Абсолютний бійцівський чемпіонат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абсолютний бійцівський чемпіонат
Ultimate Fighting Championship (UFC)
Спеціалізація Змішані бойові мистецтва
Заснування 1993
Засновник(и) Арт Дейві, Роріун Ґрейсі, Роберт Мейровіц
Штаб-квартира США Лас-Вегас, Невада, США
Територія діяльності Північна Америка, Південна Америка, Євразія
Ключові особи Лоренцо Фертітта (голова правління)
Дана Уайт (президент)
Марк Ретнер, Чак Лідделл (віцепрезиденти)
Джо Сілва (організатор боїв)
Галузь Спорт
Власник(и) ТОВ «Zuffa»
Сайт http://www.ufc.com/
74 етап UFC. Бій Маркуса Ауреліу та Клея Ґвіди

Абсолютний бійцівський чемпіонат (англ. Ultimate Fighting Championship, UFC) — міжнародна спортивна організація, що займається підготовкою і проведенням боїв змішаного стилю, а також проводить змагання за світову першість зі змішаних бойових мистецтв (англ. Mixed Martial Arts, MMA).

В змаганнях Абсолютного бійцівського чемпіонату беруть участь бійці з різним профілем підготовки, що дає змогу глядачам оцінити перевагу того чи іншого бойового мистецтва і майстерність володіння ним окремого бійця. Чемпіонат UFC є найдавнішим і найпопулярнішим змаганням зі змішаних єдиноборств в їх сучасному вигляді.

Історія[ред.ред. код]

Початок[ред.ред. код]

Концепція проведення боїв між майстрами різних бойових мистецтв на рингу із восьмикутним огородженням належить американцю Арту Дейві та бразильцю Роріуну Ґрейсі. У 1991 році Арт Дейві, молодий підприємець, який досліджував бойові мистецтва із метою маркетингового використання, познайомився із представником маловідомого на той час клану Ґрейсі, Роріуном Ґрейсі, який очолював школу бразильського дзюдзюцу у Торенсі, штат Каліфорнія. Клан Ґрейсі мав досвід проведення турнірів із дзюдзюцу, бійці клану прагнули визнання їх майстерності на світовому рівні, а засновники клану — популяризації свого мистецтва.

Чемпіон найперших турнірів UFC  — Ройс Ґрейсі.

Результатом співпраці Арта Дейві та Роріуна Ґрейсі стало проведення першого турніру зі змішаних бойових мистецтв, під назвою «The Ultimate Fighting Championship». Турнір відбувся 12 листопада 1993 року у місті Денвер, штат Колорадо. У ньому взяли участь 10 бійців різної національності та з різною технічною підготовкою (бокс, сумо, тхеквондо тощо). Із восьми проведених під час турніру двобоїв сім було показано по телебаченню у прямому ефірі, а згодом видано на відео.[1] Переможцем турніру став представник клану Ґрейсі — Ройс Ґрейсі, який був нагороджений 50 тис. доларів США. Особливістю проведеного заходу була відсутність класичних спортивних правил, дозволялось використання будь-якої техніки боротьби, ударної техніки, дозволялись больові та задушливі прийоми, дія на больові точки, нанесення ударів у будь-які області тіла, крім очей і паху. Бій припинявся у двох випадках: 1) нокаут або травма одного із суперників, 2) здача одного із суперників. Час проведення двобоїв не лімітувався, але, не зважаючи на це, бої були короткими: від 30 секунд до 5 хвилин. Обмежень у вазі для бійців не було.[2]

Розвиток[ред.ред. код]

Марку Руас — бразильський чемпіон з вале тудо і переможець 7-го турніру UFC.

Проведений турнір отримав широкий розголос, формат заходу з його простими правилами і ефектним видовищем привернув увагу як глядачів, так і потенційних учасників і спонсорів. У наступному турнірі взяло участь 17 бійців, суму виграшу було збільшено до 60 тис. доларів США, зросла глядацька аудиторія.

У 1994 році було проведено три турніри, у 1995 — чотири турніри, у 1996 році кількість проведених турнірів зросла до п'яти. Проведеним заходам почали присвоювати порядковий номер, а подекуди — гучну назву (наприклад, «4 етап UFC: Помста Воїнів», «12 етап UFC: Судний День»). З часом вносились зміни до правил проведення змагань. Після третього турніру суддя отримав право припинення бою, було диференційовано систему чергування двобоїв для того, щоб уникнути перевтоми бійців. Необхідність виступу одного бійця 3-4 рази за турнір з часом була виключена. Було заборонено захоплювати пальцями ніздрі, рот і утримувати суперника за волосся. Вводяться спеціальні бійцівські рукавички, із відкритими пальцями. Вводиться обмеження за часом — 30 хвилин.

