Альфонс Жуен

Альфонс Жуен фр. Alphonse Juin
Альфонс Жуен
Прапор 1-й Командувач ОЗС НАТО у Брюнсумі
20 серпня 1953 — вересень 1956
Попередник:	посаду утворено
Наступник:	Жан-Етьєн Валлю
Прапор Маршал Франції
з 1952
Народження:	16 грудня 1888(1888-12-16) Аннаба, Constantine Departmentd, Франція
Смерть:	27 січня 1967(1967-01-27) (78 років) Париж
Поховання:	склеп губернаторівd
Країна:	Франція
Освіта:	Особлива військова школа Сен-Сір
Автограф:
Нагороди:	маршал Франції Godfather promotion of Special Military School of Saint-Cyrd
Медіафайли у Вікісховищі

Альфо́нс Жуе́н, повне ім'я — Альфо́нс П'є́р Жуе́н (фр. Alphonse Juin; 16 грудня 1888, Аннаба, Французький Алжир — 27 січня 1967, Париж, Франція) — французький військовослужбовець і політичний діяч, бригадний генерал (з 1938 року), командувач експедиційним французьким корпусом у роки Другої світової війни (з 1942), генеральний резидент в Марокко (з 1947 року), Маршал Франції (з 1952 року), Командувач об'єднаними збройними силами НАТО у Брюнсумі (з 1953 року); ветеран Першої і Другої світових воєн.

Біографія

Дитинство і ранні роки

Альфонс Жуен народився 16 грудня 1888 року в місті Аннаба, що на північному сході Французького Алжиру (нині суверенна держава Алжир), в сім'ї жандарма Віктора Жена та його дружини Саліни. Названий був на честь діда по батьківський лінії. Коли Жуену виповнилося 6 років, його сім'я переїхала до міста Константіна. Там він пішов навчатися у початкову школу, а згодом вступив до ліцею «Lycée d'Aumale».

У 1909 році майбутній маршал Франції вступив до особливої військової школи Сен-Сір, яка займалася підготовкою кадрів для французького офіцерства і жандармерії. Після складання вступного іспиту Жуен був зарахований до алжирського полку 1er Régiment de Zouaves. Пізніше отримав звання сержанта. Перед Агадірською кризою у 1910 році переведений до 223-го полку Saint-Cyr, що у марокканському місті Фес. Окрім алжирських солдатів, сюди увійшли також солдати з Китаю, Туреччини та Ірану. Серед них також були майбутні генерали Антуан Безо та Шарль де Голль.

Отримавши звання молодшого лейтенанта, 1 жовтня 1912 року Жуен був переведений до полку 1er Régiment de Tirailleurs Algériens. Служив у Марокко. Брав участь у Заянській війні, у боях поблизу міста Таза.

Перша світова війна

Після початку Першої світової війни у серпні 1914 року була сформована бригада з п'яти батальйонів, відома також як Brigade des Chasseurs Indigènes, до якої й приєднався Альфонс Жуен. Бригада складалася з марокканських військ, які були відправлені на Західний фронт у Францію. Пізніше він отримав звання лейтенанта.

5 вересня 1914 року бригада вступила у перший бій на Марні. І на наступний день Альфонс був важко поранений у ліву руку, але, відмовившись від медичної допомоги, залишився на фронті. За мужність і стійкість він був нагороджений Хрестом Ордена Почесного легіону. У січні 1915 року їхня бригада приєдналась до битви під Шампань-Арденною. Там Альфонс Жуен знову отримав поранення, але в цей раз у праву руку. Після двох важких поранень він був примусово відправлений до лікарні. Отримав звання капітана.

Після повернення з Франції в кінці 1916 року став ад'ютантом генерального резидента в Марокко Юбера Ліоте. У квітні 1917 повернувся знову до Франції і взяв участь битві Робера Нівеля, а у жовтні 1918 року приєднався до французької місії армії США.

Міжвоєнний період

Після Першої світової війни повернувся до марокканського полку «1er Régiment de Tirailleurs Marocains» та продовжив паралельно навчатися в школі Сен-Сір. Після закінчення навчання в 1921 році Жуен був відправлений служити у штаб дивізії, що в Тунісі.

У вересні 1927 року повернувся до Північної Африки і командував батальйоном у «7e Régiment de Tirailleurs Algériens». Він одружився з Марі Габріель Сесіль, дочкою з ветеринарного лікаря, який переїхав із сім'єю в міто Константіна і став займатися бізнесом. У 1928 році став військовим секретарем і директором з політичних питань у Марокко. У 1932 році отримав звання підполковника. У 1935 році став командиром «3e Régiment de Zouaves». Пізніше отримав звання полковника.

У 1937 році Жуена призначено генеральним резидентом у Марокко. 26 грудня 1938 року повернувся до Алжиру, отримавши звання бригадного генерала.

