Агадірська криза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агадірська криза
SMS Panther.gif
Канонерський човен Пантера в Агадірській гавані
Дата: 1 липня 1911
Місце: Марокко
Результат: Феський договір; Німеччина визнала вплив Франції в Марокко в обмін на території Французької Екваторіальної АфрикиНовий Камерун
Сторони
Flag of the German Empire.svg Німецька Імперія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of France.svg Франція
Flag of Russia.svg Росія
Flag of Italy (1861-1946).svg Італія
Flag of Spain (1785-1873 and 1875-1931).svg Іспанія

Агадірська криза, Друга Марокканська криза, Panthersprung — загострення міжнародних відносин перед Першою світовою війною, викликана розгортанням німецького канонерського човна Пантера, в марокканському порту Агадір 1 липня 1911 року.

Передумови[ред.ред. код]

Англо-німецький напруженість була викликана частково через гонку озброєнь між Німеччиною і Великобританією — спробу Німеччини перевершити Великобританію у військово-морському флоті. Дії Німеччини були спрямовані на перевірку відносин між Англією і Францією, а також підтримки вимог про компенсацію зростаючого французького впливу у Північній Африці, де панування Франції попередньо було підтверджено у 1906 році на Альхесіраській конференції під час Танжерської кризи.

Хронологія подій[ред.ред. код]

Марокканське повстання і Пантера[ред.ред. код]

У 1911 р. в Марокко спалахнуло повстання проти султана, Абд аль Хафіза. У квітні 1911, султан був обложений у своєму палаці в Фесі. Франція направила летючий загін в кінці квітня 1911 року, щоб допомогти придушити повстання, під приводом захисту європейців і їх майна. 5 червня 1911 іспанці окупували Лараше і Ксар-ель-Кебір. 1 липня 1911, німецький канонерський човен Пантера прибув у порт Агадір. Негайно послідувала негативна реакція з боку Франції і Великої Британії.

Британська участь[ред.ред. код]

На початку літа 1911, Британія намагалися утримати Францію від прийняття поспішних заходів і відрадити її від відрядження військ у Фес. Зусилля не увінчалися успіхом, але сер Едвард Грей міністр закордонних справ Великобританії, вважав, що його руки були зв'язані, і що він був змушений підтримати Францію. Уряд Британії висловила неспокій після прибуття Пантери в Марокко. Британія вважала, що німці намагатимуться створити військово-морську базу на Атлантиці у Агадірі.[1] Королівський флот мав військово-морську базу в Гібралтарі на півдні Іспанії. Британія була стурбована тим, що німці, можливо матимуть базу в Атлантиці і можливість відрядження лінкорів в Марокко в разі війни. Уряд Британії підтримав Францію, як і під час Першої Марокканської кризи знову підтвердив Англо-французьку угоду, 1904.

Переговори[ред.ред. код]

7 липня німецький посол у Парижі повідомив французькому уряду, що Німеччина не має ніяких територіальних устремлінь в Марокко і буде вести переговори щодо французького протекторату на основі "компенсації" Німеччині у Французькому Конго і забезпечення її економічних інтересів у Марокко. Німецькі умови, на 15 липня, містили пропозицію поступитися північною частиною Французького Камеруну і Того, а також всього Французької Конго.

21 липня Девід Ллойд Джордж виступив з промовою, в якій він заявив, що національна честь дорожча, ніж мир. Промова була інтерпретована Німеччиною як попередження, що вона не може нав'язувати необгрунтовані вимоги Франції[2].

Франко-німецькі переговори були розпочаті 9 липня 1911 і завершені підписанням Феського договору 4 листопада, згідно з яким Німеччина прийняла панування Франції в Марокко в обмін на Новий Камерун. Терен був частково болотистий, з розповсюдженням сонної хвороби, хоча і надавав Німеччині вихід до річки Конго. Також у рамках договору, Німеччина поступилася на користь Франції невеликою ділянкою території на південний схід від Форт Ламі, наразі частина Чаду.

Післямова[ред.ред. код]

Франція згодом створила повний протекторат над Марокко (30 березня, 1912), скасовуючи навіть формальну незалежність країни.

Результат був зворотний від очікуваного: натомість, щоб залякати Францію по відношенню до Німеччини, основний результат був у підвищенні британського страху і ворожості і зміцнив військову унію Великобританії і Франції, що призвело в кінцевому підсумку до Першої світової війни.

У сучасній Німеччині , Агадірська криза як і раніше найвідоміший приклад дипломатії канонерок. "Стрибок Пантери" став популярною фразою, що характеризує будь-яку демонстрацію сили, особливо непотрібну.

Криза призвела до підписання Англією та Францією угоди, де Королівський флот мав захистити північне узбережжя Франції від німецького нападу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «TWO WAR CLOUDS MENACE EUROPE» (PDF). The New York Times. July 6, 1911. Процитовано 2007-11-27. 
  2. «The Morocco Crisis of 1911.». Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2007-11-27.