Ізмаїльська область
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізмаї́льська о́бласть — область УРСР, що існувала з 1940 по 1954 роки. Утворена 7 серпня 1940 року під назвою Аккерманська область на приєднаній від Бессарабії території. Центром був Аккерман. 7 грудня 1940 року обласний центр перенесено до Ізмаїла, а область перейменована на Ізмаїльську.
Загальна площа області — 12,4 тисячі км²
Адміністративно поділялась на 13 районів:
- Арцизький район
- Болградський район
- Бородинський район
- Кілійський район
- Лиманський район
- Новоіванівський район
- Ренійський район
- Саратський район
- Старокозацький район
- Суворовський район
- Тарутинський район
- Татарбунарський район
- Тузлівський район
З 19.07.1941 до 25.08.1944 територія Ізмаїльської області була захоплена румунськими та німецькими військами. Із серпня 1941 до серпня 1944 офіційно входила до складу Румунії.
15 лютого 1954 року область скасована, її райони ввійшли до складу Одеської області.
Область очолювали:
1-і секретарі обкому КП(б)У:
- Овчаренко Олександр Михайлович (1940—1940),
- Кузнєцов Михайло Георгійович (1940—1941),
- Горба Василь Дементійович (1944—1945),
- Тарасов Степан Никонович (1945-.01.1948),
- Мальцев Михайло Матвійович (.01.1948-.12.1948),
- Грушевий Костянтин Степанович (1948—1950),
- Федоров Олексій Федорович (1950—1952),
- Новиков Семен Михайлович (1952—1954).
Голови облвиконкому:
- Михонько Микита Ульянович (1940—1940),
- Куликов Григорій Іванович(1940—1941, 1944—1945),
- Ананко Костянтин Павлович (1945—1948),
- Кузьменко Михайло Григорович (1948—1952),
- Філіппов Іван Маркелович (1952—1954).