Марк Кларк і Альфонс Жуен (Італія, 1944)

Друга світова війна

У часи Другої світової війни Жуен отримав звання генерала дивізії і очолив командування військами в Марокко. Адмірал Франсуа Дарлан запропонував йому посаду міністра з висвітлення війни, але Жуен відхилив пропозицію, заявивши, що він хоче служити тільки в Північній Африці. 20 листопада 1941 року він був підвищений до генерала корпусу і очолив командування сухопутними військами у Північній Африці.

У 1943 році був призначений начальником штабу французьких військ. У цьому ж році його було підвищено до генерала армії. Переконавши командувача союзними військам Дуайта Ейзенхауера, про те, що 2-а танкова дивізія на чолі з Філіпом Леклерком повинна звільнити Париж, Жуен і де Голль у серпні 1944 року увійшли до Парижа.

Після війни Альфонса Жуена гостро критикували. На думку низки дослідників, він разом з де Голлем несуть відповідальність за військові злочини проти цивільного населення, які були вчинені солдатами союзних військ під час Італійської кампанії в 1944 році. Як зазначають історики, жертвами грабежів, убивств і зґвалтувань стали тисячі італійців; з особливою жорстокістю діяли колоніальні війська, значну частину яких складали вихідці з Африки.

Деякі критики відзначають «подвійність» позиції Жюена після початку заворушень в Лаціо. Французькому воєначальнику приписують наступні слова:

«Слід було вести себе з гідністю, не дивлячись на наші почуття до народу, що ганебно зрадив Францію».

Оригінальний текст (фр.)

« qu’il fallait maintenir une attitude digne, malgré nos sentiments à l’égard d’une nation qui a odieusement trahi la France ».

— Tommaso Baris (пер. з фр.)

Післявоєнні і останні роки життя

У січні 1947 Жуен повернувся до Північної Африки. Він виступав проти незалежності Марокко від Франції. Як генеральний резидент в Марокко він заборонив релігійні школи і певні збори, які, на його думку, були націоналістичними. Під час його перебування на посаді втілено у життя безліч адміністративних реформ.

У квітні 1946 року він відвідав Індокитай. Мав декілька зустрічей з високопоставленими чиновниками, серед яких був і Хо Ши Мін. У 1948 році йому надійшла пропозиція командувати Західноєвропейськими союзними сухопутними військами, але він її віхилив.

У 1952 році отримав найвище військове звання — Маршал Франції. У 1953 році Жуен очолив новостворене командування об'єднаними збройними силами в Брюнсумі.

1 жовтня 1956 року подав у відставку.

У листопаді 1966 року переніс інфаркт, а 27 січня 1967 року помер. Похорони відбулися в Нотр-Дам де Парі. На похоронах були присутні Александр Ріджуей, Марсель Карпентьєр та Шарль де Голль.

Меморіал Альфонса Жуена

Нагороди

• Французькі:
• Орден Почесного Легіону
  • Лицар (з 10 грудня 1914 року)
  • Офіцер (з 28 грудня 1924 року)
  • Командир (з 1 жовтня 1940 року)
  • Кавалер (з 25 червня 1944 року)
  • Великий Хрест (з 8 травня 1945)
• Військова Медаль
• Військовий Хрест 1914—1918
• Військовий Хрест 1939—1945
• Медаль Перемоги
• Колоніальна медаль
• Іноземні:
• Хрест Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти (Мальта)
• Великий Хрест Ордену Леопольда (Бельгія)
• Медаль «За видатні заслуги» (США)
• Легіон Заслуг (США)
• Орден Алауїтського трону (Марокко)
• Орден Лазні (Велика Британія)
• Хрест Грюнвальда (Польща)

Бібліографія

• Le Maghreb en feu, 1957.
• L'Europe en question, 1958, avec Henri Massis.
• Mémoires, 1959–60.
• Je suis soldat, 1960.
• La Campagne d'Italie, 1962
• C'étaient nos frères, 1962.
• Histoire parallèle — La France en Algérie 1830—1962, 1963.
• La Brigade marocaine à la bataille de la Marne, 1964.
• Trois siècles d'obéissance militaire, 1650—1963, 1964.

Джерела

• Baris, Tommaso (January 2007). Le corps expéditionnaire français en Italie. Violences des « libérateurs » durant l’été 1944. Vingtième Siècle (French) (93): 47—61. ISSN 0294-1759. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. (англ.)
• Blumenson, Martin (1969). Salerno to Cassino (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 22107. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. (англ.)
• Clark, Mark (1950). Calculated Risk. New York City: Harper & Brothers. OCLC 358946. (англ.)
• Clayton, Anthony (1992). Three Marshals of France. London: Brassey's. ISBN 0-08-040707-2. OCLC 25026611. (англ.)
• Fisher, Ernest F. (1977). Cassino to the Alps (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 2463467. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)
• Howe, George F. (1957). Northwest Africa: Seizing the Initiative in the West (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 23304011. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)
• Vigneras, Marcel (1957). Rearming the French (PDF). Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)