Повітряне судно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Airbus A380, найбільший у світі пасажирський літак
Ан-225 «Мрія», найбільший в світі транспортний літак

Повітряне судно — літальний апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні[1]. Повітряне судно долає силу тяжіння використовуючи статичний підйом або підйомну силу крила. До повітряних суден не відносяться літальні апарати та транспортні засоби, які використовують лише екранний ефект або призначені для польотів у космічному просторі, зокрема ракети, екраноплани (але не екранольоти), судна на повітряній подушці.

Сфера діяльності, пов'язана з будівництвом, експлуатацією і обслуговуванням повітряних суден називається авіацією. Повітряними суднами в авіації вважаються як пілотуємі літальні апарати, тобто ті, на борту яких знаходиться екіпаж або льотчик-пілот, який здійснює керування ЛА, так і безпілотні, керування якими здійснюється оператором з землі або які здійснюють політ в автоматичному режимі за завчасно закладеною програмою.

Історія розвитку повітряних суден[ред.ред. код]

Хоча аеромоделювання та історії про польоти людей появились вже декілька століть тому, перший підйом людини у повітря з безпечною посадкою відбувся на повітряній кулі у XVIII столітті. Його здійснили на повітряній кулі 1783 року брати Монгольф'є.

Першим літальним апаратом, важчим за повітря, який зміг самостійно відірватися від землі, і зробити горизонтальний політ, став «Флаєр», збудований братами Орвіллом і Вілбером Райт у США. Перший політ їхнього літака був здійснений 17 грудня 1903-го року.[2]

У першій половині XX століття обидві Світові війні давали великі поштовхи технічному прогресу. Тому, відповідно, історію повітроплавання можна поділити на 5 періодів:

Види повітряних суден[ред.ред. код]

MV-22 (модифікація конвертоплана Bell V-22 Osprey) — в горизонтальному польоті

«Повітряний кодекс України» розрізняє державні повітряні судна, які застосовуються у військовій, митній та прикордонній службі, службі цивільного захисту, в органах внутрішніх справ, і цивільні повітряні судна - повітряні судна, що не належать до державних повітряних суден, а відносяться до цивільної авіації (авіації, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях[1].

Розрізняють такі види повітряних суден — автожир, аеростат, вертоліт, гвинтокрил, дирижабль, махоліт, м'язоліт, планер та літак. Відмінності між повітряними суднами полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі за повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за масою (легкі, важкі), за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів.


Літальний апарат, важчий за повітря — будь-який літальний апарат, у якого підйомна сила в польоті створюється головним чином за рахунок аеродинамічних сил. До них відносяться:

  • параплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркасу, зліт та посадка на якому здійснюється за допомогою ніг пілота;
  • мотопараплан — літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркаса, та має злітно-посадковий пристрій на жорсткому каркасі кабіни екіпажу. Має поршневий двигун (двигуни), не більше двох місць включаючи місця екіпажу, не обмежену максимальну злітну масу;
  • дельтаплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється переважно за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхні, що дає змогу рухатися в даних умовах польоту, а керування в польоті здійснюється головним чином за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування), зліт та посадка на якому здійснюються за допомогою ніг пілота;
  • мотодельтаплан — літальний апарат, який переміщується у повітрі за допомогою силової установки, підйомна сила якого в польоті створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на крило з гнучкою аеродинамічною поверхнею на жорсткому каркасі, а керування в польоті здійснюється за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування);
  • планер — літальний апарат, який переміщується без силової установки, підйомна сила якого створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які залишаються нерухомими в даних умовах польоту, має не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг;
  • мотопланер — це планер, з поршневим двигуном (двигунами), не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 850 кг;
  • гвинтокрил — літальний апарат, який переміщується за допомогою силової установки та підтримується у повітрі за рахунок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами;
  • літак — літальний апарат, який приводиться в рух силовою установкою, підйомна сила якого в польоті створюється, в основному за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхнях, що залишаються нерухомими в даних умовах польоту;
  • автожир — літальний апарат, підіймальна сила якого створюється завдяки ротору, що розміщений над фюзеляжем і вільно обертається від дії зустрічного повітряного потоку (явище авторотації);
  • вертоліт — літальний апарат, що підтримується в польоті головним чином за рахунок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами, які обертаються силовою установкою навколо осей, що перебувають приблизно у вертикальному положенні;

Легке повітряне судно — повітряне судно, яке має максимальну злітну масу не більше 5700 кг, серед них виділяють:

  • безмоторне надлегке повітряне судно — літальний апарат типу дельтаплан, параплан, зліт якого здійснюється за допомогою ніг пілота;
  • надлегке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 450 кг (для варіантів гідро і спецпризначення із встановленим обладнанням — 495 кг);
  • дуже легке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, гвинтокрил, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг. Для дуже легкого гвинтокрила максимальна злітна маса не більше 600 кг.


  Питома маса апарата в польоті
Наявність

силової установки

 Легший від повітря   Важчий від повітря 
  З крилом    З несучими гвинтами 
Є Дирижабль Літак
Махоліт
 
Вертоліт
 
Автожир
Гвинтокрил
Немає Аеростат Планер Параплан

Правове регулювання використання повітряних суден[ред.ред. код]

Згідно з Повітряним кодексом України повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

У державному реєстрі цивільних повітряних суден України не реєструються:

а) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотодельтаплани, мотопараплани тощо);

б) метеорологічні кулі-пілоти, які використовуються виключно для метеорологічних потреб, безпілотні повітряні судна, авіаційні моделі тощо;

в) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу.

Класифікація повітряних суден[ред.ред. код]

Клас повітряного судна пов'язаний з класом аеродрому, здатного прийняти дане повітряне судно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]