Американські грифи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Американські грифи
Королівський гриф (Sarcoramphus papa)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Підклас: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Американські грифи (Cathartidae)
Lafresnaye, 1839
Роди
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 175263
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8922
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cathartidae

Американські грифи, катартиди або грифи Нового Світу (Cathartidae) — родина птахів з ряду соколоподібних, що мешкають в районах Північної і Південної Америки з помірним і тропічним кліматом. Представники родини характеризуються крупними розмірами і ширяючим польотом; живляться падаллю. В результаті конвергентної еволюції вони придбали велику схожість з деякими денними хижими птахами (грифами Старого Світу), займаючи аналогічну екологічну нішу.

Філогенетичне походження [ред.]

Незважаючи на чималу кількість знайдених залишків катартид[1][2][3][4][5][6][7], шляхи їх еволюції остаточно не з'ясовані. Багато вимерлих таксонів, які в рівній мірі могли б відноситися до американських грифів, так і до інших груп птахів, вважаються представниками цієї родини. У доісторичні часи катартиди можливо мешкали в Європі і навіть могли там еволюціонувати, хоча свідоцтва цього залишаються дуже спірними. Незалежно від походження, в Пліоцені та Плейстоцені спостерігалася набагато більша різноманітність катартид, порявняна з різноманітністю грифів Старого Світу. Зникнення катартид в Новому Світі збігається з вимиранням великих ссавців Плейстоцену — їх основного джерела харчування.

Вимерлими родами цієї родини вважаються:

  • Diatropornis (пізній Еоцен/ранній Олігоцен — середній Олігоцен, Франція)
  • Phasmagyps (ранній Олігоцен, захід і центр Північної Америки)
  • Brasilogyps (пізній Олігоцен — ранній Міоцен, Бразилія)
  • Hadrogyps (середний Міоцен, південний-захід Північної Америки)
  • Pliogyps (пізній Міоцен — пізній Пліоцен, південь Північної Америки)
  • Perugyps (пізній Міоцен/ранній Пліоцен, південь і центр Перу)
  • Dryornis (ранній — пізній Пліоцен, Аргентина, можливо належить сучасному роду Vultur)
  • Aizenogyps (пізній Пліоцен, південний схід Північної Америки)
  • Breagyps (пізній Плейстоцен, південний захід Північної Америки)
  • Geronogyps (пізній Плейстоцен, Перу)
  • Wingegyps (пізній Плейстоцен, Бразилія)
  • Parasarcoramphus (Європа)

Залишки птахів, схожих на катартид, які були знайдені в Монголії (пізній Олігоцен), біля озера Крік-Майн (Creek Mine, США, пізній Міоцен/ранній Пліоцен), в Аргентині (середній Пліоцен) і в пізніших відкладеннях на Кубі[8], ще не отримали вичерпної наукової оцінки щодо їх родової приналежності. Є також вимерлі види всередині існуючих нині родів.

Факт присутності катартид в Європі за часів Неогену не має достатнього підтвердження. У найранішому періоді Неогену в Європі мешкав рід Plesiocathartes, що можливо належить до грифів Нового Світу. З іншого боку, рід Neocathartes, що довгий час зараховувався до американських грифів, нині відносять до вимерлої родини Bathornithidae журавлеоподібних птахів.

Відоме близька катартидам вимерла родина тераторнід (Teratornithidae), що морфологічно є (північно) американським двійником катартід[9]. Вид Aiolornis incredibilis, що належить до цієї родини, іноді називають «гігантським кондором», оскільки він повинен був би виглядати подібно до сучасних птахів. Проте тераторніди не мають дуже близької філогенетичної спорідненості з сучасними кондорами, а швидше за все є прикладом конвергентної і паралельної еволюції. Деякі дослідження указують на те, що тераторніди все ж таки повинні мати меншу зовнішню схожість з катартидамі, оскільки вони, ймовірно, були більш хижими птахами, на відміну від сучасних американських грифів.

Раніше вважалося, що американські грифи мають віддалену спорідненість з грифами Старого Світу або іншими денними хижими птахами (ряду соколоподібних, Falconiformes). Зовні вони нагадують грифів Старого Світу завдяки конвергентній еволюції, але по морфологічних, поведінковим і генетичним особливостям набагато ближче до лелек, що пізніше виразилося в їх приєднанні до ряду лелекоподібних[10][11][12][13].

Тим не менш, за останній час їх відношення до лелекоподібних також піддається критиці деякими дослідниками, оскільки в традиційній класифікації лелекоподібні не вважаються монофилетичною групою, а по класифікации Сиблі і Алквіста[14] є парафілетичною групою, тобто не включають всі групи, що виникли від одного і того ж загального предка. З іншого боку, спроби відновити еволюційну історію всього ряду лелекоподібних за допомогою молекулярного аналізу, як це було зроблено, наприклад, Сиблі і Алквістом, також виглядають неоднозначними. Відповідно, деякі учені виступають за повернення цієї родини до ряду соколоподібних[15] і навіть за її виділення в окремий ряд Cathartiformes, не пов'язаний тісно ні з хижими птахами, ні з лелеками[16].

Зовнішній вигляд [ред.]

Андійський кондор (Vultur gryphus), біля Хреста Кондора, долина Колка, Перу.

Грифи Нового Світу — великі птахи-некрофаги (падальщики) довжиною 60—112 см. Мають носові отвори без перегородки, дзьоб, звужений до кінця, і хвіст, що складається з 12 рульових пір'їв. Оперення, як правило, коричневий-чорне, на нижній поверхні крила є світлі ділянки. Самки і самці зовні невиразні.