В лютому 1996 року UFC вперше залишає Америку, вирушаючи з новим турніром до Пуерто Ріко. Саме з цього турніру вводиться нова важлива складова змагань — суддівство. Відтепер, якщо по завершенню змагання обидва бійці залишались нездоланими, переможець визначався трьома суддями.

Наприкінці 90-х років в усьому світі множаться організації і товариства, які беруть за основу формат і правила UFC, і проводять національні турніри. На одному із таких турнірів, що відбувся 16 березня 1998 року в Києві у двобої із українським знавцем дзюдзюцу Євгеном Золотарьовим отримав смертельну травму американський боєць Дуглас Дейдж.[3] Смерть американського спортсмена змінила змішані бойові мистецтва. «Бої без правил», як їх вже було прийнято називати, були заборонені у 36 штатах Америки (завдяки поданню сенатора Джона МакКейна[4]), у деяких країнах Європи (в тому числі в Україні[5]), а також в деяких країнах Азії.

Зміни[ред.ред. код]

Для подолання заборони UFC кооперує роботу із державними спортивними комісіями, в черговий раз переглядає правила і змінює порядок проведення боїв. З січня 1999 року, змагання на арені UFC проходять в форматі чемпіонату. Вводяться вагові категорії, спочатку лише три: легка, середня і важка. Забороняється нанесення ударів по ліні хребта (в тому числі шиї), забороняється нанесення ударів головою, застосування заломів ключиці, дрібних суглобів. Із введенням на 21 етапі UFC обмежень за часом (п'ятихвилинні раунди), змагання остаточно переходять із розряду видовища до спорту.[1]

Новітні часи[ред.ред. код]

Олімпійський золотий медаліст Говард Девіс і член Залу слави UFC Чак Лідделл.

З січня 2001 року права на Абсолютний бійцівський чемпіонат належать компанії «Zuffa» та її власниками братам Фертітта.[1][6] Нові господарі чемпіонату залучають всі можливі чинники для поширення змішаних єдиноборств в масах і для популяризації UFC. Модифіковані правила змагань визнаються спортивними комісіями багатьох штатів Америки, бійцівський чемпіонат рішуче реформується.[7] Розвивається телевізійна мережа, етапи чемпіонату транслюються провідними спортивними каналами світу.[1] Після мандрівок невеликими містами восьмикутник врешті здобуває своє почесне місце — в знаменитому готельно-розважальному комплексі «Mandalay Bay» в Лас-Вегасі. До участі у чемпіонаті залучаються талановиті бійці з усього світу, але початок нового століття в боях змішаного стилю характеризується домінацією американських спортсменів: Метта Х'юза, Ренді Кутюра, Чака Лідделла та інших. Чемпіони UFC із слов'янським корінням та переможне покоління бразильців відходять у минуле.

Для ретельнішого відбору учасників чемпіонату адміністрація UFC у січні 2005 року запроваджує нову програму — довготривале спортивне реаліті-шоу «Абсолютний боєць». Метою цієї програми стає відбір як амбітних новачків, так і маловідомих ветеранів для участі у змаганнях UFC. Багаторівнева програма «Абсолютного бійця» з її іменитими тренерами відкрила світові змішаних єдиноборств таких чемпіонів, як Форрест Гріффін, Рашад Еванс, Метт Серра та значну кількість талановитих бійців.

У 2006 році «Zuffa» купує конкуруючий бійцівський чемпіонат PRIDE, і протягом року практично об'єднує його з UFC. Таким чином, в UFC приходить нова хвиля зірок та видатних чемпіонів: Андерсон Сілва, Вандерлей Сілва, Маурісіу Руа, Антоніу Родріґу Ноґейра, Куінтон Джексон, Ден Хендерсон, Мірко Філіпович та багато-багато інших бійців, які включаються в боротьбу за світову першість в усіх вагових категоріях.

В грудні того ж 2006 року «Zuffa» купує ще один конкуруючий чемпіонат — WEC, процес об'єднання з яким затягнувся на чотири роки через значну кількість бійців та розбіжності у вагових категоріях. Наприкінці 2010 року злиття чемпіонатів завершилось, в результаті чого в UFC було розширено діапазон вагових категорій і значно розширено штат бійців. Останні чемпіони WEC у вагових категоріях, яких досі не було в UFC, автоматично стали діючими чемпіонми UFC.

