Argiope: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення, зображення, джерела
Рядок 14: Рядок 14:
| genus = '''''Argiope'''''
| genus = '''''Argiope'''''
| genus_authority = {{btname|[[Жан Віктор Одуен|Audouin]], 1827}}
| genus_authority = {{btname|[[Жан Віктор Одуен|Audouin]], 1827}}
| synonyms = ''Austrargiope'' <small>Kishida, 1936</small><br/>
| wikispecies = Argiope
''Brachygea'' <small>Caporiacco, 1947</small><br/>
''Chaetargiope'' <small>Kishida, 1936</small><br/>
''Coganargiope'' <small>Kishida, 1936</small><br/>
''Heterargiope'' <small>Kishida, 1936</small>
| commons = Category:Argiope
| commons = Category:Argiope
| itis =
| itis =
| ncbi = 94028
| ncbi = 94028
}}
}}
'''''Argiope''''', '''аргіопа'''&nbsp;— [[рід (біологія)|рід]] павуків з родини [[Павуки-колопряди|колопрядів]]. До нього належить більше 80 [[вид (біологія)|видів]] [[павуки|павуків]]. Великі, яскраво забарвлені самиці більші в декілька разів за дрібних самців. Живляться великими комахами, яких ловлять у великі колоподібні павутинні сітки з характерним павутинним візерунком ({{нп|стабілімент|стабіліментом||Web decoration}}). Отрута слабка, для людини безпечні. Дрібні самці мають один з найскладніше побудованих кінцевих фрагментів [[педипальпи|педипальп]] серед павуків, який використовують для запліднення самиць. Статева поведінка складна, описано декілька її стратегій у павуків обох статей, розповсюдженим, хоч і необов'язковим явищем є поїдання самицею самця після [[копуляція|копуляції]]. Поширені на всіх континентах окрім [[Антарктида|Антарктиди]], найбільше видів відомо з [[Південно-Східна Азія|Південно-Східній Азії]].
'''''Argiope''''', '''аргіопа'''&nbsp;— [[рід (біологія)|рід]] [[Павуки-колопряди|павуків-колопрядів]]. До нього належить більше 80 [[вид (біологія)|видів]] середнього розміру і великих павуків, часто яскравого забарвлення. Назва походить від давньогрецького імені [[німфа|німфи]], що означає «срібне обличчя».

Назва роду походить від давньогрецького імені [[німфа|німфи]], що означає «срібне обличчя».


== Опис ==
== Опис ==
Самиці досить великі павуки з довжиною тіла до 3&nbsp;см.
Самиці досить великі павуки з довжиною тіла до 3&nbsp;см. Характерним для роду є розташування очей: задня пара очей знаходиться на віддаленні від інших так, що три пари передніх та бокових утворюють своєрідну дугу ({{lang-en|procurved eyes}}).<ref name="Levi1983"/>


[[Головогруди]] самиць зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Передня головна частина головогрудей значно вужча за задню грудну частину. Хеліцери невеликі. Кінцівки звичайно довгі та тонкі, смугасті, з темними і світлими перепасками. Перша та друга пари ніг найдовші, приблизно однакові, четверта пара коротша, третя&nbsp;— найкоротша.
[[Головогруди]] самиць зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Передня головна частина головогрудей значно вужча за задню грудну частину. [[Хеліцери]] невеликі. Кінцівки звичайно довгі та тонкі, смугасті, з темними і світлими перепасками. Перша та друга пари ніг найдовші, приблизно однакові, четверта пара коротша, третя&nbsp;— найкоротша.


Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Нижня (вентральна) поверхня зазвичай має дві поздовжні світлі смуги на чорному тлі, між якими розташовані білі чи жовті плями. За формою буває овальне, вдвічі довше за ширину, щитоподібне, п'ятикутне. У багатьох видів на черевці є вирости або бічні лопаті, у деяких видовжений кінець черевця. [[Павутинні бородавки]] звичайні.
Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Нижня (вентральна) поверхня зазвичай має дві поздовжні світлі смуги на чорному тлі, між якими розташовані білі чи жовті плями. За формою буває овальне, вдвічі довше за ширину, щитоподібне, п'ятикутне. У багатьох видів на черевці є вирости або бічні лопаті, у деяких видовжений кінець черевця. [[Павутинні бородавки]] звичайні.


