Уріель Ґурка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурка.
Уріель Ґурка
пол. Uriel Górka
Герб
Герб
Познанський єпископ
1479 — 1498
Церква: римо-католицька
Попередник: Анджей Бнінський[pl]
Наступник: Ян Любранський[pl]
 
Альма-матер: Ягеллонський університет (1453) і Болонський університет
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1435
Смерть: 21 січня 1498
Карлові Вари, Округ Карлові Вари
Похований: Базиліка Святих Петра і Павла
Династія: Ґурки гербу Лодзя
Батько: Лукаш Ґурка[pl]
Мати: Катажина Беата Швідва-Шамотульська
Посада: кустос ленчицький, канонік познанський, ґнєзненський, ленчицький, плоцький, сандомирський, краківський, влоцлавський; пробст познанський, ґнєзненський; схоластик ленчицький; великий канцлер коронний.

CMNS: Уріель Ґурка у Вікісховищі

Уріель Ґурка гербу Лодзя (нар. бл. 1435 — пом. 21 січня 1498, Карлові Вари) — польський римсько-католицький і державний діяч; великий канцлер коронний (1473–1479), Познанський єпископ (1479–1498).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Уріель близько 1435 року[1], був наймолодшим сином у сім'ї на той час королівського ложничого та старости косцянського Лукаша Ґурки[pl] та його дружини Катажини Беати Швідва-Шамотульської, доньки Познанського каштеляна. Мав трьох братів — Якуба (помер молодим), підкоморія познанського Яна[pl] та каштеляна ґнєзненського Міколая[pl]; і сестру Малґожату, дружину Станіслава Збоньського.

Уже з дитинства батьки обрали йому кар'єру священника. Незважаючи на слабке здоров'я, до 1453 року навчався у Академії Краківській, потім продовжив навчання у Німеччині та Італії, був студентом Болонського університету (1463)[2].

Його батько, на той час уже воєвода познанський і староста генеральний великопольський, посприяв у отриманні сином багатьох церковних пребенд: 1449 року став кустосом ленчицьким і каноніком познанським (до 1465 року)[3], 1453 року каноніком ґнєзненським і ленчицьким, 1467 року канонкіком плоцьким, сандомирським і краківським, 1470 року — каноніком влоцлавським. 1454 року він став пробстом познанським, протягом 1468–1479 років був пробстом ґнєзненським, 1477 року — схоластиком ленчицьким[4]. Для такого накопичення гідностей у руках однієї людини потрібен був спеціальний дозвіл Римської курії[2].

1473 року, завдяки підтримці батька, король Казимир IV Ягеллончик призначив Уріеля Ґурку на посаду канцлера коронного, хоча до цього останній не працював у королівській канцелярії. 26 травня 1475 року, перебуваючи у Римі як королівський посол, отримав диспензію (дозвіл) від папи Сикста IV на одруження доньки короля Ядвіги Ягеллонки з баварським герцогом Георгом Багатим[5]. 21 липня цього ж року він отримав від Папи посаду папського нунція та збирача папських зборів у Польщі, яку, ймовірно, обіймав до 1486 року[6]. 1478 року також перебував у Римі як королівський посол. У цей період він налагодив численні відносини з банкірськими установами Західної Європи, і особливо нюрнберзькими, а також із польською та італійською міською буржуазією. Протягом 1473–1474 років був адміністратором Ґнєзненської архідієцезії і, виконуючи цю функцію, на прохання короля скликав до Ленчиці провінційний синод, яким були встановлені податкові зобов'язання духовенства перед державою[2].

Після смерті єпископа познанського Анджея Бнінського[pl], місцева капітула обрала Уріеля Ґурку адміністратором своєї дієцезії. 26 травня 1479 року папа Сикст IV преконізував Уріеля Ґурку на Познанського єпископа, 22 серпня він отримав єпископське освячення[1][7], залишивши при цьому посаду канцлера. 28 серпня 1494 року у Ґнєзненській катедрі здійснив урочисте покладання паллію, пересланого папою Александром VI, на архієпископа ґнєзненського та кардинала Фридерика Ягеллончика[8]. Був свідком видання Пйотркувського статуту 1496 року[9].

