Ізмаїльська область
| Ізмаїльська область | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
 | |||
| Мапа Ізмаїльської області | |||
| Адм. центр | Аккерман, Ізмаїл | ||
| Найбільше місто | Ізмаїл | ||
| Країна |  СРСР, (.svg){kind=small} УРСР)
| ||
| Регіон | Бессарабія | ||
| Межує з: Одеська область, Молдавська РСР, Румунія | |||
| Населення | |||
| - повне | 493,8 тис. чол. (1954) | ||
| Площа | |||
| - повна | 12,4 тис. км² | ||
| Дата заснування | 7 серпня 1940 | ||
| Дата ліквідації | 15 лютого 1954 | ||
| Колишні назви | Аккерманська область | ||
| |||
| Ізмаїльська область на мапі України 1946–1954 рр. | |||
| |||
| |||
Ізмаї́льська о́бласть — колишня область Української РСР, що існувала в 1940—1954 роках.
Утворена 7 серпня 1940 року під назвою Аккерманська область на території південної Бессарабії. Центром був Аккерман (нині Білгород-Дністровський). 7 грудня 1940 року обласний центр перенесли до Ізмаїла, а область перейменували на Ізмаїльську.[1]
Загальна площа області становила 12 400 км².
Історія формування[ред. | ред. код]
На виконання «Закону про включення Північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу Української РСР» від 2 серпня 1940 року Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії було включено до складу УРСР.[2] Відповідно до рішення ЦК ВКП(б) від 6 серпня 1940 року та постанови Політбюро ЦК КП(б)У від 7 серпня «Про утворення Акерманської і Чернівецької областей у складі України» з двох повітів – Акерманського та Ізмаїльського у складі УРСР утворено Акерманську область. Остаточне оформлення означених змін було зафіксоване в додатках до статей 13, 23 і 48 Конституції СРСР.[3]
Згідно з рішенням ЦК ВКП(б) від 4 жовтня 1940 року «Про утворення районів у складі Акерманської і Чернівецької областей УРСР» та Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 листопада 1940 року в Акерманській області було
проведено адміністративно-територіальну реформу (на базі існуючих 12 волостей (07.08.1940–04.11.1940) — волосних претур[ro] (1938–1940), плас[ru] (до 1938)).
У листопаді 1940 р. після розмежування кордонів шляхом внесення невеликих відхилень від меж повітів[4] до МРСР також відійшли села Ренійської волості (Джурджулешти, Етулія (зі ст. Етулія), Нова Етулія, Куза-Вода, Кишліца-Прут, Слобозія-Маре та Чишмікіой), Волонтирівської волості (Волінтір, Штефанешти, Кізил (нім. колонія), Слободзея, Раскаєць, Раскаєцій-Ной, Віїшоара, Пуркар, Карахасань, Антонешти, Оленешти, Кеплань) та Старокозацької волості (Крокмаз, Тудора та Паланка);
від МРСР до складу області відійшли села пласи Траян[ro]:
Кубей (рум. Cubei), Залізничне (рум. Bulgărica), Оріхівка (Pandaclia), Калчева (рум. Calceva), Городнє (Ciişia), Нові Трояни (Traianu-Nou),
пласи Чимішлія[ro]: Ганнівка,
пласи Каушани[ro]: Височанське, Олексіївка (Fîntînele), Плачинда, Новоукраїнка, Нове Тарутине, Підгірне, Рівне, Володимирівка, Євгенівка, Кролівка, Вознесенка Друга, Червоне, Скриванівка, Новосілка, Матильдівка, Петрівка, Ламбрівка, Богданівка, Юр'ївка, Миколаївка, Єлизаветівка, Ганнівка, Новоселівка, Лісне, Олександрівка, Фуратівка, Калачівка, Сухувате, Петрівськ, Іванчанка, Надрічне, Слобідка, та деякі інші.
20 лютого 1941 р. було завершено будівництво залізничної гілки Арциз — Ізмаїл.
22 лютого 1941 року районний центр Ізмаїльського району був перенесений в с. Суворове (з відповідним перейменуванням району), виокремивши в окрему адміністративно-територіальну одиницю — Ізмаїльську міську раду (місто обласного значення). Таким чином було логічно довершено перенесення обласного центру.