[[Файл:Argiope butchko and Argiope argentata male palpi.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Будова педипальп самців ''[[Argiope argentata|A. argentata]]'' та ''[[Argiope butchko|A. butchko]]'']]
Явно виражений [[статевий диморфізм]]: самці в 4-5 разів дрібніші за самиць, головогруди часто голі, хеліцери ще дрібніші ніж у самиць.<ref name="Bjørn1997"/>
Явно виражений [[статевий диморфізм]]: самці в 4-5 разів дрібніші за самиць, головогруди часто голі, хеліцери ще дрібніші ніж у самиць.<ref name="Bjørn1997"/> Кінцевий фрагмент педипальпи самців, емболій, має вкрай складну будову, що пов'язують зі складною поведінкою самця при заплідненні<ref name="SchneiderUhl2015"/>.


== Ловильна сітка ==
== Ловильна сітка ==
Рядок 49: Рядок 56:


== Спосіб життя і поведінка ==
== Спосіб життя і поведінка ==
Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич.
Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич. При потраплянні комахи в павутиння паук біжить до неї, спрямовує до неї кінець черевця, випускаючи струмені павутини з павутинних бородавок на жертву, а потім, швидко обертаючи її, замотує в щільний кокон. Більших комах, зокрема метеликів, що здатні звільнитися з павутиння, павук спочатку кусає, вводячи паралізуючу отруту.<ref name="RobinsonRobinson1974"/> Описано також низку випадків потрапляння в павутину самиць ''[[Argiope submaronica|A. submaronica]]'' дрібних [[рукокрилі|кажанів]]<ref name="BildeNyffeler2013">{{cite journal|last1=Bilde|first1=Trine|last2=Nyffeler|first2=Martin|last3=Knörnschild|first3=Mirjam|title=Bat Predation by Spiders|journal=PLoS ONE|volume=8|issue=3|year=2013|pages=e58120|issn=1932-6203|doi=10.1371/journal.pone.0058120}}{{ref-en}}</ref>.


[[Файл:Argiope savignyi caught Rhynchonycteris naso.png|міні|ліворуч|200пкс|Самиця [[Argiope submaronica|A. submaronica]] поїдає кажана ''[[Rhynchonycteris naso]]'']]
Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.<ref name="Levi1983"/>
Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.<ref name="Levi1983"/>

Добре вивчено біологію та поведінку європейських та північноамериканських видів. Біологію низки видів з Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та Центральної Америки описано завдяки дослідженням Майкла й Барбари Робінсонів, які вивчали павуків роду в природних умовах у 1970-х роках.<ref name="RobinsonRobinson1974">{{cite journal|last1=Robinson|first1=Barbara C.|last2=Robinson|first2=Michael H.|title=The biology of some Argiope species from New Guinea: predatory behaviour and stabilimentum construction (Araneae: Araneidae)|journal=Zoological Journal of the Linnean Society|volume=54|issue=2|year=1974|pages=145–159|issn=00244082|doi=10.1111/j.1096-3642.1974.tb00796.x}}{{ref-en}}</ref><ref name="Levi1983"/>


=== Парування ===
=== Парування ===
[[Файл:Argiope appensa female and male.jpg|міні|праворуч|200пкс|Самиця й дрібний самець ''[[Argiope appensa|A. appensa]]'']]
Для парування самець приходить до ловильної сітки самиці й копуляція може відбуватися на самій сітці або на спеціальному парувальному павутинні. В обох випадках дрібний самець потребує співпраці з боку великої самиці. Дослідженні види роду використовують або один, або інший спосіб парування, й лише для ''A. trifasciata'' показана можливість обох способів.<ref name="SchneiderUhl2015">{{citation|last1=Schneider|first1=Jutta|last2=Uhl|first2=Gabriele|last3=Herberstein|first3=Marie E.|title=Cryptic Female Choice in Arthropods: Patterns, Mechanisms and Prospects|editor=Alfredo V. Peretti, Anita Aisenberg|chapter=Cryptic Female Choice Within the Genus Argiope: A Comparative Approach|year=2015|pages=55–77|doi=10.1007/978-3-319-17894-3_3}}{{ref-en}}</ref>
Для парування самець приходить до ловильної сітки самиці й копуляція може відбуватися на самій сітці або на спеціальному парувальному павутинні. В обох випадках дрібний самець потребує співпраці з боку великої самиці. Дослідженні види роду використовують або один, або інший спосіб парування, й лише для ''A. trifasciata'' показана можливість обох способів.<ref name="SchneiderUhl2015">{{citation|last1=Schneider|first1=Jutta|last2=Uhl|first2=Gabriele|last3=Herberstein|first3=Marie E.|title=Cryptic Female Choice in Arthropods: Patterns, Mechanisms and Prospects|editor=Alfredo V. Peretti, Anita Aisenberg|chapter=Cryptic Female Choice Within the Genus Argiope: A Comparative Approach|year=2015|pages=55–77|doi=10.1007/978-3-319-17894-3_3}}{{ref-en}}</ref>


