Автожир
Автожир (від грец. αύτός — сам і γύρος — коло) — гвинтокрилий літальний апарат важчий за повітря. Підіймальна сила створюється завдяки ротору, що розміщений над фюзеляжем і вільно обертається від дії зустрічного повітряного потоку (явище авторотації).
Поступальний рух автожира створюється звичайним повітряним гвинтом, що обертається з допомогою авіаційного двигуна. Автожири мають великий діапазон швидкостей (від 30 до 220 км/год), незначний розбіг при зльоті і майже нульовий пробіг при посадці.
Перший автожир створив у 1923 році іспанський інженер-авіатор Хуан де ля Сієрва. Він активно розвивав конструкцію ротора, основного елемента конструкції автожира, і отримав кілька патентів (в основному вони стосувались шарнірного з'єднання лопастей ротора з віссю обертання).
Ротор автожиру забезпечує лише підйом в повітря, для переміщення у горизонтальній площині використовується додатковий рушій (повітряний гвинт, реактивний двигун). Для скорочення пробігу під час злету, ротор можуть розкручувати завдяки роботі двигуна, що забезпечує переміщення у горизонтальній площині.
Автожири витіснені з експлуатації більш досконалими гвинтокрилими літальними апаратами — гелікоптерами. Знання, отримані при проектуванню і експлуатації автожирів, допомогли при створенні гвинтокрилів.
Перший український автожир, КП-01, створений компанією «Київпром», перший політ на ньому здійснили 31 серпня 2002 року.
Також, автожир збудований у Харківському клубі авіаційного конструювання імені Баранникова, було піднято у небо у Дніпропетровську у 2008-у році. Використаний двигун BMW K1200 RX, а редуктор українського виробництва показав відмінні результати.
З 2009 року розпочалися в Ужгородському міжнародному аеропорту регулярні польоти одного з перших приватних автожирів в Україні моделі AutoGyro MTOsport.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
[ред.] Посилання
|
||||||||||||||||||
