Кора головного мозку: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Kinedw (обговорення | внесок) |
Kinedw (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
Зовнішня частина '''кори''', так званий ''неокортекс'' ({{lang-la|neocortex}}), найбільш [[еволюція|еволюційно]] молода частина '''кори''' у [[ссавці]]в, має до шести клітинних шарів. Нейрони різних шарів поєднані між собою в [[кортикальна мініколонка|кортикальні мініколонки]]. Різні ділянки кори, відомі як [[поля Бродмана]], різняться між собою за [[Архітектоніка (медицина)|цитоархітектонікою]] ([[гістологія|гістологічною]] структурою) й функціональною роллю в [[чутливість|чутливості]], [[мислення|мисленні]], [[свідомість|свідомості]] й [[пізнання|пізнанні]].<ref>{{cite book |автор=Неттер Ф.|назва=Атлас анатомії людини (переклад Цегельського А.А.)|видання=|дата=|рік=2004|видавництво=Наутілус| розміщення=Львів|сторінки=592|isbn=966-95745-8-7}}</ref><ref>{{cite book|title = Human Anatomy & Physiology|edition = 7th|publisher = Benjamin Cummings|year = 2006|isbn = 978-0805359091}}</ref> |
Зовнішня частина '''кори''', так званий ''неокортекс'' ({{lang-la|neocortex}}), найбільш [[еволюція|еволюційно]] молода частина '''кори''' у [[ссавці]]в, має до шести клітинних шарів. Нейрони різних шарів поєднані між собою в [[кортикальна мініколонка|кортикальні мініколонки]]. Різні ділянки кори, відомі як [[поля Бродмана]], різняться між собою за [[Архітектоніка (медицина)|цитоархітектонікою]] ([[гістологія|гістологічною]] структурою) й функціональною роллю в [[чутливість|чутливості]], [[мислення|мисленні]], [[свідомість|свідомості]] й [[пізнання|пізнанні]].<ref>{{cite book |автор=Неттер Ф.|назва=Атлас анатомії людини (переклад Цегельського А.А.)|видання=|дата=|рік=2004|видавництво=Наутілус| розміщення=Львів|сторінки=592|isbn=966-95745-8-7}}</ref><ref>{{cite book|title = Human Anatomy & Physiology|edition = 7th|publisher = Benjamin Cummings|year = 2006|isbn = 978-0805359091}}</ref> |
||
== Розвиток == |
|||
[[File:Human Cortical Development.png|right|thumb|Розвиток кори між 26 і 39 тижнями (людський ембріон)]] |
|||
Кора головного мозку розвивається з ембріональної ектодерми, а саме, з передньої частини нервової пластинки<ref>{{cite journal|last1=Pletikos|first1=Mihovil|last2=Sousa|first2=Andre MM|title=Temporal Specification and Bilaterality of Human Neocortical Topographic Gene Expression|journal=Neuron|date=22 January 2014|volume=81|issue=2|pages=321–332|doi=10.1016/j.neuron.2013.11.018|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0896627313010866|display-authors=etal|pmid=24373884|pmc=3931000}}</ref><ref>{{cite web | pmid=10498281 | title =The transcription factor, Pax6, is required for cell proliferation and differentiation in the developing cerebral cortex | author =Natasha Warren | author2 =Damira Caric | author3 =Thomas Pratt | author4 =Julia A. Clausen | author5 =Pundit Asavaritikrai| author6 =John O. Mason | author7 =Robert E. Hill| author8 =David J. Price | author9 =Oxford Journals | author9-link =Oxford Journals | pages =627–635 | publisher =''[[National Institutes of Health]]'' | year =1999}}</ref>. [31] Нервова пластинка згортається і формує нервову трубку. З порожнини всередині нервової трубки виникає система шлуночків, а з епітеліальних клітин її стінок - нейрони й глія. З фронтальної частини нервової пластинки формується передній мозок, великі півкулі головного мозку і потім - кора |
|||
<ref>{{cite web | pmid=10498281 | title =The transcription factor, Pax6, is required for cell proliferation and differentiation in the developing cerebral cortex | author =Natasha Warren | author2 =Damira Caric | author3 =Thomas Pratt | author4 =Julia A. Clausen | author5 =Pundit Asavaritikrai| author6 =John O. Mason | author7 =Robert E. Hill| author8 =David J. Price | author9 =Oxford Journals | author9-link =Oxford Journals | pages =627–635 | publisher =''[[National Institutes of Health]]'' | year =1999}}</ref><ref>Larsen, W J. Human Embryology 3rd edition 2001. pp 421-422 ISBN 0-443-06583-7</ref> |
|||
