Пафос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Художник Поль Бодрі. Пафосний надгробок, цвинтар Пер Лашез, Париж

Пафос, раніше також патос (грец. πάθος — відчуття, емоція) — риторична категорія, що відповідає стилю поведінки, манери або способу передавання відчуттів, які характеризуються емоційним піднесенням, натхненням.

Категорія вперше була повністю розроблена Аристотелем, який поряд із пафосом виділяв такі елементи риторики, як етос і логос. В трактуванні Аристотеля, пафос являє собою прийом, при якому естетика оповідання передається через трагедію героя, його страждання й емоції глядачів у відповідь.

Пафос — почуття особливого піднесення, великого захоплення. В. Г. Бєлінський так характеризував це почуття: «Пафос завжди є пристрасть, запалена в душі людини ідеєю і завжди спрямована до ідеї». Критика часто вдається до слова пафос, вкладаючи в нього значення сутності, основної спрямованості ідей творчості письменника або окремого твору.

В пізнішому представленні, у працях Гегеля, поняття пафосу розширилось, включаючи не тільки трагічну, але й урочисту піднесену естетику, загальний настрій твору. До пафосу традиційно вдаються автори од, епосів, трагедій.

Почали виділяти пафос :

  • героїчний,
  • трагічний,
  • романтичний,
  • сентиментальний,
  • сатиричний.

В добу дикого капіталізму до зовнішнього, фальшивого пафосу почали звертатися митці різних країн в створенні картин і скульптур заради піднесення і героїзації малозначущих осіб, маловідомих державних чи політичних дячів, необдарованих, але амбітних митців.

Внесок цих осіб в історію був або маловартісним, або скороминущим. Але офіціозні, пафосні картини і монументи почали заповнювати музеї, галереї і площі багатьох буржуазних міст. Цікаві зразки пафосних надгробків XIX століття проплачені багатіями і встановлені також на цвинтарях Парижа, Мілана, Лондона, Праги тощо.

Пафос буржуазних митців поріднився з холодним офіциозом і просяк також капіталістичну журналістику і графіку періодичних видань. Пафос цього періоду грішив нещирістю і був фальшивим.

Джерела[ред.ред. код]