Рядок 61: Рядок 72:


== Отрута ==
== Отрута ==
Аргіопи мають відносно слабку отруту, яка не вбиває комах, а лише паралізує їх, блокуючи нервово-м'язову передачу сигналів.<ref name="Liberatodos Santos2015">{{cite journal|last1=Liberato|first1=José Luiz|last2=dos Santos|first2=Wagner Ferreira|title=Studying the Excitatory and Inhibitory Neurotransmissions with Spider Venoms|year=2015|pages=1–16|doi=10.1007/978-94-007-6646-4_10-1}}{{ref-en}}</ref>
⚫
Отрута аргіоп містить [[поліаміни]] [[аргіопін]], аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути [[аргіопа дольчата|дольчатої аргіопи]] у 1986 році<ref name="GrishinVolkova1986">{{cite journal | last = Гришин | first = Е.В.| last2=Волкова |first2=T.M.|last3=Арсеньев|first3=А.С.|last4=Решетова|first4=О.С.|last7=Антонов|first7=С.М.|last8=Федорова|first8=И.М.|last5=Оноприенко |first5=В. В.|last6=Магазаник| first6=Л.Г.|title=Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata |journal=Биоорганическая химия | volume=12|issue=8|year=1986|pages=1121-1124|issn=|url=http://www.rjbc.ru/arc/12/8/1121-1124.pdf}}</ref>. Це ацилполіамін, який містить залишки [[аспарагін]]у, [[аргінін]]у, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами [[глутаматні рецептори|глутаматних рецепторів]].<ref name="GrishinVolkova1989">{{cite journal|last=Grishin|first=E.V.|last2=Volkova|first2=T.M.|last3=Arseniev|first3=A.S.|title=Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata|journal=Toxicon|volume=27|issue=5|year=1989|pages=541–549|issn=00410101|doi=10.1016/0041-0101(89)90115-3}}</ref> Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і [[каїнатний рецептор|каїнатні рецептори]] та [[АМРА-рецептор]]и хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу [[афінність]] до цих рецепторів.<ref name="Grishin2009">{{cite journal | last=Василевский|first=А.|last2=Козлов|first2=С.|last3=Гришин|first3=Е.|title=Молекулярное разнообразие яда пауков|journal=Успехи биол. химии|volume=49|issue= |year=2009|pages=211-274|issn=|url=http://83.149.210.131/ubkh/49/Vasilevsky.pdf}}</ref>

⚫
Отрута аргіоп містить [[поліаміни]] [[аргіопін]], аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути ''[[Argiope lobata]]'' у 1986 році<ref name="GrishinVolkova1986">{{cite journal | last = Гришин | first = Е.В.| last2=Волкова |first2=T.M.|last3=Арсеньев|first3=А.С.|last4=Решетова|first4=О.С.|last7=Антонов|first7=С.М.|last8=Федорова|first8=И.М.|last5=Оноприенко |first5=В. В.|last6=Магазаник| first6=Л.Г.|title=Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata |journal=Биоорганическая химия | volume=12|issue=8|year=1986|pages=1121-1124|issn=|url=http://www.rjbc.ru/arc/12/8/1121-1124.pdf}}</ref>. Це ацилполіамін, який містить залишки [[аспарагін]]у, [[аргінін]]у, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами [[глутаматні рецептори|глутаматних рецепторів]].<ref name="GrishinVolkova1989">{{cite journal|last=Grishin|first=E.V.|last2=Volkova|first2=T.M.|last3=Arseniev|first3=A.S.|title=Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata|journal=Toxicon|volume=27|issue=5|year=1989|pages=541–549|issn=00410101|doi=10.1016/0041-0101(89)90115-3}}</ref> Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і [[каїнатний рецептор|каїнатні рецептори]] та [[АМРА-рецептор]]и хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу [[афінність]] до цих рецепторів.<ref name="Grishin2009">{{cite journal | last=Василевский|first=А.|last2=Козлов|first2=С.|last3=Гришин|first3=Е.|title=Молекулярное разнообразие яда пауков|journal=Успехи биол. химии|volume=49|issue= |year=2009|pages=211-274|issn=|url=http://83.149.210.131/ubkh/49/Vasilevsky.pdf}}</ref>