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 листопада 1940 р. адміністративно поділялась на 3 міста обласного підпорядкування (Аккерман (з 9.08.1944 — Білгород-Дністровський[5]), Ізмаїл, Кілія (до 30.08.1948[6]), Вилкове (з 13.12.1951[7])) та 13 районів[8]:
.jpg)
- Арцизький район
- Болградський район
- Манзирський (1940; з 22.04.1941[9] Бородинський район)
- Кілійський район
- Лиманський район
- Новоіванівський район
- Ренійський район
- Саратський район
- Старокозацький район
- Ізмаїльський (1940; з 22.02.1941[10][11][12][13] Суворовський район)
- Тарутинський район
- Татарбунарський район
- Тузлівський район
12 районів було утворено з волостей (07.08.1940–04.11.1940, волосних претур[ro] (1938–1940), плас[ru] (до 1938)), 12-й Манзирський створений з рештки Волонтирівської волості, що відійшла до МРСР (див. Волонтирівський район), а Татарбунарський (13-й) — шляхом нарізання суміжних окраїн волостей (відповідно претур (1938–1940), плас (до 1938)) Тузла, Сарата, Арциз і Кілія.
Після захоплення румунськими та німецькими військами, з 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 року територія Ізмаїльської області перебувала під владою Румунського королівства в складі Губернаторства Бессарабія.
14 листопада 1945 року була перейменована значна кількість сіл, сільрад і т. інш.[14][15]
15 лютого 1954 року область скасували, її територію передано до складу Одеської області.[16]
Населення[ред. | ред. код]
За переписом 1930 року в межах Ізмаїльської області мешкало 550 433 особи, з них росіян налічувалось 133 501 осіб (24,25 %), болгар — 122 530 (22,26 %), румунів (молдован) — 100 150 (18,19 %), українців — 81 767 (14,86 %), німців — 60 881 (11,06 %), гагаузів — 21 593 (3,92 %), інших — 12 373 (2,25 %)[17]. У дійсності українців було значно більше — тільки в Ізмальському повіті приблизно 20 тисяч мешкаців сіл Броска, Ларжанка, Матроска, Саф'яни, Кислиця, Гасан-Аспага (Першотравневе), Карамахмет (Шевченкове), Дракула (Трудове), Нерушай, Галілешти (Десантне) та інших було записано росіянами. 3 тис. болгар села Вайсал (Василівка) було записано румунами, в той же час серед «інших» налічувалось приблизно 7 тис. «липован», яких записали окремо від росіян.
Кількість населення станом на 1 січня 1941 року, за одними архівними документами, — 684,1[18], за іншими — 627,7 тисяч осіб[19] (станом на 1940 рік 624 161 мешкаців: 368 252 та 255 909 у Аккерманському та Ізмаїльському повітах відповідно). Із зазначеної кількості міське населення становило — 127,1[18] (98,4[19]) тисячі, сільське — 557,0[18] (529,3[19]) тисячі. Кількість мешканців у місті Ізмаїл становила 25 823, а у містах обласного підпорядкування — Акермані та Кілії відповідно — 22 630 та 19 646[20].
Масовий голод 1945-1947 років значно змінив демографічну картину області.
Очільники області[ред. | ред. код]
Перші секретарі обласного комітету КП(б)У:
- Кузнецов Михайло Георгійович (1940—1941),
- Горба Василь Дементійович (1944—1945),
- Тарасов Степан Никонович (1945–.01.1948),
- Мальцев Михайло Матвійович (.01.1948–.01.1949),
- Грушовий Костянтин Степанович (.01.1949–1950),
- Федоров Олексій Федорович (1950—1952),
- Новиков Семен Михайлович (1952—1954).
Голови виконавчого комітету обласної ради депутатів трудящих:
- Куликов Григорій Іванович(1940—1941, 1944—1945),
- Ананко Костянтин Павлович (1945—1949),
- Гаркуша Семен Кузьмич (1949—1949),
- Кузьменко Михайло Григорович (1949—1952),
- Філіпов Іван Маркелович (1952—1954).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ s:ru:Указ Президиума ВС СССР от 7.12.1940 «О перенесении центра Аккерманской области УССР из города Аккерман в город Измаил и переименовании…»
- ↑ s:ru:Закон СССР от 02.08.1940 о включении Северной части Буковины … в состав Украинской Советской Социалистической Республики(рос.)