Зона росту кортикальних нейронів, так звана ''зона "S"'' знаходиться поруч із системою [[шлуночки головного мозку|шлуночків головного мозку]]. Ця зона містить клітини-попередники, які пізніше в процесі діференціації стають гліальними клітинами і нейронами.<ref>{{Cite journal| author = Stephen C. Noctor| author2 = Alexander C. Flint| author3 = Tamily A. Weissman| author3-link = Tamily Weissman| author4 = Ryan S. Dammerman| author5 = Arnold R. Kriegstein| last-author-amp = yes| year = 2001| title = Neurons derived from radial glial cells establish radial units in neocortex| journal = [[Nature (journal)|Nature]]| volume = 409| issue = 6821| pages = 714–720| pmid = 11217860| doi = 10.1038/35055553| url = http://www.nature.com/nature/journal/v409/n6821/abs/409714a0.html}}</ref> Гліальні волокна, утворені в перших діленнях клітин-попередників, радіально орієнтовані, охоплюють товщину кори з шлуночкової зони до м'якої мозкової оболонки ({{lang-la|Pia mater}}) й утворюють "рейки" для міграції нейронів назовні від [[шлуночки головного мозку|шлуночкової зони]].<ref>{{cite journal|last1=Rakic|first1=P|title=Evolution of the neocortex: a perspective from developmental biology.|journal=Nature reviews. Neuroscience|date=October 2009|volume=10|issue=10|pages=724–35|pmid=19763105|doi=10.1038/nrn2719|pmc=2913577}}</ref><ref>{{cite journal|last1=Rakic|first1=P|title=Extrinsic cytological determinants of basket and stellate cell dendritic pattern in the cerebellar molecular layer.|journal=The Journal of Comparative Neurology|date=November 1972|volume=146|issue=3|pages=335–54|pmid=4628749|doi=10.1002/cne.901460304}}</ref><ref>{{cite journal|last=Calegari|first=F|author2=Haubensack W|author3=Haffner C|author4=Huttner WB|title=Selective lengthening of the cell cycle in the neurogenic subpopulation of neural progenitor cells during mouse brain development.|journal=J Neurosci.|year=2005|volume=25|issue=28|pages=6533–8|doi=10.1523/jneurosci.0778-05.2005|pmid=16014714}}</ref> Ці дочірні нервові клітини стають пірамідними клітинами кори.<ref>{{Cite journal| author = P. Rakic| year = 1988| title = Specification of cerebral cortical areas| journal = [[Science (journal)|Science]]| volume = 241| issue = 4862| pages = 170–176| doi = 10.1126/science.3291116| url = http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/241/4862/170| pmid = 3291116}}</ref> Процес розвитку чітко регламентований в часі й керується сотнями генів і механізмами енергорегуляції.<ref>{{cite journal|last=Hu|first=X.L. |author2=Wang,Y. |author3=Shen, Q.|title=Epigenetic control on cell fate choice in neural stem cells|journal=Protein & Cell|year=2012|volume=3|issue=4|pages=278–290|doi=10.1007/s13238-012-2916-6|pmid=22549586|pmc=4729703}}</ref> В процесі розвитку формується й пошарова структура кори. <ref>{{cite journal|last1=Kostović|first1=Ivica|title=Developmental history of the transient subplate zone in the visual and somatosensory cortex of the macaque monkey and human brain|journal=Journal of Comparative Neurology|volume=297|issue=3|pages=441–470|doi=10.1002/cne.902970309 |
|||
|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0896627313010866}}</ref><ref>{{cite journal|last1=Fukuchi-Shimogori|first1=T|last2=Grove|first2=EA|title=Neocortex patterning by the secreted signaling molecule FGF8.|journal=Science|date=2 November 2001|volume=294|issue=5544|pages=1071–4|pmid=11567107|doi=10.1126/science.1064252}}</ref><ref>{{cite journal|last1=Garel|first1=S|last2=Huffman|first2=KJ|last3=Rubenstein|first3=JL|title=Molecular regionalization of the neocortex is disrupted in Fgf8 hypomorphic mutants.|journal=Development (Cambridge, England)|date=May 2003|volume=130|issue=9|pages=1903–14|pmid=12642494|doi=10.1242/dev.00416}}</ref> |
|||
=== Клітинні шари === |
=== Клітинні шари === |
Версія за 09:34, 6 квітня 2017
Кора головного мозку | |
---|---|
Зовнішній шар кори виділений фіолетовим. | |
Нейрони кори головного мозку, зафарбовані методом Гольджі | |
Деталі | |
Частина від | Головний мозок людини |
Ідентифікатори | |
Латина | Cortex cerebri |
MeSH | D002540 |
NeuroNames | 39 |
NeuroLex ID | birnlex_1494 |
TA98 | A14.1.09.003 і A14.1.09.301 |
TA2 | 5527 і 5528 |
FMA | 61830 |
Анатомічна термінологія |
Кора́ головно́го мо́зку — зовнішній шар нервової тканини головного мозку людини й іншіх видів ссавців. Кора головного мозку повздовжною щілиною (лат. fissura longitudinalis) поділена на дві великих частини, які називаються півкулями мозку або гемісферами — правою й лівою. Обидві гемісфери з'єднані знизу мозолистим тілом (лат. corpus callosum). Кора головного мозку відіграє ключову роль у виконанні мозком таких функцій як пам'ять, увага, сприйняття, мислення, мова, свідомість.
