Анджей Замойський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Геронім Замойський
пол. Andrzej Hieronim Zamoyski
Анджей Геронім Замойський
Анджей Геронім Замойський
Великий канцлер коронний
1764 — 1767
Попередник: Ян Малаховський
Наступник: Анджей Млодзейовський
 
Народження: 12 лютого 1716(1716-02-12)
Бежунь, Польща
Смерть: 10 лютого 1792(1792-02-10) (75 років)
Замостя, Польща
Національність: поляк
Країна: Річ Посполита
Релігія: католик
Освіта: Liegnitz Ritter-Akademie (1739)
Рід: Замойські
Батько: Міхал Здзіслав Замойський
Мати: Анна Дзялинськаd
Шлюб: Констанція Чорторийська[d]
Діти: Станіслав Костка Замойський, Anna Jadwiga Sapieżynad[1] і Aleksander August Zamoyskid
Нагороди:
орден Білого Орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Анджей Геронім Замо́йський (пол. Andrzej Hieronim Zamoyski, 12 лютого 1716(17160212) — 10 лютого 1792) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта, граф. Народився в Бежуні, Польща. Третій син Міхала Здзіслава Замойського. Великий канцлер коронний (1764—1767), сенатор. Маршалок коронного трибуналу (з 1761), іновроцлавський воєвода (1757—1764). Ординат Замойський (1790—1792). Помер у Замості, Польща.

Біографія[ред. | ред. код]

Відразу після обрання королем Станіслава-Августа Понятовського отримав посаду великого коронного канцлера, але після утворення Радомської конфедерації в 1767 р., не бажаючи брати участі в її діях, відмовився від посади.

Віддалившись від громадської діяльності, він зайнявся сільським господарством, замінив у своїх маєтностях панщину певним чиншем, надав селянам обмежене деякими умовами право власності на землю та влаштував селянське самоврядування під контролем поміщицької влади.

Сейм 1776 р. доручив йому скласти кодекс польських законів. Цю роботу він виконав з допомогою литовського підканцлера Хребтовича, плоцького єпископа Шембека, юристів Грохольського, Венґжецького та Юзефа Вибіцького і закінчив до сейму 1778 року. Проєкт кодексу вводив доволі суттєві зміни для покращення правого становища селянства і міщан.

Російський посол Штакельберг на своє донесення в Петербург отримав наказ не допустити прийняття нового кодексу сеймом, оскільки будь-яка реформа, що стосувалася положення селян та міщан, є зміною конституції 1775 року, гарантованої петербурзьким урядом, і відповідно не підлягає зміні. Штакельберг повідомив про це королю і при цьому вжив всіх можливих заходів, щоб проєкт Замойського не ухвалив сейм. Посли, які отримували кошти від російського уряду, рішуче виступили проти реформ, і на сеймі 1780 р. проєкт кодексу відкинули з забороною будь-коли відновлювати його.

У його будинку жив як учитель його дітей знаменитий польський публіцист цієї епохи Станіслав Сташиць, якого дехто вважав позашлюбним сином А. Г. Замойського.

Внаслідок розділу Польщі його маєтності опинились у володіннях Австрії; австрійський уряд надав йому графський титул.

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1768 році одружився з княжною Констанцією Чорторийською (1742–1792), донькою ловчого великого коронного, князя Станіслава Костки Чорторийського (1700–1766) і Анни Рибінської (1720–1768). Діти:

  • Александер Август (1773–1800), 11-й замойський ординат (1792)
  • Станіслав Костка (1775–1856), 12-й замойський ординат (1800)
  • Анна Ядвіга (1771–1859), з 1794 року дружина мечника герцогства Варшавського, князя Олександра Антонія Сапеги (1773—1812).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
  1. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 103. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Замойський&oldid=41405760