- ↑ s:ru:Закон СССР от 07.08.1940 Об изменении и дополнении статей 13, 23 и 48 Конституции (Основного Закона) СССР(рос.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 ноября 1940 года «Об установлении границы между Украинской Советской Социалистической Республикой и Молдавской Советской Социалистической Республикой»(рос.)
- ↑ Ведомости Верховного Совета СССР. — 1944. — № 42 (302). — 13 августа. — С. 4.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення міст Володимир-Волинського, Кілії, Кременця, Сторожинця, Хотина, Чорткова і Шепетівки Української РСР до категорії міст районного підпорядкування» від 30 серпня 1948 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1948. — № 5 (30 серпня). — С. 16.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення міста Вилкове Ізмаїльської обл. до категорії міст обласного підпорядкування» від 13 грудня 1951 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1951. — № 5 (31 грудня). — С. 14.
- ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 51 (114). — 21 грудня. — С. 4.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перечислення села Бородіно з Тарутинського району, Ізмаїльської області, до складу Манзирського району, перенесення районного центру та перейменування Манзирського району, Ізмаїльської області» від 22 квітня 1941 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1944. — № 4 (1 червня). — С. 3.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перенесення районного центру і перейменування Ізмаїльського району, Ізмаїльської області» від 22 лютого 1941 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1941. — № 2 (15 квітня). — С. 12.
- ↑ Ведомости Верховного Совета СССР [Архівовано 13 серпня 2021 у Wayback Machine.]. – 1941. – № 19 (134). — 8 мая. — с. 4.
- ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — С. 430.(рос.)
- ↑ Административно-территориальное деление союзных республик / Отв. ред.: П. В. Туманов. — Доп. к 3-му изд. (к справ. вып. 1941 г.: Изменения 01.01.1941 – 01.10.1944). — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1944. — С. 81.(рос.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області» від 14 листопада 1945 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1947. — № 3–4 (28 квітня). — С. 11–18.
- ↑ УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15 февраля 1954 года «Об упразднении Измаильской области Украинской ССР» // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1954. — № 4 (798). — 9 марта. — Ст. 63. — С. 147.(рос.)
- ↑ Розраховано за: RECENSĂMÂNTUL GENERAL AL POPULAŢIEI DIN 1930. VOL. II, NEAM, LIMBĂ MATERNĂ, RELIGIE. Бухарест. 1938.
- ↑ а б в ДАОО. — ф.п-4980, оп. 1, спр. 6.
- ↑ а б в КУ «Ізмаїльський архів». — ф.р-487, оп. 1, спр. 109.
- ↑ Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГОУ). — ф. 1, оп. 6, спр. 587.
Посилання та джерела[ред. | ред. код]
- World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Измаильской области. (рос.)
- Лебеденко О. М.. Ізмаїльська область [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 424. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Тичина А. К. Ізмаїльська область // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- Предложения Молдавского Обкома, Совнаркома и Президиума Верховного Совета МАССР по установлению границ МССР /не ранее 10 июля 1940 г./(рос.)
- Информация секретаря Президиума Верховного Совета СССР А. Горкина Секретарю ЦК ВКП(б) Г. Маленкову об установлении границы между УССР и МССР /20 июля 1940 г./
Справка Председателя Верховного Совета Украинской ССР М. Гречухи в Президиум Верховного Совета СССР о проектировании государственной границы Молдавской ССР, в части территории, прилегающей к Украинской ССР /22 июля 1940 г./(рос.) - В. Бузало, М. Дмитрієнко. Територіальне розмежування та встановлення кордонів між Україною та Молдовою 1940 р. [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Геннадій Єфіменко. Розмежування українсько-молдавського кордону
- Луньова О. К. Ізмаїльська область: до історії утворення // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. — 2016. — Вип. 34. — С. 90-94.
- Измаильская область // Любимый Измаил
- Советский Придунайский край (1940-1945 гг.): документы и материалы / сост. А. Д. Бачинский и др.; ред. кол. И. А. Хливненко (отв. ред.) и др. — Одесса: Маяк, 1968. — 407 с.
- Болгарська колонізація Південної Бессарабії наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ ст. // Краєзнавство, № 1 2013
- Андрощук О. В. Адміністративно-територіальні зміни в УРСР: плани, втілення, наслідки (друга половина 40-х — 60-ті роки ХХ ст.): дис. на здобуття ст. канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут історії України. — К., 2004.
- Административная карта Украинской ССР, 1941(рос.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 211–218, 883, 998, 950, 983.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||||
.svg)