У великих ссавців кора головного мозку збирається в брижі, що дає більшу площу її поверхні в тому самому об'ємі черепа. Брижі мають називаються звивинами, а між ними пролягають борозни й більш глибші — щілини.
Головний мозок людини на дві третини ховається у борознах і щілинах.
Кора головного мозку має товщину від 2 до 4 мм.[1]
Кора утворена сірою речовиною, яка складається в основному з тіл клітин, в основному, астроцитів, та капілярів. Тому навіть візуально тканина кори відрізняється від білої речовини, яка залягає глибше й складається в основному з білих мієлінових волокон — аксонів нейронів.
Зовнішня частина кори, так званий неокортекс (лат. neocortex), найбільш еволюційно молода частина кори у ссавців, має до шести клітинних шарів. Нейрони різних шарів поєднані між собою в кортикальні мініколонки. Різні ділянки кори, відомі як поля Бродмана, різняться між собою за цитоархітектонікою (гістологічною структурою) й функціональною роллю в чутливості, мисленні, свідомості й пізнанні.[2][3]
Розвиток
Кора головного мозку розвивається з ембріональної ектодерми, а саме, з передньої частини нервової пластинки[4][5]. [31] Нервова пластинка згортається і формує нервову трубку. З порожнини всередині нервової трубки виникає система шлуночків, а з епітеліальних клітин її стінок - нейрони й глія. З фронтальної частини нервової пластинки формується передній мозок, великі півкулі головного мозку і потім - кора [6][7]
Зона росту кортикальних нейронів, так звана зона "S" знаходиться поруч із системою шлуночків головного мозку. Ця зона містить клітини-попередники, які пізніше в процесі діференціації стають гліальними клітинами і нейронами.[8] Гліальні волокна, утворені в перших діленнях клітин-попередників, радіально орієнтовані, охоплюють товщину кори з шлуночкової зони до м'якої мозкової оболонки (лат. Pia mater) й утворюють "рейки" для міграції нейронів назовні від шлуночкової зони.[9][10][11] Ці дочірні нервові клітини стають пірамідними клітинами кори.[12] Процес розвитку чітко регламентований в часі й керується сотнями генів і механізмами енергорегуляції.[13] В процесі розвитку формується й пошарова структура кори. [14][15][16]
Клітинні шари
Кожен з клітинних шарів має характерну щільність нервових клітин і зв'язків з іншими ділянками. Існують прямі зв'язки між різними ділянками кори й непрямі зв'язки, наприклад, через таламус. Один з типових зразків кортикального розшарування — смужка Дженнарі в первинній зоровій корі. Це тяж візуально білішої тканини, помітний неозброєним оком в основі шпорної борозни (лат. sulcus calcarinus) в потиличній долі of the (лат. lobus occipitalis). Смужка Дженнарі складається з аксонів, які несуть візуальну інформацію з таламуса в четвертий шар зорової кори.
Зафарбування колонок клітин та їхніх аксонів дозволило нейроанатомам початку ХХ ст. зробити детальний опис пошарової структури кори у різних видів. Після робіт Корбініана Бродмана (1909) нейрони в корі були згруповані в шість основних шарів — від зовнішніх, які прилягають до м'якої мозкової оболонки; до внутрішніх, що межують з білою речовиною:
- Шар I, молекулярний шар, містить кілька розрізнених нейронів і складається переважно з вертикально (апікально) орієнтованих дендрітів пірамідних нейронів і горизонтально орієнтованих аксонів, та гліальних клітин.[17] Протягом розвитку в цьому шарі присутні клітини Кахаля-Ретціуса[18] та субпіальні клітини (клітини, що знаходяться одразу під (м'якою мозковою оболонкою — лат. pia mater) зернистого шару[19]. Також тут іноді зустрічаються шипуваті астроцити. Апікальні пучки дендритів, як вважається, мають велике значення для реципрокних з'єднань («зворотного зв'язку») в корі головного мозку, й беруть участь у виконанні функцій асоціативного навчання й уваги.[20][21][22][23]
- Шар II, зовнішній гранулярний шар, містить малі пірамідні нейрони й численні зірчасті нейрони (дендрити яких виходять з різних боків тіла клітини, утворюючи форму зірки).