Також отрута аргіоп містить протеази, фосфоліпази, {{нп|Сфінгомієлінази|сфінгомієліназу||Sphingomyelin phosphodiesterase}}, аглютиніни, які здатні руйнувати клітини організму комах.<ref name="Liberatodos Santos2015"/><ref name="CHEN2010">[http://en.cnki.com.cn/Article_en/CJFDTOTAL-SZGY201001080.htm CHEN Lian-shui, ZHANG Hao, YUAN Feng-hui1,MAO Yue-xiang, CAO Ning, ZHU Mang. Extraction and Preparation of Crude Toxin from Argiope amoena. Lishizhen Medicine and Material Medical Research, 2010]{{ref-en}}</ref> Для людини небезпеки не являє, укус викликає лише місцеву реакцію, може бути порівняний з укусом бджоли.<ref name="MOONCHOI2005">{{cite journal|last1=MOON|first1=Myung-Jin|last2=CHOI|first2=Yong-Seok|last3=AN|first3=Jeong-Su|title=Screening of Necrotizing Spiders in Korea Using Nonradioactive Sphingomyelinase Assay(II) Web-building Spiders|journal=Entomological Research|volume=35|issue=3|year=2005|pages=161–167|issn=1738-2297|doi=10.1111/j.1748-5967.2005.tb00153.x}}{{ref-en}}</ref>

Детально досліджено отруту лише низки видів, зокрема ''[[Argiope amoena|A. amoena]]''<ref name="CHEN2010"/>, ''[[Argiope aurantia|A. aurantia]]'', ''[[Аргіопа тигрова|A. bruennichi]]''<ref name="FriedelNentwig1989">{{cite journal|last1=Friedel|first1=Thomas|last2=Nentwig|first2=Wolfgang|title=Immobilizing and lethal effects of spider venoms on the cockroach and the common mealbeetle|journal=Toxicon|volume=27|issue=3|year=1989|pages=305–316|issn=00410101|doi=10.1016/0041-0101(89)90178-5}}{{ref-en}}</ref>, ''[[Argiope trifasciata|A. trifasciata]]'', ''[[Argiope lobata|A. lobata]]''<ref name="Grishin2009"/>, ''[[Argiope minuta|A. minuta]]''<ref name="MOONCHOI2005"/>.


[[File:Argiopine.svg‎||frame|none|Хімічна будова аргіопіну]]
[[File:Argiopine.svg‎||frame|none|Хімічна будова аргіопіну]]
Рядок 70: Рядок 87:
В Європі поширені 3 види: ''[[Argiope trifasciata]]'', ''[[Argiope bruennichi]]'', ''[[Argiope lobata]]'', причому останні два зустрічаються в [[Україна|Україні]]. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук ''Argiope trifasciata'' поширився всесвітньо, а ''Argiope bruennichi'' і ''Argiope lobata'' розповсюджені по всьому Старому світі.<ref name="Jäger2012">{{cite journal | last = Jäger | first = P. | authorlink = | coauthors = | title = A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae) | journal = Beiträge zur Araneologie | volume = 7 | issue = | pages = 272-331 | publisher = | location = | date = 2012 | language = | url = http://www.senckenberg.de/files/content/forschung/abteilung/terrzool/arachnologie/argiope_broken_emboli_jaeger_2012_beitraraneol7.pdf | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}{{ref-en}}</ref>
В Європі поширені 3 види: ''[[Argiope trifasciata]]'', ''[[Argiope bruennichi]]'', ''[[Argiope lobata]]'', причому останні два зустрічаються в [[Україна|Україні]]. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук ''Argiope trifasciata'' поширився всесвітньо, а ''Argiope bruennichi'' і ''Argiope lobata'' розповсюджені по всьому Старому світі.<ref name="Jäger2012">{{cite journal | last = Jäger | first = P. | authorlink = | coauthors = | title = A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae) | journal = Beiträge zur Araneologie | volume = 7 | issue = | pages = 272-331 | publisher = | location = | date = 2012 | language = | url = http://www.senckenberg.de/files/content/forschung/abteilung/terrzool/arachnologie/argiope_broken_emboli_jaeger_2012_beitraraneol7.pdf | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}{{ref-en}}</ref>