Навесні 2011 року «Zuffa» придбала ще одного зростаючого конкурента — чемпіонат Strikeforce,[8] а наприкінці року розширила діапізон вагових категорій, ввівши вагу до 57 кг.[9]

У листопаді 2012 року вперше в історії UFC було введено жіночий дивізіон, а також оголошено про підписання угоди із зіркою жіночих боїв змішаного стилю, останньою чемпіонкою Strikeforce — Рондою Роузі, яка була проголошена чемпіоном UFC у легшій ваговій категорії (57-61 кг).[10]

У 2013 році дивізіон важковаговиків чемпіонату поповнив Микита Крилов, ставши першим українцем в історії UFC.[11] Наприкінці 2013 року адміністрація чемпіонату оголосила про введення нової вагової категорії для жінок — 48-52 кг. Штат бійців цієї ваги було сформовано із 11 топових спортсменок чемпіонату Invicta, чиї контракти були викуплені UFC.[12]

На сучасному етапі змагання зі змішаних єдиноборств є спортом із найбільшою динамікою розвитку,[13] а популярність Абсолютного бійцівського чемпіонату і подібних до нього організацій постійно зростає: трансляція етапів чемпіонату ведеться 30 мовами у 149 країнах світу та охоплює аудиторію в 1 мільярд глядачів.[13]

Особливості і правила[ред.ред. код]

Вагові категорії[ред.ред. код]

В UFC використовуються вісім основних вагових категорій[14]:

  • Найлегша вага: до 57 кг (125 фунтів)
  • Легша вага: 57-61 кг (125–135 фунтів)
  • Напівлегка вага: 61-66 кг (135–145 фунтів)
  • Легка вага: 66-70 кг (145–155 фунтів)
  • Напівсередня вага: 70-77 кг (155–170 фунтів)
  • Середня вага: 77-84 кг (170–185 фунтів)
  • Напівважка вага: 84-93 кг (185–205 фунтів)
  • Важка вага: 93-120 кг (205–265 фунтів)

В особливих випадках може використовуватись вільна або домовлена вага, що попередньо узгоджується сторонами.

Раунди[ред.ред. код]

Восьмикутний ринг UFC

Кожний раунд в UFC триває 5 хвилин. Рейтингові бої тривають три раунди, бої за чемпіонський титул та головні бої турніру — п'ять раундів. Перерва між раундами — 1 хвилина.[14]

Восьмикутник[ред.ред. код]

Бої в UFC проводяться на рингу із восьмикутним огородженням (звідси розповсюджена назва турнірів: «Восьмикутник» або «Октагон»). Ринг знаходиться на платформі висотою 1,2 метра. Діаметр рингу — 9,8 метра. Огородження — восьмистороння металева конструкція із несучих стовпів і натягнутої між ними сітки. Сітка вкрита вінілом, стовпи вкриті захисним матеріалом із м'яким піноподібним наповнювачем. Висота огородження — 1,8 метра.

Екіпірування бійця[ред.ред. код]

Боєць допускається до змагання лише при відповідності його екіпірування вимогам правил. Всі бійці виходять на ринг у спортивних шортах, без взуття. Футболки, сорочки, куртки і кімоно заборонені. Бійці повинні використовувати лише стандартні бійцівські рукавички — з відкритими пальцями, захистом для суглобів, стандартної ваги (110–170 г)

Результати змагань[ред.ред. код]

Двобій може бути завершений одним із наведених способів[14]:

  • Підкорення (англ. Submission): боєць може здатися, подавши сигнал рукою (декілька легких ударів розкритою долонею по мату/по тілу суперника) або вербально.
  • Технічне підкорення (англ. Technical submission): якщо боєць не може чи не має бажання здатися під час проведення суперником больового прийому або удушення, рефері може констатувати технічне підкорення.
  • Нокаут (англ. Knockout; KO): бійцю може бути нанесений удар, в результаті якого він втратить свідомість чи здатність продовжувати бій.
  • Технічний нокаут (англ. Technical knockout; TKO): боєць може втратити здатність продовжувати бій за однією з наступних причин:
    • рішення рефері (якщо рефері констатує, що боєць втратив здатність адекватно захистити себе або якщо боєць більше, ніж двічі ігнорує пропозицію рефері захиститися чи припинити бій);
    • рішення лікаря (якщо лікар констатує поранення, травмування або сильну кровотечу у бійця);
    • рішення кутового (якщо кутовий асистент бійця вирішує припинити бій).
  • Рішення суддів (англ. Judges decision): в залежності від нарахованих очок судді можуть прийняти одне із таких рішень:
    • одностайне рішення (всі три судді присуджують перемогу бійцю А);
    • переважне рішення (два судді присуджують перемогу бійцю А, один суддя констатує нічию);
    • роздільне рішення (два судді присуджують перемогу бійцю А, один суддя присуджує перемогу бійцю Б)
    • одностайна нічия (всі три судді констатують нічию);
    • переважна нічия (два судді констатують нічию, один суддя присуджує перемогу одному з бійців);
    • роздільна нічия (один суддя присуджує перемогу бійцю А, один суддя присуджує перемогу бійцю Б, один суддя констатує нічию)

В деяких випадках бій може бути завершений технічною нічиєю, технічним рішенням, може бути визнаний таким, що не відбувся. Боєць також може бути дискваліфікований або оштрафований.