- Шар III, зовнішній пірамідний шар, містить переважно малі й середні пірамідні й непірамідні нейрони з вертикально орієнтованими інтракортикальними (тими, які в межах кори). Клітинні шари з І по ІІІ — головні мішені внутрішньопівкульних аферентів, а ІІІ-й шар — головне джерело кортико-кортикальних еферентів.
- Шар IV, внутрішній гранулярний шар, містить різні типи пірамідних і зірчастих нейронів і слугує головною мішенню таламокортикальних (від таламуса до кори) аферентних волокон.
- Шар V, внутрішній пірамідний шар, містить великі пірамідні нейрони, аксони яких залишають кору й прямують до підкіркових структур (таких якбазальні ганглії. В первинній моторній корі цей шар містить клітини Беца, аксони яких йдуть через внутрішню капсулу, стовбур мозку та спинний мозок і формують кортикоспінальний шлях, який здійснює контроль довільних рухів.
- Шар VI, поліморфний або мультиформний шар, містить трохи пірамідних нейронів і багато поліморфних нейронів ; еферентні волокна з цього шару йдуть до таламуса, встановлюючи з зворотній (реципрокний) зв'язок між таламусом і корою.[24][25][25].
Кортикальні шари не просто складовані один на один. Існують характерні зв'язки між різними шарами й типами клітин у них, які пронизують усю товщу кори. Базовою функціональною одиницею кори вважається кортикальна мініколонка (вертикальна колонка нейронів в корі головного мозку, яка проходить через її шари. Мініколонка включає від 80 до 120 нейронів в усіх зонах мозку, окрім первинної зорової кори приматів)[26][27].
Ділянки кори без четвертого (внутрішнього гранулярного) шару називаються агранулярними, з рудиментарним гранулярним шаром — дизгранулярними.[28] Швидкість обробки інформації в межах кожного шару різна. Так у ІІ і ІІІ — повільна, з частотою (2 Hz) у той час коли в частота осціляції в шарі V набагато швидше — 10–15 Hz.[29]
Зони кори
Анатомічно кора може бути поділена на чотири частки, які мають назви відповідні до назв кісток черепа, що їх прикривають:
- лобова частка, (лат. lobus frontalis)
- скронева частка, (лат. lobus temporalis)
- тім'яна частка, (лат. lobus parietalis)
- потилична частка, (лат. lobus occipitalis)
-
Латеральна (зовнішньо-бічна) поверхня кори головного мозку
-
Медіальна (внутрішньо-бічна) поверхня кори головного мозку
З огляду на особливості ламінарної (пошарової) структури, кора поділяється на неокортекс, і алокортекс:
- Неокортекс(лат. neocortex; інші назви — ізокортекс, лат. isocortex та неопалліум, лат. neopallium) — частина зрілої кори головного мозку з шістьма клітинними шарами. Зразками неокортикальних ділянок — це Поле Бродмана 4, також відоме як первинна моторна кора, первинна зорова кора, або поле Бродмана 17. Неокортекс поділяється на два типи: ізокортекс (справжній неокортекс, зразки котрого, поля Бродмана 24,25 і 32 щойно розглянуті) і проізокортекс, який представляють, зокрема, поле Бродмана 24, поле Бродмана 25 і поле Бродмана 32
- Алокортекс (лат. allocortex) — частина кори з кількістю клітинних шарів менше шести, теж поділяється на частини: палеокортекс (лат. paleocortex) з трьохшаровою, архікортекс (лат. archicortex) з чотирьох-п'ятьох, та прилеглий до них періалокортекс (лат. periallocortex). Прикладами ділянок з такою пошаровою структурою є нюхова кора: склепінчаста звивина (лат. gyrus fornicatus) з крючком (лат. uncus), гіпокамп (лат. hippocampus) й ближні до нього структури.
Існує й «перехідна» (між алокортексом і неокортексом) кора, яка носить назву паралімбічної, де клітинні шари 2,3 та 4 зливаються. Ця зона містить проізокортекс (з неокортексу) і періалокортекс (з алокортексу).
