Анадіплозіс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анадіплозіс (також Анадиплозис (Зіткнення)[1]) (з грец. ἀναδίπλωσις — повторення, подвоєння) — це стилістичний засіб повторення останнього слова або групи слів одного речення на початку наступного речення.
| « | Наприклад: Ха! Як як ж тебе висміюю! / Висміюєш? Боже збав! (Schiller). | » |
| « | Наприклад: Кораблем грається вітер і хвиля, / Вітер і хвиля граються безсердечно. (Goethe). | » |
Ця стилістична фігура — сполука епіфори з анафорою [2] «ланцюговою сув'яззю».
Серед інших назв цього засобу — «акромонограма» (грец. akros — зверхній, зовнішній; грец. mono — один; грец. gramma — риска, знак, напис)[3]. Також вживається термін «епістрофа».
[ред.] Примітки
- ↑ Словник літературознавчих термінів
- ↑ конкатенацією (лат. catena — ланцюг)
- ↑ Термін запропонував О. Квятковський
[ред.] Література
- Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 12с.
