Чорнолізцях Настоятель: 2003—2010 рр. Похований в с. Чорнолізці на сільському цвинтарі.

  • о. Василь Качур (*26.10.1966 р. с. Братківці) Настоятель с. Криворівня 1990—1995 рр. Із 1995—2010 рр. настоятель с. Красилівка. Із 2010 р. настоятель с. Чорнолізці.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

В селі працює загальноосвітня школа, де навчаються понад 300 дітей. Будинок культури почав роботу в серпні 2015 р після капітального ремонту. Діє аптека, всього в селі 14 продуктових, 1 подарунковий, 1 будівельно-промисловий магазин, більшість жителів села відвідують церкву ПЦУ, проте є і кілька греко-католиків і свідків Єгови. Заробляють жителі села переважно сезонними роботами за межами нашої держави.

Багато вихідців села перебувають або на постійному або на тимчасовому проживанні у США, Великій Британії, Австрії, Італії, Португалії, Ізраїлі тощо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — S. 9. — № 87.
  2. Stenograficzne Sprawozdania z pierwszej sesyi trzeciego peryodu Sejmu krajowego Królewstwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkim Księstwem Krakowskim w roku 1870. Posiedzenie 1—11. Lwów: drukarnia Instytutu Stawropigiańskiego, 1871. — S. 25. (пол.)
  3. Митрополит Володимир освятив новий храм в с. Чорнолізці. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]