== Таксономія та різноманіття ==
== Види ==
{{main|Павуки роду Argiope}}
{{main|Павуки роду Argiope}}
Рід ''Argiope'' запропонований 1826 року французьким натуралістом [[Жан Віктор Одуен|Жаном Віктором Одуеном]] в його праці, присвяченій фауні [[Єгипет|Єгипту]]. Типовим видом є ''[[Argiope lobata]]''. В первинній публікації Одуен використав як написання ''Arg'''i'''ope'', так і ''Arg'''y'''ope'', що призвело до тривалого використання арахнологами обох варіантів, допоки Міжнародний союз зоологічної номенклатури 1975 року не затвердив остаточну назву ''Arg'''i'''ope''.<ref>[https://wsc.nmbe.ch/genus/281/Argiope Genus ''Argiope''. Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. ''American Museum of Natural History'']{{doi|10.24436/2}}]{{ref-en}}</ref>
⚫
Рід налічує 85 видів та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на вересень 2018 року.<ref>[http://www.wsc.nmbe.ch/specieslist/281 Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. ''American Museum of Natural History'']{{doi|10.24436/2}}{{ref-en}}</ref> Разом з тим видовий статус кількох популяцій ''Argiope'' є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів<ref name="Jäger2012"/>. Впродовж 2000-2018 років було описано 9 нових видів роду, з [[Південна Америка|Південної Америки]] та [[Індокитай|Індокитаю]], а вид ''[[Argiope carvalhoi|A. carvalhoi]]'' було переописано та перенесено з роду ''{{нп|Mecynogea|||}}''<ref name="MartinsSantos2018">{{cite journal|last1=Martins|first1=Pedro H.|last2=Santos|first2=Adalberto J.|title=Morphology and taxonomy of the orb-weaving spider genus Mecynogea, and a peculiar species of Argiope (Araneae, Araneidae)|journal=Zootaxa|volume=4415|issue=3|year=2018|pages=423|issn=1175-5334|doi=10.11646/zootaxa.4415.3.2}}</ref>.

⚫
Рід налічує 85 видів та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на грудень 2018 року.<ref>[http://www.wsc.nmbe.ch/specieslist/281 Species list of genus ''Argiope''. Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. ''American Museum of Natural History'']{{doi|10.24436/2}}{{ref-en}}</ref> Разом з тим видовий статус кількох популяцій ''Argiope'' є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів<ref name="Jäger2012"/>. Впродовж 2000-2018 років було описано 9 нових видів роду, з [[Південна Америка|Південної Америки]] та [[Індокитай|Індокитаю]], а вид ''[[Argiope carvalhoi|A. carvalhoi]]'' було переописано та перенесено з роду ''{{нп|Mecynogea|||}}''<ref name="MartinsSantos2018">{{cite journal|last1=Martins|first1=Pedro H.|last2=Santos|first2=Adalberto J.|title=Morphology and taxonomy of the orb-weaving spider genus Mecynogea, and a peculiar species of Argiope (Araneae, Araneidae)|journal=Zootaxa|volume=4415|issue=3|year=2018|pages=423|issn=1175-5334|doi=10.11646/zootaxa.4415.3.2}}</ref>.


Рід розділяють на 7 груп<ref name="Levi1983">{{cite journal | last = Levi| first = H. W. | authorlink = | coauthors = | title = The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae) | journal =
Рід розділяють на 7 груп<ref name="Levi1983">{{cite journal | last = Levi| first = H. W. | authorlink = | coauthors = | title = The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae) | journal =
Рядок 91: Рядок 110:
* {{cite journal | last = Levi| first = H. W. | authorlink = | coauthors = | title = The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae) | journal =
* {{cite journal | last = Levi| first = H. W. | authorlink = | coauthors = | title = The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae) | journal =
Bulletin of The Museum of Comparative Zoology | volume = 150 | issue = | pages = 247-338 | publisher = | location = | date = 1983| language = | url = https://archive.org/stream/cbarchive_38972_theorbweavergeneraargiopegeaan1863/theorbweavergeneraargiopegeaan1863#page/n1/mode/2up | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}{{ref-en}}
Bulletin of The Museum of Comparative Zoology | volume = 150 | issue = | pages = 247-338 | publisher = | location = | date = 1983| language = | url = https://archive.org/stream/cbarchive_38972_theorbweavergeneraargiopegeaan1863/theorbweavergeneraargiopegeaan1863#page/n1/mode/2up | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}{{ref-en}}
* [https://wsc.nmbe.ch/genus/281/Argiope Genus ''Argiope''. Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. ''American Museum of Natural History'']{{doi|10.24436/2}}{{ref-en}}


[[Категорія:Павуки-колопряди]]
[[Категорія:Павуки-колопряди]]

Версія за 16:31, 23 грудня 2018

Argiope
Argiope floridana
Argiope floridana
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Audouin, 1827
Синоніми
Austrargiope Kishida, 1936