Каліфорнійський кондор (Gymnogyps californianus) у районі Великого Каньйону, США.

Гребінчасті грифи, до яких відносять анійдского (Vultur gryphus) і каліфорнійського (Gymnogyps californianus) кондорів і королівского грифа (Sarcoramphus papa), відрізняються м'ясистими гребенями в основі дзьоба і на лобі.

Андійський кондор має оперення чорного кольору з білим коміром і плямами на крилах, з червоною голою шиєю. Цей вид характеризується довжиною до 130 см, а шириною з розпростертими крилами до 3,2 м, будучи найбільш крупним представником кілегрудих птахів. Водиться у високих горах Південної Америки — від Еквадору до 45° пд.ш. (Чилі). Харчується трупами крупних тварин, але харчується і трупами овець та інших дрібніших ссавців. Каліфорнійський кондор, близький до андійського, але декілька дрібніше останнього. Водиться в горах Каліфорнії і Аризони. Практично зник в 20 столітті; починаючи 1980 року вельми успішно здійснюється програма відновлення чисельності цього виду.

Гриф-індичка (Cathartes aura)

Королівський гриф відрізняється оперенням білого і рожево-білого кольору, окрім чорного махового і рульового пір'я і забарвлених червоним і жовтим кольором голови і шиї, завдовжки близько 90 см. Водиться в лісистих країнах Південної Америки — від 32° пд.ш. у Аргентині до південної Мексики.

Грифи з родів катарта (Cathartes) і чорна катарта (Coragyps) не мають м'ясистих виростов. Гриф-індичка (Cathartes aura), чорно-бурого кольору з металевим блиском і червоною головою і шиєю, завдовжки 78 см, а Coragyps atratus, чорного кольору з бурим відтінком і сірою головою і шиєю, завдовжки 60 см, поширені по всій Америці.

(Coragyps atratus, що поїдає падаль.


Посилання [ред.]

  1. ↑ Miller L.H. Bird remains from the Kern River Pliocene of California // Condor. — Т. 33. — (1931) (2) С. 70—72.
  2. ↑ Miller L. Bird remains from an Oregon Indian midden // Condor. — Т. 59. — (1957) (1) С. 59—63.
  3. ↑ Wetmore A. Additional records of birds from cavern deposits in New Mexico // Condor. — Т. 34. — (1932) (3) С. 141—142.
  4. ↑ Fisher H.L. The skulls of the cathartid vultures // Condor. — Т. 46. — (1944) С. 272—296.
  5. ↑ Howard H. A preliminary survey of trends in avian evolution from Pleistocene to Recent time // Condor. — Т. 49. — (1947) (1) С. 10—13.
  6. ↑ Howard H. Bird remains from a prehistoric cave deposit in Grant County, New Mexico // Condor. — Т. 64. — (1962) (3) С. 241—242.
  7. ↑ Hertel F. Ecomorphological indicators of feeding behavior in recent and fossil raptors Т. 112. — (1995) (4) С. 890—903.
  8. ↑ Suárez W. A reevaluation of some fossils identified as vultures (Aves: Vulturidae) from quaternary cave deposits of Cuba // Caribbean Journal of Science. — Т. 37. — (2001) (1—2) С. 110—111.
  9. ↑ Campbell K.E. Jr., Tonni E. P. Size and locomotion in teratorns // Auk.. — Т. 100. — (1983) (2) С. 390—403.
  10. ↑ Ligon J. D. Relationships of the cathartid vultures // Occasional Papers of the Museum of Zoology, University of Michigan. — Т. 651. — (1967) С. 1—26.
  11. ↑ de Boer L. E. M. Karyological heterogeneity in the Falconiformes (Aves) // Cellular and Molecular Life Sciences. — Т. 31. — (1975) (10) С. 1138—1139. DOI:10.1007/BF02326755.
  12. ↑ Avise J. C., Nelson W. S., Sibley C. G. DNA sequence support for a close phylogenetic relationship between some storks and New World vultures // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. — Т. 91. — (1994) (11) С. 5173—5177. DOI:10.1073/pnas.91.11.5173. PMID 8197203., Erratum: Avise et. al' DNA sequence… // PNAS. — Т. 92. — (1995) (7) С. 3076. DOI:10.1073/pnas.92.7.3076b.)
  13. ↑ Wink M. Phylogeny of Old and New World vultures (Aves: Accipitridae and Cathartidae) inferred from nucleotide sequences of the mitochondrial cytochrome b gene // Zeitschrift für Naturforschung. — Т. 50. — (1995) (11—12) С. 868—882. PMID 8561830.
  14. ↑ Див. en:Sibley-Ahlquist taxonomy.
  15. ↑ Livezey B.C., Zusi R.L. Higher-order phylogeny of modern birds (Theropoda, Aves: Neornithes) based on comparative anatomy. II. Analysis and discussion // Zoological Journal of the Linnean Society. — Т. 149. — (2007) (1) С. 1—95.
  16. ↑ Ericson P. G. P., Anderson C.L., Britton T., Elżanowski A., Johansson U.S., Kallersjö M., Ohlson J. I., Parsons T.J., Zuccon D., Mayr G. Diversification of Neoaves: integration of molecular sequence data and fossils // Biology Letters. — Т. 2. — (2006) (4) С. 543—547. DOI:10.1098/rsbl.2006.0523. PMID 17148284.


Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Американські_грифи&oldid=12032469