Поля Бродмана
Різні ділянки кори залучені до виконання різних функцій. Побачити й зафіксувати цю різницю можна в різний спосіб — сосліджуючи ураження певних ділянок, порівнюючи патерни електричної активності, використовуючи методики нейровізуалізації, вивчаючи клітинну структуру. На основі таких відмінностей дослідники класифікують ділянки кори.
Найбільш відомою й цітованою вже протягом століття є класифікація, яку створив у 1905—1909 рр німецький дослідник Корбініан Бродман. Він поділив кору головного мозку на 51 ділянку на основі цитоархітектоніки нейронів, який він вивчав у корі головного мозку за допомогою фарбування клітин за Ніслем. Бродман опублікував свої карти областей кори головного мозку у людини, мавп та інших видів у 1909 році[30].
Поля Бродмана активно й докладно обговорюються, дискутуються, уточнюються, і перейменуються протягом майже століття й залишаються найбільш широко відомими і часто цитованими структурамицитоархітектонічної організації кори головного мозку людини.
Багато з полів Бродмана, початково визначені виключно за їхньою нейрональною організацією, пізніше були асоційовані відповідно до кореляції з різними корковими функціями. Наприклад, Поля 3, 1 & 2 — первинна соматосенсорна кора; поле 4 є первинною моторною корою; поле 17 є первинною зоровою корою, а поля поля 41 і 42 найбільше корелюють із первинною слуховою корою. Визначення відповідності процесів Вищої нервової діяльності до ділянок кори головного мозку й прив'язка до конкретних полів Бродмана здійснюється за допомогою нейрофізіологічних досліджень, функціональної магнітнорезонансної томографії та інших методик (так як це було, наприклад, зроблено з прив'язкою зон Брока мовлення й мови до полів Бродмана 44 і 45). Однак, за допомогою функціональної візуалізації можна тільки приблизно визначити локалізацію активації мозкових процесів у полях Бродмана. А для точного визначення їхніх меж в кожному окремому мозку потрібно гістологічне дослідження.[31]
Товщина кори
У ссавців, видів з більшими розмірами мозку (в абсолютному вираженні, а не тільки по відношенню до розміру тіла), кора, як правило, має більшу товщину кору[32] . Діапазон, однак, не дуже великий. Найменші ссавці, такі як землерийки, мають товщину неокортексу приблизно 0,5 мм; а види з найбільшим мозком, такі як люди і китоподібні, мають товщину 2,3-2,8 мм. Існує приблизно логарифмічна залежність між вагою мозку і товщиною кори.[32]
Магніторезонансна томографія (МРТ) мозку робить можливими прижиттєві заміри товщини кори й порівнняння відносно до розмірів тіла. Товщина різних ділянок варіативна, але в цілому, сенсорні (чутливі) ділянки кори тонші за моторні (рухові).[33] В одному з досліджень показана залежність товщини кори від рівня інтелекту.[34] Інше дослідження показало більшу товщину кори осіб, що страждають на мігрень.[35][36] Щоправда, інші дослідження показують відсутність такого зв'язку.[37][38]
Звивини, борозни й щілини
Разом ці три елементи - Звивини, борозни й щілини, створюють велику площу поверхні мозку людини та інших ссавців. При погляді на людський мозок, помітно, що дві третини поверхні приховані в пазах. Як борозни, так і щілини являють собою заглиблення в корі, але вони розрізняються за розміром. Борозна-це неглибокий паз, який оточує звивини. Щілина - це велика борозна, яка ділить мозок на частки, а також на дві півкулі як, наприклад медіальна поздовжня щілина.[39] Однак ця відмінність не завжди чітка. Наприклад, латеральна борозна також відома як бічна щілина і як "Сільвієва борозна" і "центральна борозна", також відома як Центральна щілина і як "Роландова борозна".
Це дуже важливо в умовах, коли розмір мозку обмежується внутрішнім розміром черепа. Збільшення поверхні кори головного мозку за допомогою системи звивин і борозен збільшує кількість клітин, які беруть участь у виконанні мозком таких функцій як пам'ять,увага, сприйняття, мислення, мова, свідомість.[40][41] [42]
Кровопостачання
Постачання артеріальної крові до головного мозку й кори, зокрема, відбувається з двох артеріальних басейнів - внутрішньої сонної і хребетної артерії. Кінцевий відділ внутрішньої сонної артерії розгалужується на гілки - передню мозкову й середню мозкову артерію. В нижніх (базальних) відділах мозку артерії утворюють Вілізієве коло, завдяки котрому відбувається перерозподіл артеріальної крові між артеріальними басейнами.