Brachygea Caporiacco, 1947
Chaetargiope Kishida, 1936
Coganargiope Kishida, 1936
Heterargiope Kishida, 1936

Посилання
Вікісховище: Category:Argiope
EOL: 89196
NCBI: 94028
Fossilworks: 130155

Argiope, аргіопа — рід павуків з родини колопрядів. До нього належить більше 80 видів павуків. Великі, яскраво забарвлені самиці більші в декілька разів за дрібних самців. Живляться великими комахами, яких ловлять у великі колоподібні павутинні сітки з характерним павутинним візерунком (стабіліментом[en]). Отрута слабка, для людини безпечні. Дрібні самці мають один з найскладніше побудованих кінцевих фрагментів педипальп серед павуків, який використовують для запліднення самиць. Статева поведінка складна, описано декілька її стратегій у павуків обох статей, розповсюдженим, хоч і необов'язковим явищем є поїдання самицею самця після копуляції. Поширені на всіх континентах окрім Антарктиди, найбільше видів відомо з Південно-Східній Азії.

Назва роду походить від давньогрецького імені німфи, що означає «срібне обличчя».

Опис

Самиці досить великі павуки з довжиною тіла до 3 см. Характерним для роду є розташування очей: задня пара очей знаходиться на віддаленні від інших так, що три пари передніх та бокових утворюють своєрідну дугу (англ. procurved eyes).[1]

Головогруди самиць зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Передня головна частина головогрудей значно вужча за задню грудну частину. Хеліцери невеликі. Кінцівки звичайно довгі та тонкі, смугасті, з темними і світлими перепасками. Перша та друга пари ніг найдовші, приблизно однакові, четверта пара коротша, третя — найкоротша.

Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Нижня (вентральна) поверхня зазвичай має дві поздовжні світлі смуги на чорному тлі, між якими розташовані білі чи жовті плями. За формою буває овальне, вдвічі довше за ширину, щитоподібне, п'ятикутне. У багатьох видів на черевці є вирости або бічні лопаті, у деяких видовжений кінець черевця. Павутинні бородавки звичайні.

Будова педипальп самців A. argentata та A. butchko

Явно виражений статевий диморфізм: самці в 4-5 разів дрібніші за самиць, головогруди часто голі, хеліцери ще дрібніші ніж у самиць.[2] Кінцевий фрагмент педипальпи самців, емболій, має вкрай складну будову, що пов'язують зі складною поведінкою самця при заплідненні[3].

Ловильна сітка

Ловильна павутина є типовою для павуків-колопрядів: спіральна нитка, накручена на радіальні опорні нитки. Павутиння вертикальне або під невеликим кутом до вертикальної осі.

Павутина має потовщене плетиво з багатьох ниток біля центру — стабілімент[en].[4] Таких потовщень, які відходять від центру може бути два, три, чотири або більше, що є видовою ознакою. Стабілімент може бути вертикальним, коловим плетенням біля центру павутини, у вигляді Х-подібного хреста. Павуки останнього типу часто мають місцеву назву «павук святого Андрія» (англ. St. Andrew spider), через схожість павутини зі стабіліментом на андріївський прапор. Смуги або кола формуються зигзагом широкої павутинної стрічки.

Функція стабіліменту є неясною попри численні дослідження. Основні гіпотези: відлякування хижаків[5], приваблення комах[6], маскування павука тощо.

В одному з досліджень показано, що хрестоподібний стабілімент краще приваблює комах, оскільки відповідає властивостям їхнього зору. Дослідники вважають, що еволюційно первинною була лінійна форма стабіліменту, з якої в низки азійських та австралійських аргіоп розвинулася більш вигідна хрестоподібна структура[7].

Лінійний стабілімент аргіопи тигрової
Коловий стабілімент Argiope chloreis
Хрестоподібний стабілімент Argiope keyserlingi

Спосіб життя і поведінка

Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич. При потраплянні комахи в павутиння паук біжить до неї, спрямовує до неї кінець черевця, випускаючи струмені павутини з павутинних бородавок на жертву, а потім, швидко обертаючи її, замотує в щільний кокон. Більших комах, зокрема метеликів, що здатні звільнитися з павутиння, павук спочатку кусає, вводячи паралізуючу отруту.[8] Описано також низку випадків потрапляння в павутину самиць A. submaronica дрібних кажанів[9].

