Пафос
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пафос (грец. πάθος— відчуття, емоція) — риторична категорія, що відповідає стилю поведінки, манері або способу передавання відчуттів, які характеризуються емоціональним піднесенням, натхненням.
Категорія вперше була повністю розроблена Аристотелем, який поряд із пафосом виділяв такі елементи риторики, як етос і логос. В трактуванні Аристотеля, пафос представляє собою прийом, при якому естетика оповідання передається через трагедію героя, його страждання й емоції глядачів у відповідь.
В пізнішому представленні, у працях Гегеля, поняття пафоса розширилось, включаючи не тільки трагічну, але й урочисту піднесенну естетику, загальний настрій твору. До пафосу традиційно вдаються автори од, епосів, трагедій.
[ред.] Джерела
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела.
Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.
|