-
Зовнішня поверхня головного мозку на якій позначені ділянки, що кровопостачаються мозковими артеріями. Ділянка позначена синім кольором відповідає передній мозковій артерії. Ділянка задньої мозкової артерії позначена жовтим
-
Схема Вілізієвого кола та артерій головного мозку: Передня мозкова артерія - англ. Anterior cerebral artery; Середня мозкова артерія - англ. Middle cerebral artery; Задня мозкова артерія - англ. Posterior cerebral artery; Хребетна артерія - англ. Vertebral artery
Середня мозкова артерія
Середня мозкова артерія (лат. a. cerebri media) є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії.[43][44] Порушення кровообігу в ній може призводити до розвитку ішемічного інсульту та синдрому середньої мозкової артерії з наступними симптомами:
- Параліч, плегія або парез протилежних до ураження м'язів обличчя та руки
- Втрата сенсорної чутливості протилежних до ураження м'язів обличчя та руки
- Ураження домінантної півкулі (часто лівої) головного мозку та розвитку афазії Брока або афазії Верніке
- Ураження недомінантної півкулі (часто правої) головного мозку призводить до односторонньої просторової агнозії з протилежного до ураження боку
- Інфаркти в зоні середньої мозкової артерії призводять до déviation conjuguée, коли зіниці очей рухаються в бік сторони ураження головного мозку.
Передня мозкова артерія
Передня мозкова артерія - менша гілка внутрішньої сонної артерії. Досягнувши медіальної поверхні півкуль головного мозку, передня мозкова артерія йде до потиличної частки. Вона кровопостачає медіальні ділянки півкуль до рівня тім'яно-потиличної борозни, ділянку верхньої лобної звивини, ділянку тім'яної частки, а також ділянки нижніх медіальних відділів очноямкових звивин. Симптоми її ураження:
- Парез ноги або геміпарез з переважним ураженням ноги на протилежному боці.
- Закупорка парацентральної гілки зумовлює монопарез стопи, який нагадує периферичний парез. Можуть спостерігатися затримка або нетримання сечі. З'являються рефлекси орального автоматизму та хватальні феномени, патологічні стопні згинальні рефлекси: Россолімо, Бехтерева, Жуковського. Виникають зміни психічного стану, зумовлені ураженням лобової частки: зниження критики, пам'яті, немотивована поведінка.
Задня мозкова артерія
Парна судина, яка кровопостачає задні відділи мозку (потиличну частку). Має анастомоз з середньою мозковою артерією Її ураження призводять до:
- гомонімна (чи верхньоквадрантна) геміанопсія (випадіння частки поля зору)
- метаморфопсія (порушення зорового сприйняття величини або форми предметів і простору) і зорова агнозія,
- Алексія,
- Сенсорна афазія,
- Транзиторні (минучі) амнезії;
- Трубчастий зір,
- Кіркова сліпота (при збереженні реакції на світло),
- Прозопагнозія,
- Порушення орієнтації в просторі
- Втрата топографічної пам'яті
- Набута ахроматопсія - недостатність колірного зору
- Синдром Корсакова (порушення оперативної пам'яті)
- емоційно-афективні порушення
Див. також
Примітки
- ↑ Kandel, Eric R.; Schwartz, James H.; Jessell, Thomas M. (2000). Principles of Neural Science (вид. Fourth). United State of America: McGraw-Hill. с. 324. ISBN 0-8385-7701-6.
- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельського А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
- ↑ Pletikos, Mihovil; Sousa, Andre MM та ін. (22 January 2014). Temporal Specification and Bilaterality of Human Neocortical Topographic Gene Expression. Neuron. 81 (2): 321—332. doi:10.1016/j.neuron.2013.11.018. PMC 3931000. PMID 24373884.
- ↑ Natasha Warren; Damira Caric; Thomas Pratt; Julia A. Clausen; Pundit Asavaritikrai; John O. Mason; Robert E. Hill; David J. Price; Oxford Journals (1999). The transcription factor, Pax6, is required for cell proliferation and differentiation in the developing cerebral cortex. National Institutes of Health. с. 627—635. PMID 10498281.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|url=
(довідка) - ↑ Natasha Warren; Damira Caric; Thomas Pratt; Julia A. Clausen; Pundit Asavaritikrai; John O. Mason; Robert E. Hill; David J. Price; Oxford Journals (1999). The transcription factor, Pax6, is required for cell proliferation and differentiation in the developing cerebral cortex. National Institutes of Health. с. 627—635. PMID 10498281.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|url=
(довідка) - ↑ Larsen, W J. Human Embryology 3rd edition 2001. pp 421-422 ISBN 0-443-06583-7
- ↑ Stephen C. Noctor; Alexander C. Flint; Tamily A. Weissman; Ryan S. Dammerman; Arnold R. Kriegstein (2001). Neurons derived from radial glial cells establish radial units in neocortex. Nature. 409 (6821): 714—720. doi:10.1038/35055553. PMID 11217860.