Самиця A. submaronica поїдає кажана Rhynchonycteris naso

Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.[1]

Добре вивчено біологію та поведінку європейських та північноамериканських видів. Біологію низки видів з Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та Центральної Америки описано завдяки дослідженням Майкла й Барбари Робінсонів, які вивчали павуків роду в природних умовах у 1970-х роках.[8][1]

Парування

Самиця й дрібний самець A. appensa

Для парування самець приходить до ловильної сітки самиці й копуляція може відбуватися на самій сітці або на спеціальному парувальному павутинні. В обох випадках дрібний самець потребує співпраці з боку великої самиці. Дослідженні види роду використовують або один, або інший спосіб парування, й лише для A. trifasciata показана можливість обох способів.[3]

При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють автотомію: ламають останній членик педипальп при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.[10] Оскільки жіночі статеві органи павука парні, то самець може «закоркувати» обома своїми педипальпами обидва отвори однієї (моногінія), або залишити по одному членику в двох самиць (бігінія). Частина видів роду є виключно моно- або бігінними. Зокрема самці A. keyserlingi завжди паруються лише з однією самицею. Натомість самці аргіопи тигрової здатні паруватися як з однією, так і з двома самицями.[3]

Самці більшості видів гинуть після першої або другої копуляції. Навіть при відсутності атаки збоку самиці в самця спостерігається «спонтанна смерть» (вперше описана в A. aurantia): серце зупиняє рух гемолімфи через декілька хвилин після початку копуляції, педипальпи залишаються в статевому отворі самиці.[3]

Отрута

Аргіопи мають відносно слабку отруту, яка не вбиває комах, а лише паралізує їх, блокуючи нервово-м'язову передачу сигналів.[11]

Отрута аргіоп містить поліаміни аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути Argiope lobata у 1986 році[12]. Це ацилполіамін, який містить залишки аспарагіну, аргініну, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами глутаматних рецепторів.[13] Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і каїнатні рецептори та АМРА-рецептори хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу афінність до цих рецепторів.[14]

Також отрута аргіоп містить протеази, фосфоліпази, сфінгомієліназу[en], аглютиніни, які здатні руйнувати клітини організму комах.[11][15] Для людини небезпеки не являє, укус викликає лише місцеву реакцію, може бути порівняний з укусом бджоли.[16]

Детально досліджено отруту лише низки видів, зокрема A. amoena[15], A. aurantia, A. bruennichi[17], A. trifasciata, A. lobata[14], A. minuta[16].

Хімічна будова аргіопіну

Розповсюдження

Поширені на усіх континентах, окрім Антарктиди. Головний центр різноманіття знаходиться у Південно-Східній Азії та прилеглих островах Океанії, включно з Новою Гвінеєю, де зустрічається близько 50 видів. 15 видів відомі з Австралії. В Південній та Північній Америці зустрічається 10 видів. 11 видів живуть в Африці та на прилеглих островах (Занзібар, Кабо-Верде, Мадагаскар)[2].

В Європі поширені 3 види: Argiope trifasciata, Argiope bruennichi, Argiope lobata, причому останні два зустрічаються в Україні. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук Argiope trifasciata поширився всесвітньо, а Argiope bruennichi і Argiope lobata розповсюджені по всьому Старому світі.[10]

Таксономія та різноманіття

Докладніше: Павуки роду Argiope

Рід Argiope запропонований 1826 року французьким натуралістом Жаном Віктором Одуеном в його праці, присвяченій фауні Єгипту. Типовим видом є Argiope lobata. В первинній публікації Одуен використав як написання Argiope, так і Argyope, що призвело до тривалого використання арахнологами обох варіантів, допоки Міжнародний союз зоологічної номенклатури 1975 року не затвердив остаточну назву Argiope.[18]

Рід налічує 85 видів та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на грудень 2018 року.[19] Разом з тим видовий статус кількох популяцій Argiope є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів[10]. Впродовж 2000-2018 років було описано 9 нових видів роду, з Південної Америки та Індокитаю, а вид A. carvalhoi було переописано та перенесено з роду Mecynogea[en][20].

Рід розділяють на 7 груп[1]:

