Іщенко Антон Вікторович
| Антон Іщенко Антон Вікторович Іщенко | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
6 серпня 1968 м. Запоріжжя, Запорізька область, УРСР | |
| Смерть |
14 липня 2022 (53 роки) с. Кам'янське, Василівського району, Запорізької області, Україна (Загиблий у бою) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1987-1989, 2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Формування |
 9-й полк оперативного призначення (9-й ПОП), нині 15 бригада оперативного призначення, в/ч 3029 Південного ОТО НГУ | |
| Війни / битви | Російське вторгнення в Україну (2022) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Анто́н Ві́кторович І́щенко (06 серпня 1968, м. Запоріжжя, Україна — 14 липня 2022, с. Кам'янське, Запорізька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат національної гвардії України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Антон Іщенко народився 06 серпня 1968 року в місті Запоріжжя, Запорізької області України.
Закінчив Запорізьку середню школу № 31 (нині академічний ліцей).
В 1985 році вступив до хімічного факультету ДНУ, який закінчив у 1992 році. У період навчання, як і більшість студентів цього року набору, Антон був призваний на строкову службу: із 1987 по 1989 роки служив солдатом в армії тоді ще Радянського Союзу оператором зенітно-ракетного комплексу.[1]
Після отримання незалежності України багато підприємств перестало працювати, тому за отриманою спеціальністю знайти роботу було вкрай складно. Через це Антон Вікторович додатково отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка» у Запорізькій державній інженерній академії. Понад 20 років працював у банківській сфері: у Приватбанку та Укрсиббанку, пройшовши шлях від рядового співробітника до керівника групи відділень УкрСиббанку.
Останні два роки перед вторгненням Росії на територію України у 2022 році працював на посаді головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.[2][3][4]
Після повномасштабного вторгнення[ред. | ред. код]
Того лютневого ранку Антон з дружиною щойно приїхав з відпустки в Турції, але в перший же день поспішив до військкомату, з перших днів війни – на фронті.[5][6] Був направлений в Нацгвардію, в 9 полк оперативного призначення (9 ПОП, нині 15 БрОП) спеціалістом-оператором відділення управління гаубичного самохідно артилерійського дивізіону.[7]
Перше завдання було захищати Запорізький аеропорт (в який кілька днів тому прилетів з відпустки): він із побратимами то займали позиції то спускалися в укриття, бо аеропорт бомбардували майже постійно і була загроза його швидкого захоплення.
В травні 2022 року був призначений у десантний підрозділ що брав участь в боях за Малинівку, Успенівку на Донецькому напрямку. Через свій високий зріст був призначений як десант і частіше сидів на броні БТРа.
Та через місяць його повернули на Запорізький напрямок у село Кам'янське. 14 липня 2022 року під час виконання бойового завдання коли Антон вийшов з бліндажа, поряд із ним розірвався ворожий снаряд, який наніс смертельні поранення.
Похований в м. Запоріжжя на Осипенківському кладовищі. Залишилися дружина, троє дітей, батько та брат.[8][9]
На будівлі корпусу хімічного факультету ДНУ його друзі та однокурсники відкрили меморіальну дошку пам’яті, де студенти і співробітники факультету віддають шану Антону Вікторовичу.[10]
На запорізькому телеканалі МТМ один із випусків «Ангели перемоги» присвячений пам’яті Антона Іщенка.[11]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (7 вересня 2022) — За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне виконання службового обов’язку.[12][13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара : Галерея пам'яті. www.dnu.dp.ua. Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Новини Держаудитслужби; Назавжди у наших серцях!.
- ↑ Новини Держаудитслужби; Пам’ятаймо кожного нашого Героя!.
- ↑ Новини служби; Ангел Перемоги – Антон Іщенко.
- ↑ Ставив долі своєї країни та своєї сім'ї понад усе: на фронті загинув батько трьох дітей, який працював до війни аудитором Антон Іщенко. fakty.ua (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ vlad (17 липня 2022). На фронте погиб 53-летний запорожец, отец троих детей. Газета МИГ (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ Новини Держаудитслужби; До річниці трагічної гибелі.
- ↑ Солдат Антон Іщенко загинув 14 липня 2022 року, під час оборони рідного Запоріжжя. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ Євченко (17 листопада 2022). 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації. Газета МИГ (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 21 квітня 2024.
- ↑ Ангели Перемоги. - Антон Іщенко, пам'яті Героя присвячується. - 16.10.2022 (укр.), процитовано 21 квітня 2024
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №636/2022.
- ↑ Очільник Запорізької обласної адміністрації зустрівся з сім’ями загиблих героїв Національної гвардії України. Паноптикон | Новини Запоріжжя та Запорізької області. Процитовано 21 квітня 2024.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |