Кшеслав Курозвенцький (пом. 1503)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курозвенцький.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кшеслав Курозвенцький.
Кшеслав Курозвенцький (пом. 1503)
пол. Krzesław Kurozwęcki
Герб
Герб
Куявсько-поморський єпископ
1494 — 1503
Обрання: 1 вересня 1494
Інтронізація: 17 жовтня 1494
Церква: римо-католицька
Попередник: Пйотр з Бніна Мошинський
Наступник: Вінцентій Пшерембський
 
Альма-матер: Ягеллонський університет
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1440
Смерть: 5 квітня 1503[1]
Династія: Курозвенцькі
Батько: Кшеслав з Ґжибова Курозвенцький[pl]
Посада: канонік влоцлавський, ґнєзненський, краківський; кантор познанський, декан ґнєзненський і краківський, куявсько-поморський єпископ; канцлер великий коронний

Кшеслав Курозвенцький гербу Порай (бл. 1440 — 5 квітня 1503) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; куявсько-поморський єпископ (1494—1503), канцлер великий коронний (1484—1503).

Життєпис[ред. | ред. код]

Надгробок Кшеслава Курозвенцького у Катедральній базиліці Небовзяття Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку, скульптор Ян Флорентчик

Народився Кшеслав близько 1440 року в сім'ї люблінського каштеляна Кшеслава з Ґжибова Курозвенцького[pl] та Еви Чорної з Горчиць гербу Сулима. Мав 5 братів — Пйотра[pl], Добєслава[pl], Станіслава, Яна, Миколая[pl]; та 2 сестер — Анну й Урсулу.

1459 року розпочав навчання у Краківській академії, 1462 року здобув ступінь бакалавра[2].

Церковна кар'єра[ред. | ред. код]

Кшеслав Курозвенцький 1459 року став каноніком влоцлавським, 1476 року краківським[3], 1480 року ґнєзненським[4], 1482 року перемишльським. Був латинським парохом (пробощем) у Бохні (1474), кантором познанської катедральної капітули (1480—1484[5], ґнєзненським деканом (1478–1487[6] і 1492—1494[7]) і кантором (1489); кантором (1484—1486), пробстом і деканом краківським (1493)[7]. 1494 року був обраний куявсько-поморським єпископом, до обов'язків приступив на початку 1495 року[8]. У своїй дієцезії провів 3 синоди, переслідував прибічників гуситського руху[9].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Кшеслав Курозвенцький також виконував важливі державні функції. З 1472 року працював у королівській канцелярії писарем, з 1474 року секретарем[10], потім секретарем великим коронним короля Казимира Ягеллончика (1476—1479)[11], канцлером великим коронним (1484—1503)[12]. 1490 року був послом до Угорщини з метою посадження на тамтешній трон королевича Яна Ольбрахта, одним із найближчих прибічників якого він був[13]. 1496 року засвідчив видання Пйотркувського статуту[14]. 1497 року разом із Миколаєм Подльодовським був у посольстві до молдавського воєводи Штефана III щодо спільного походу проти турків[15]. 6 травня 1499 року підписав у Кракові акт поновлення польсько-литовської унії[16]. Підписав декрет обрання Олександра Ягеллончика польським королем 3 жовтня 1501 року[17]. 1501 року він був одним із можновладців, які змусили Олександра Ягеллончика видати Мельницький привілей, який значно обмежив владу короля. Був підписантом пйотркувсько-мельницької унії 1501 року[18].

Був протектором Яна Ласького, майбутнього примаса Польщі, якого він взяв працювати до своєї канцелярії, відправив до Риму отримувати титул куявсько-поморського єпископа, а також якому неодноразово передавав важливі церковні посади.

Помер Кшеслав Курозвенцький 5 квітня 1503 року у Вольбужі[19], похований у Катедральній базиліці Небовзяття Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку[20] 27 квітня[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 53. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny… — S. 342. (пол.)
  3. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000… — T. II. — S. 400. (пол.)
  4. ↑ Там само, s. 401.
  5. ↑ Udział prałatów i kanoników w posiedzeniach poznańskiej kapituły katedralnej za pontyfikatu biskupa Uriela z Górki (1479—1498) // Roczniki Historyczne. — Poznań, 2000. — R. LXVI. — S. 184. (пол.)
  6. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000… — T. II. — S. 400—401. (пол.)
  7. ↑ а б Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych… — T. II. — S. 402. (пол.)
  8. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000… — T. II. — S. 402—403. (пол.)
  9. ↑ Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny… — S. 348. (пол.)
  10. ↑ Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny… — S. 343. (пол.)
  11. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — S. 145. (пол.)
  12. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53. (пол.)
  13. ↑ Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny… — S. 344. (пол.)
  14. ↑ Jan Wincenty Bandtkie, Ius Polonicum: codicibus veteribus manuscriptum et editionibus quibusque collatis, Warszawa 1831, s. 358. (пол.)
  15. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000… — T. II. — S. 404. (пол.)
  16. ↑ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791, wydali Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz, Kraków 1932, s. 121. (пол.)
  17. ↑ Hofmanówna H. Dekret elekcyjny króla Aleksandra z dn. 3 października 1501 roku // Przegląd Historyczny. — 1913. — T. 17. — № 1. — S. 95. (пол.)
  18. ↑ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791 / wydali Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz. — Kraków, 1932. — S. 136. (пол.)
  19. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000… — T. II. — S. 405. (пол.)
  20. ↑ Prokop K. R. Nekropolie biskupie w nowożytnej Rzeczypospolitej (XVI—XVIII w.). — Kraków — Warszawa, 2020. — S. 144. (пол.)
  21. ↑ Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny… — S. 351. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych / Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski. — Gniezno, 1883. — T. II. — S. 400—406. (пол.)
  • Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk jako wielki kanclerz koronny i biskup włocławski. — Warszawa, 1987. (пол.)
  • Kujawski W. Krzesław z Kurozwęk, wielki kanclerz koronny i biskup włocławski // Studia Włocławskie. — 2004. — № 7. — S. 342—351. (пол.)
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кшеслав_Курозвенцький_(пом._1503)&oldid=39321126