A. lobata не віднесена до жодної з цих груп.

Примітки

  1. ↑ а б в г Levi, H. W. (1983). The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae). Bulletin of The Museum of Comparative Zoology. 150: 247—338.(англ.)
  2. ↑ а б Bjørn, PER DE PLACE (1997). A taxonomic revision of the African part of the orb-weaving genus Argiope (Araneae: Araneidae). Insect Systematics & Evolution. 28 (2): 199—239. doi:10.1163/187631297X00060. ISSN 1399-560X.
  3. ↑ а б в г Schneider, Jutta; Uhl, Gabriele; Herberstein, Marie E. (2015), Cryptic Female Choice Within the Genus Argiope: A Comparative Approach, у Alfredo V. Peretti, Anita Aisenberg (ред.), Cryptic Female Choice in Arthropods: Patterns, Mechanisms and Prospects, с. 55—77, doi:10.1007/978-3-319-17894-3_3(англ.)
  4. ↑ http://bugguide.net/node/view/2007
  5. ↑ Tso, I-Min (1996). Stabilimentum of the garden spider Argiope trifasciata: a possible prey attractant. Animal Behaviour. 52 (1): 183—191. doi:10.1006/anbe.1996.0163. ISSN 0003-3472.
  6. ↑ Blamires, Sean J.; Hochuli, Dieter F.; Thompson, Michael B. (2008). Why cross the web: decoration spectral properties and prey capture in an orb spider (Argiope keyserlingi) web. Biological Journal of the Linnean Society. 94 (2): 221—229. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.00999.x. ISSN 0024-4066.
  7. ↑ Cheng, R.-C.; Yang, E.-C.; Lin, C.-P.; Herberstein, M. E.; Tso, I.-M. (2010). Insect form vision as one potential shaping force of spider web decoration design. Journal of Experimental Biology. 213 (5): 759—768. doi:10.1242/jeb.037291. ISSN 0022-0949.
  8. ↑ а б Robinson, Barbara C.; Robinson, Michael H. (1974). The biology of some Argiope species from New Guinea: predatory behaviour and stabilimentum construction (Araneae: Araneidae). Zoological Journal of the Linnean Society. 54 (2): 145—159. doi:10.1111/j.1096-3642.1974.tb00796.x. ISSN 0024-4082.(англ.)
  9. ↑ Bilde, Trine; Nyffeler, Martin; Knörnschild, Mirjam (2013). Bat Predation by Spiders. PLoS ONE. 8 (3): e58120. doi:10.1371/journal.pone.0058120. ISSN 1932-6203.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  10. ↑ а б в Jäger, P. (2012). A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae) (PDF). Beiträge zur Araneologie. 7: 272—331.(англ.)
  11. ↑ а б Liberato, José Luiz; dos Santos, Wagner Ferreira (2015). Studying the Excitatory and Inhibitory Neurotransmissions with Spider Venoms: 1—16. doi:10.1007/978-94-007-6646-4_10-1.(англ.)
  12. ↑ Гришин, Е.В.; Волкова, T.M.; Арсеньев, А.С.; Решетова, О.С.; Оноприенко, В. В.; Магазаник, Л.Г.; Антонов, С.М.; Федорова, И.М. (1986). Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata (PDF). Биоорганическая химия. 12 (8): 1121—1124.
  13. ↑ Grishin, E.V.; Volkova, T.M.; Arseniev, A.S. (1989). Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata. Toxicon. 27 (5): 541—549. doi:10.1016/0041-0101(89)90115-3. ISSN 0041-0101.
  14. ↑ а б Василевский, А.; Козлов, С.; Гришин, Е. (2009). Молекулярное разнообразие яда пауков (PDF). Успехи биол. химии. 49: 211—274.
  15. ↑ а б CHEN Lian-shui, ZHANG Hao, YUAN Feng-hui1,MAO Yue-xiang, CAO Ning, ZHU Mang. Extraction and Preparation of Crude Toxin from Argiope amoena. Lishizhen Medicine and Material Medical Research, 2010(англ.)
  16. ↑ а б MOON, Myung-Jin; CHOI, Yong-Seok; AN, Jeong-Su (2005). Screening of Necrotizing Spiders in Korea Using Nonradioactive Sphingomyelinase Assay(II) Web-building Spiders. Entomological Research. 35 (3): 161—167. doi:10.1111/j.1748-5967.2005.tb00153.x. ISSN 1738-2297.(англ.)
  17. ↑ Friedel, Thomas; Nentwig, Wolfgang (1989). Immobilizing and lethal effects of spider venoms on the cockroach and the common mealbeetle. Toxicon. 27 (3): 305—316. doi:10.1016/0041-0101(89)90178-5. ISSN 0041-0101.(англ.)
  18. ↑ Genus Argiope. Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.24436/2](англ.)
  19. ↑ Species list of genus Argiope. Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.24436/2(англ.)
  20. ↑ Martins, Pedro H.; Santos, Adalberto J. (2018). Morphology and taxonomy of the orb-weaving spider genus Mecynogea, and a peculiar species of Argiope (Araneae, Araneidae). Zootaxa. 4415 (3): 423. doi:10.11646/zootaxa.4415.3.2. ISSN 1175-5334.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Argiope&oldid=24024150