Американські грифи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Американські грифи
Королівський гриф (Sarcoramphus papa)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Підклас: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Американські грифи (Cathartidae)
Lafresnaye, 1839
Роди
Посилання
Віківиди: Cathartidae
ITIS: 175263
NCBI: 8922

Американські грифи, катартиди або грифи Нового Світу (Cathartidae) — родина птахів з ряду лелекоподібних, що мешкають в районах Північної і Південної Америки з помірним і тропічним кліматом. Представники родини характеризуються крупними розмірами і ширяючим польотом; харчуються падаллю. В результаті конвергентної еволюції вони придбали велику схожість з деякими денними хижими птахами (грифами Старого Світу), займаючи аналогічну екологічну нішу.

[ред.] Філогенетичне походження

Незважаючи на чималу кількість знайдених залишків катартид[1][2][3][4][5][6][7], шляхи їх еволюції до кінця не ясні. Багато вимерлих таксонів, які в рівній мірі могли б відноситися до американських грифів, так і до інших груп птахів, вважаються представниками цієї родини. У доісторичні часи катартиди можливо мешкали в Європі і навіть могли там еволюціонувати, хоча свідоцтва цього залишаються дуже спірними. Незалежно від походження, в Пліоцені та Плейстоцені спостерігалася набагато більша різноманітність катартид, порявняна з різноманітністю грифів Старого Світу. Зникнення катартид в Новому Світі співпадає з вимиранням великих ссавців Плейстоцену — їх основного джерела харчування.

Вимерлими родами цієї родини вважаються:

  • Diatropornis (пізній Еоцен/ранній Олігоцен — середній Олігоцен, Франція)
  • Phasmagyps (ранній Олігоцен, захід і центр Північної Америки)
  • Brasilogyps (пізній Олігоцен — ранній Міоцен, Бразилія)
  • Hadrogyps (середний Міоцен, південний-захід Північної Америки)
  • Pliogyps (пізній Міоцен — пізній Пліоцен, південь Північної Америки)
  • Perugyps (пізній Міоцен/ранній Пліоцен, південь і центр Перу)
  • Dryornis (ранній — пізній Пліоцен, Аргентина, можливо належить сучасному роду Vultur)
  • Aizenogyps (пізній Пліоцен, південний схід Північної Америки)
  • Breagyps (пізній Плейстоцен, південний захід Північної Америки)
  • Geronogyps (пізній Плейстоцен, Перу)
  • Wingegyps (пізній Плейстоцен, Бразилія)
  • Parasarcoramphus (Європа)

Залишки птахів, схожих на катартид, які були знайдені в Монголії (пізній Олігоцен), біля озера Крік-Майн (Creek Mine, США, пізній Міоцен/ранній Пліоцен), в Аргентині (середній Пліоцен) і в пізніших відкладеннях на Кубі[8], ще не отримали вичерпної наукової оцінки щодо їх родової приналежності. Є також вимерлі види всередині існуючих нині родів.

Факт присутності катартид в Європі за часів Неогену не має достатнього підтвердження. У найранішому періоді Неогену в Європі мешкав рід Plesiocathartes, що можливо належить до грифів Нового Світу. З іншого боку, рід Neocathartes, що довгий час зараховувався до американських грифів, нині відносять до вимерлої родини Bathornithidae журавлеоподібних птахів.

Відоме близька катартидам вимерла родина тераторнід (Teratornithidae), що морфологічно є (північно) американським двійником катартід[9]. Вид Aiolornis incredibilis, що належить до цієї родини, іноді називають «гігантським кондором», оскільки він повинен був би виглядати подібно до сучасних птахів. Проте тераторніди не мають дуже близької філогенетичної спорідненості з сучасними кондорами, а швидше за все є прикладом конвергентної і паралельної еволюції. Деякі дослідження указують на те, що тераторніди все ж таки повинні мати меншу зовнішню схожість з катартидамі, оскільки вони, ймовірно, були більш хижими птахами, на відміну від сучасних американських грифів.

Раніше вважалося, що американські грифи мають віддалену спорідненість з грифами Старого Світу або іншими денними хижими птахами (ряду соколоподібних, Falconiformes). Зовні вони нагадують грифів Старого Світу завдяки конвергентній еволюції, але по морфологічних, поведінковим і генетичним особливостям набагато ближче до лелек, що пізніше виразилося в їх приєднанні до ряду лелекоподібних[10][11][12][13].

Тим не менш, за останній час їх відношення до лелекоподібних також піддається критиці деякими дослідниками, оскільки в традиційній класифікації лелекоподібні не вважаються монофилетичною групою, а по класифікации Сиблі і Алквіста[14] є парафілетичною групою, тобто не включають всі групи, що виникли від одного і того ж загального предка. З іншого боку, спроби відновити еволюційну історію всього ряду лелекоподібних за допомогою молекулярного аналізу, як це було зроблено, наприклад, Сиблі і Алквістом, також виглядають неоднозначними. Відповідно, деякі учені виступають за повернення цієї родини до ряду соколоподібних[15] і навіть за її виділення в окремий ряд Cathartiformes, не пов'язаний тісно ні з хижими птахами, ні з лелеками[16].

[ред.] Зовнішній вигляд

Андійський кондор (Vultur gryphus), біля Хреста Кондора, долина Колка, Перу.