Завдяки сприятливим банківським операціям Уріель Ґурка збільшив статок родини, а багате Познанське єпископство також сприяло примноженню його доходів, завдяки чому він став одним із найбагатших людей Польщі. Зароблені капітали він вкладав у землю та у фінансові та комерційні операції з познанськими купцями та європейськими банкірами. Ґурка зосередив у своїх руках староства победзіське (1475–1498), драгімське (перед 1493 р.), валчське (1493–1498)[10]. Його земельні маєтності складали 7 міст та 78 сіл[11]. Він привозив у свої маєтки італійських садівників, які намагалися вирощувати лозу та інші екзотичні рослини. Він також купував твори мистецтва та фундував бронзові надгробки для себе та свого батька, виготовлені в майстерні Фішера в Нюрнберзі. Він також перебудував каплицю св. Леонарда в Познанському соборі та зробив його місцем поховання для своєї родини[12].

Єпископ Ґурка заснував біля Курницького замку перший італійський сад і проводив досліди з виноградарства. 1495 року він підніс костел Усіх святих у Курнику до рангу колегіального костелу і того ж року побудував у цьому місті шпиталь, залишивши обом фундаціям значні записи у своєму заповіті[13].

1497 року за порадою лікарів єпископ виїхав на лікування до Карлових Вар, де помер 21 січня 1498 року[8][1]. Був похований у родовій каплиці у Познанській катедрі[14]. Його єдиним спадкоємцем був племінник, Лукаш Ґурка[pl][15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bishop Uriel Górka. Catholic Hierarchy.
  2. ↑ а б в Uriel Górka. Muzeum Archeologiczne w Poznaniu.
  3. ↑ Jadwiga Krzyżaniakowa, Urzędnicy kancelarii królewskich w wielkopolskich kapitułach katedralnych w XV wieku, w: Drogą historii. Studia ofiarowane profesorowi Józefowi Szymańskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin, Lublin 2001, s. 240.
  4. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 87.
  5. ↑ Agnieszka Bukowczan-Rzeszut. Wesele Jadwigi Jagiellonki w Landshut. Ciekawostki historyczne.
  6. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 89-90.
  7. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 90.
  8. ↑ а б Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 91.
  9. ↑ Jan Wincenty Bandtkie, Ius Polonicum: codicibus veteribus manuscriptum et editionibus quibusque collatis, Warszawa 1831, s. 358.
  10. ↑ Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 73.
  11. ↑ Zbyszko Górczak. Rodzina Górków herbu Łodzia jako współwłaściciele Gostynia w początkach XVI wieku, [w:] Rocznik Gostyński, #4, 2017, s. 22 (PDF).
  12. ↑ Panowie z Górki. Historie Wielkopolskie. Blog poświęcony dawnej i współczesnej Wielkopolsce.
  13. ↑ Jan Kaczmarek. Zamek, Historia. Spacerem po Wielkopolsce.
  14. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 92.
  15. ↑ Zbyszko Górczak. Rodzina Górków herbu Łodzia jako współwłaściciele Gostynia w początkach XVI wieku, [w:] Rocznik Gostyński, #4, 2017, s. 22-23 (PDF).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antoni Gąsiorowski, Górka Uriel z Górki h. Łodzia (zm. 1498), w: Wielkopolski słownik biograficzny, red. A. Gąsiorowski i in., Warszawa–Poznań 1983, s. 222.
  • Józef Garbacik, Górka (z Górki) Uriel h. Łodzia (ok. 1435—1498), kanclerz koronny, biskup poznański, [w:] Polski słownik biograficzny T. 8 (1959—1960), Girdwoyń Michał — Gross Adam, Wrocław, Polska Akademia Umiejętności ; Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959—1960, s. 421—423.
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уріель_Ґурка&oldid=39430384