{{cite journal}}
: Проігноровано невідомий параметр|last-author-amp=
(довідка) - ↑ Rakic, P (October 2009). Evolution of the neocortex: a perspective from developmental biology. Nature reviews. Neuroscience. 10 (10): 724—35. doi:10.1038/nrn2719. PMC 2913577. PMID 19763105.
- ↑ Rakic, P (November 1972). Extrinsic cytological determinants of basket and stellate cell dendritic pattern in the cerebellar molecular layer. The Journal of Comparative Neurology. 146 (3): 335—54. doi:10.1002/cne.901460304. PMID 4628749.
- ↑ Calegari, F; Haubensack W; Haffner C; Huttner WB (2005). Selective lengthening of the cell cycle in the neurogenic subpopulation of neural progenitor cells during mouse brain development. J Neurosci. 25 (28): 6533—8. doi:10.1523/jneurosci.0778-05.2005. PMID 16014714.
- ↑ P. Rakic (1988). Specification of cerebral cortical areas. Science. 241 (4862): 170—176. doi:10.1126/science.3291116. PMID 3291116.
- ↑ Hu, X.L.; Wang,Y.; Shen, Q. (2012). Epigenetic control on cell fate choice in neural stem cells. Protein & Cell. 3 (4): 278—290. doi:10.1007/s13238-012-2916-6. PMC 4729703. PMID 22549586.
- ↑ Kostović, Ivica. Developmental history of the transient subplate zone in the visual and somatosensory cortex of the macaque monkey and human brain. Journal of Comparative Neurology. 297 (3): 441—470. doi:10.1002/cne.902970309.
- ↑ Fukuchi-Shimogori, T; Grove, EA (2 November 2001). Neocortex patterning by the secreted signaling molecule FGF8. Science. 294 (5544): 1071—4. doi:10.1126/science.1064252. PMID 11567107.
- ↑ Garel, S; Huffman, KJ; Rubenstein, JL (May 2003). Molecular regionalization of the neocortex is disrupted in Fgf8 hypomorphic mutants. Development (Cambridge, England). 130 (9): 1903—14. doi:10.1242/dev.00416. PMID 12642494.
- ↑ Shipp, Stewart (17 червня 2007). Structure and function of the cerebral cortex. Current Biology. 17 (12): R443—9. doi:10.1016/j.cub.2007.03.044. PMID 17580069. Процитовано 17 лютого 2009.
- ↑ Meyer, Gundela; Goffinet, André M.; Fairén, Alfonso (1999). Feature Article: What is a Cajal–Retzius cell? A Reassessment of a Classical Cell Type Based on Recent Observations in the Developing Neocortex. Cereb. Cortex. 9 (8): 765—775. doi:10.1093/cercor/9.8.765. PMID 10600995.
- ↑ Judaš, Miloš; Pletikos, Mihovil (2010). The discovery of the subpial granular layer in the human cerebral cortex. Translational Neuroscience. 1 (3): 255—260. doi:10.2478/v10134-010-0037-4.
- ↑ Gilbert CD, Sigman M (2007). Brain states: top-down influences in sensory processing. Neuron. 54 (5): 677—96. doi:10.1016/j.neuron.2007.05.019. PMID 17553419.
- ↑ Cauller L (1995). Layer I of primary sensory neocortex: where top-down converges upon bottom-up. Behav Brain Res. 71 (1–2): 163—70. doi:10.1016/0166-4328(95)00032-1. PMID 8747184.
- ↑ Rubio-Garrido P, Pérez-de-Manzo F, Porrero C, Galazo MJ, Clascá F (2009). Thalamic input to distal apical dendrites in neocortical layer 1 is massive and highly convergent. Cereb Cortex. 19 (10): 2380—95. doi:10.1093/cercor/bhn259. PMID 19188274.
- ↑ Jones EG (1998). Viewpoint: the core and matrix of thalamic organization. Neuroscience. 85 (2): 331—45. doi:10.1016/S0306-4522(97)00581-2. PMID 9622234.
- ↑ Creutzfeldt, O. 1995. Cortex Cerebri. Springer-Verlag.