Грифи Нового Світу — великі птахи-некрофаги (падальщики) довжиною 60—112 см. Мають носові отвори без перегородки, дзьоб, звужений до кінця, і хвіст, що складається з 12 рульових пір'їв. Оперення, як правило, коричневий-чорне, на нижній поверхні крила є світлі ділянки. Самки і самці зовні невиразні.

Каліфорнійський кондор (Gymnogyps californianus) у районі Великого Каньйону, США.

Гребінчасті грифи, до яких відносять анійдского (Vultur gryphus) і каліфорнийского (Gymnogyps californianus) кондорів і королівского грифа (Sarcoramphus papa), відрізняються м'ясистими гребенями в основі дзьоба і на лобі.

Андійський кондор має оперення чорного кольору з білим коміром і плямами на крилах, з червоною голою шиєю. Цей вид характеризується довжиною до 130 см, а шириною з розпростертими крилами до 3,2 м, будучи найбільш крупним представником кілегрудих птахів. Водиться у високих горах Південної Америки — від Еквадору до 45° пд.ш. (Чилі). Харчується трупами крупних тварин, але харчується і трупами овець та інших дрібніших ссавців. Каліфорнійський кондор, близький до андійського, але декілька дрібніше останнього. Водиться в горах Каліфорнії і Аризони. Практично зник в 20 столітті; починаючи 1980 року вельми успішно здійснюється програма відновлення чисельності цього виду.

Гриф-індичка (Cathartes aura)

Королівський гриф відрізняється оперенням білого і рожево-білого кольору, окрім чорного махового і рульового пір'я і забарвлених червоним і жовтим кольором голови і шиї, завдовжки близько 90 см. Водиться в лісистих країнах Південної Америки — від 32° пд.ш. у Аргентині до південної Мексики.

Грифи з родів катарта (Cathartes) і чорна катарта (Coragyps) не мають м'ясистих виростов. Гриф-індичка (Cathartes aura), чорно-бурого кольору з металевим блиском і червоною головою і шиєю, завдовжки 78 см, а гріф-урубу (Coragyps atratus), чорного кольору з бурим відтінком і сірою головою і шиєю, завдовжки 60 см, поширені по всій Америці.

Гріф-урубу (Coragyps atratus), що поїдає падаль.


[ред.] Посилання

  1. ↑ Miller L.H. (1931). «Bird remains from the Kern River Pliocene of California». Condor 33 (2): 70—72.
  2. ↑ Miller L. (1957). «Bird remains from an Oregon Indian midden». Condor 59 (1): 59—63.
  3. ↑ Wetmore A. (1932). «Additional records of birds from cavern deposits in New Mexico». Condor 34 (3): 141—142.
  4. ↑ Fisher H.L. (1944). «The skulls of the cathartid vultures». Condor 46: 272—296.
  5. ↑ Howard H. (1947). «A preliminary survey of trends in avian evolution from Pleistocene to Recent time». Condor 49 (1): 10—13.
  6. ↑ Howard H. (1962). «Bird remains from a prehistoric cave deposit in Grant County, New Mexico». Condor 64 (3): 241—242.
  7. ↑ Hertel F. (1995). «Ecomorphological indicators of feeding behavior in recent and fossil raptors» 112 (4): 890—903.
  8. ↑ Suárez W. (2001). «A reevaluation of some fossils identified as vultures (Aves: Vulturidae) from quaternary cave deposits of Cuba». Caribbean Journal of Science 37 (1—2): 110—111.
  9. ↑ Campbell K.E. Jr., Tonni E. P. (1983). «Size and locomotion in teratorns». Auk. 100 (2): 390—403.
  10. ↑ Ligon J. D. (1967). «Relationships of the cathartid vultures». Occasional Papers of the Museum of Zoology, University of Michigan 651: 1—26.
  11. ↑ de Boer L. E. M. (1975). «Karyological heterogeneity in the Falconiformes (Aves)». Cellular and Molecular Life Sciences 31 (10): 1138—1139. DOI:10.1007/BF02326755.
  12. ↑ Avise J. C., Nelson W. S., Sibley C. G. (1994). «DNA sequence support for a close phylogenetic relationship between some storks and New World vultures». Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 91 (11): 5173—5177. DOI:10.1073/pnas.91.11.5173. PMID 8197203., Erratum: Avise et. al (1995). «DNA sequence...». PNAS 92 (7): 3076. DOI:10.1073/pnas.92.7.3076b.)
  13. ↑ Wink M. (1995). «Phylogeny of Old and New World vultures (Aves: Accipitridae and Cathartidae) inferred from nucleotide sequences of the mitochondrial cytochrome b gene». Zeitschrift für Naturforschung 50 (11—12): 868—882. PMID 8561830.
  14. ↑ Див. en:Sibley-Ahlquist taxonomy.
  15. ↑ Livezey B.C., Zusi R.L. (2007). «Higher-order phylogeny of modern birds (Theropoda, Aves: Neornithes) based on comparative anatomy. II. Analysis and discussion». Zoological Journal of the Linnean Society 149 (1): 1—95.
  16. ↑ Ericson P. G. P., Anderson C.L., Britton T., Elżanowski A., Johansson U.S., Kallersjö M., Ohlson J. I., Parsons T.J., Zuccon D., Mayr G. (2006). «Diversification of Neoaves: integration of molecular sequence data and fossils». Biology Letters 2 (4): 543—547. DOI:10.1098/rsbl.2006.0523. PMID 17148284.


Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B3%D1%80%D0%B8%D1%84%D0%B8
Особисті інструменти