Нарахування очок[ред.ред. код]

Три судді оцінюють кожний раунд змагань в UFC. Бійцю, який провів раунд краще свого суперника, нараховується 10 очок. Бійцю, який провів раунд гірше свого суперника, нараховується 9 або менше очок. При рівній боротьбі нараховується рівна кількість очок.

Заборонені дії[ред.ред. код]

У цей час правила UFC містять 31 заборонену дію.[14] Під час бою заборонено:

  1. Наносити удари головою.
  2. Діяти на очі будь-яким чином (зокрема видавлювати).
  3. Кусатися.
  4. Утримувати суперника за волосся.
  5. Захоплювати пальцями ніздрі, рот інші отвори на голові і тілі.
  6. Наносити удари в область паху.
  7. Захоплювати пальцями рану суперника, роздирати рану.
  8. Заломлювати малі суглоби (пальці на руках і ногах).
  9. Наносити удари по хребту і потилиці.
  10. Наносити спадні удари, використовуючи гостроту ліктя.
  11. Наносити удари в область горла, хапати за горло.
  12. Дряпати і скручувати шкіру, щипати.
  13. Здійснювати заломи і захоплення ключиці.
  14. Бити ногами в голову лежачого суперника.
  15. Бити коліньми в голову лежачого суперника.
  16. Топтати лежачого суперника.
  17. Наносити удари п'ятами по ниркам.
  18. Стрибати із затисненою між ногами головою чи шиєю суперника.
  19. Викидати суперника за межі рингу.
  20. Хапати/захоплювати шорти чи рукавички суперника.
  21. Плювати в суперника.
  22. Травмувати суперника, зловмисно порушуючи спортивну етику.
  23. Триматись/хапатись за огородження чи за сітку.
  24. Ображати суперника в межах рингу.
  25. Нападати на суперника у перерві між раундами.
  26. Нападати на суперника, що знаходиться під захистом рефері.
  27. Нападати на суперника після сингалу про завершення раунду.
  28. Навмисно ігнорувати вказівки рефері.
  29. Уникати боротьби, фальсифікувати і симулювати травму/поранення.
  30. Вмішуватись кутовим (асистентам).
  31. Викидати рушник під час змагання.

Якщо боєць порушує правила, рефері має право зняття очок в залежності від ступеня порушення. Якщо умисне порушення правил призводить до травмування суперника, порушник може бути дискваліфікований. При цьому може бути зараховано поразку або нічию (технічне рішення/нічия), в залежності від очок, набраних бійцями на момент порушення.

Контроль змагань[ред.ред. код]

Рефері має право стимулювати бійців до дії, виносячи їм попередження.[14] Якщо положення бійців не дозволяє їм ефективно продовжити бій (симетричний захват, клінч), рефері має право розняти бійців або підняти їх в стійку, якщо боротьба проходить в партері тощо. Рефері має право оголосити паузу в змаганні. В такому разі бій продовжиться із того положення, в якому він був призупинений. Якщо боєць використовує клітку для утримання власної позиції (тримається за край огородження або за сітку), рефері повинен припинити таку дію і винести попередження. Словесні перепалки під час бою заборонені. Рефері має право винести попередження порушнику. Словесні перепалки до початку бою і після його завершення, зазвичай, контролюються слабше, оскільки сприймаються публікою, як елемент шоу.

Діючі чемпіони[ред.ред. код]

Пояс чемпіона UFC.

Чоловіча першість

Дивізіон Вищий поріг ваги Чемпіон Дата здобуття титулу Захисти титулу
Важкий 120 кг США Кейн Веласкес 29 грудня 2012 року (UFC 155) 2
Напівважкий 93 кг США Джон Джонс 19 березня 2011 року (UFC 128) 6
Середній 84 кг США Кріс Вайдмен 6 липня 2013 року (UFC 162) 1
Напівсередній 77 кг США Джоні Хендрікс 15 березня 2014 року (UFC 171) 0
Легкий 70 кг США Ентоні Петтіс 31 серпня 2013 року (UFC 164) 0
Напівлегкий 66 кг Бразилія Жозе Алду 20 листопада 2010 року (рішення адміністрації) 5
Легший 61 кг Бразилія Ренан Баран 6 січня 2014 року (рішення адміністрації) 1
Найлегший 57 кг США Демітріус Джонсон 22 вересня 2012 року (UFC 152) 3

Жіноча першість

Дивізіон Вищий поріг ваги Чемпіон Дата здобуття титулу Захисти титулу
Легший 61 кг США Ронда Роузі 6 грудня 2012 року (UFC on Fox 5) 2

Див. також[ред.ред. код]

Статті:

Категорії:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]