- ↑ а б Lam YW, Sherman SM (2010). Functional Organization of the Somatosensory Cortical Layer 6 Feedback to the Thalamus. Cereb Cortex. 20 (1): 13—24. doi:10.1093/cercor/bhp077. PMC 2792186. PMID 19447861.
- ↑ Mountcastle V (1997). The columnar organization of the neocortex. Brain. 120 (4): 701—722. doi:10.1093/brain/120.4.701. PMID 9153131.
- ↑ HUBEL DH, WIESEL TN (October 1959). Receptive fields of single neurones in the cat's striate cortex. J. Physiol. (Lond.). 148 (3): 574—91. doi:10.1113/jphysiol.1959.sp006308. PMC 1363130. PMID 14403679.
- ↑ S.M. Dombrowski, C.C. Hilgetag, and H. Barbas. Quantitative Architecture Distinguishes Prefrontal Cortical Systems in the Rhesus Monkey.Cereb. Cortex 11: 975—988. «…they either lack (agranular) or have only a rudimentary granular layer IV (dysgranular).»
- ↑ Sun W, Dan Y (2009). Layer-specific network oscillation and spatiotemporal receptive field in the visual cortex. Proc Natl Acad Sci U S A. 106 (42): 17986—17991. doi:10.1073/pnas.0903962106. PMC 2764922. PMID 19805197.
- ↑ Brodmann K (1909). Vergleichende Lokalisationslehre der Grosshirnrinde (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth.
- ↑ Principles of Anatomy and Physiology 12th Edition — Tortora, Page 519-fig. (14.15)
- ↑ а б Nieuwenhuys R, Donkelaar HJ, Nicholson C (1998). The central nervous system of vertebrates, Volume 1. Springer. с. 2011—2012. ISBN 978-3-540-56013-5.
- ↑ Frithjof Kruggel; Martina K. Brückner; Thomas Arendt; Christopher J. Wiggins; D. Yves von Cramon (2003). Analyzing the neocortical fine-structure. Medical Image Analysis. 7 (3): 251—264. doi:10.1016/S1361-8415(03)00006-9.
- ↑ Katherine L. Narr; Roger P. Woods; Paul M. Thompson; Philip Szeszko; Delbert Robinson; Teodora Dimtcheva; Mala Gurbani; Arthur W. Toga; Robert M. Bilder (2007). Relationships between IQ and Regional Cortical Grey Matter Thickness in Healthy Adults. Cerebral Cortex. 17 (9): 2163—2171. doi:10.1093/cercor/bhl125. PMID 17118969.
- ↑ Alexandre F.M. DaSilva; Cristina Granziera; Josh Snyder; Nouchine Hadjikhani (2007). Thickening in the somatosensory cortex of patients with migraine. Neurology. 69 (21): 1990—1995. doi:10.1212/01.wnl.0000291618.32247.2d. PMID 18025393.
- ↑ Catharine Paddock (20 листопада 2007). Migraine Sufferers Have Thicker Brain Cortex. Medical News Today.
- ↑ Datte R, Detre JA та ін. (Oct 2011). Absence of changes in cortical thickness in patients with migraine. Cephalagia. 31 (14): 1452—8. doi:10.1177/0333102411421025. PMC 3512201. PMID 21911412.
- ↑ Habib M (2000). The neurological basis of developmental dyslexia: an overview and working hypothesis. Brain. 123 (12): 2373—99. doi:10.1093/brain/123.12.2373. PMID 11099442.
- ↑ Carlson, N. R. (2013). Physiology of Behavior. Upper Saddle River, NJ: Pearson Education Inc.
- ↑ Cusack, R. (2005). The intraparietal sulcus and perceptual organization. Journal of Cognitive Neuroscience, 17(4), 641-651. doi: 10.1162/0898929053467541
- ↑ Ono, Kubick, Abernathey, Atlas of the Cerebral Sulci, Thieme Medical Publishers, 1990. ISBN 0-86577-362-9. ISBN 3-13-732101-8.
- ↑ Toro, Roberto; Perron, Michel; Pike, Bruce; Richer, Louis; Veillette, Suzanne; Pausova, Zdenka; Paus, Tomáš (1 жовтня 2008). Brain Size and Folding of the Human Cerebral Cortex. Cerebral Cortex (англ.). 18 (10): 2352—2357. doi:10.1093/cercor/bhm261. ISSN 1047-3211. PMID 18267953.
- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельского А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
Зовнішні посилання
Більш детально про порушення кровообігу в різних басейнах
Більш детально про кровопостачання головного й спинного мозку