Арарат (футбольний клуб, Єреван)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Арарат»
FC Ararat Yerevan.png
Повна назва Футбольний клуб «Арарат» Єреван
Прізвисько білі орли
Рік заснування 1935
Місто Єреван, Вірменія
Стадіон «Касах марзік»
Вміщує 5 500
Президент Швейцарія Грач Капріелян
Головний тренер Вірменія Тигран Есаян
Ліга Прем'єр-ліга
2009 8-е
Домашня
Виїзна


Футбольний клуб «Арара́т» (вірм. Ֆուտբոլային Ակումբ „Արարատ“ Երևան) — найвідоміший з вірменських футбольних клубів у пострадянському просторі, заснований у 1935 році в місті Єреван. Чемпіон СРСР 1973 року, срібний призер чемпіонатів СРСР 1971 і 1976 (весна). Дворазовий володар Кубка СРСР: 1973, 1975. Незмінний учасник вірменського чемпіонату з футболу (крім сезонів 2003 і 2010).

Власником клубу є швейцарський підприємець вірменського походження Грач Капріелян.

Колишні назви[ред.ред. код]

  • 19351937: «Спартак» Єреван
  • 19381953: «Динамо» Єреван
  • 19541962: «Спартак» Єреван
  • 19632004: «Арарат» Єреван
  • 2004 — «Лернагорц-Арарат» Капан
  • 2004 — «Арарат» Капан
  • з 2004 — «Арарат» Єреван

Історія[ред.ред. код]

Заснування і перші досягнення (1935-1948)[ред.ред. код]

У 1935 в Єревані створено команду спортивного товариства «Спартак». Перший час команда брала участь у першостях республіканського рівня. Перший трофей який завоював клуб став Кубок Вірменської РСР в 1940 році. В цей час команда вже носила назву «Динамо». Наступні 4 роки чемпіонат і Кубок СРСР не розігрувалися через Другу світову війну.

1944 року поновилися ігри за Кубок СРСР, в якому взяла участь і команда «Динамо». Суперником єреванських динамівців стали їхні тбіліські одноклубники. Однак матч так і не був зіграний з вини Єреванців. В наступному році поновлюється першість СРСР, де «Динамо» відведено місце в Другій групі. Команда хоч і зайняла місце в середині турнірної таблиці, але від зони вильоту її відділило всього одне очко. У 1/16 фіналу Кубка СРСР був пройдений новосибірський ДКА, причому основного часу не вистачило для виявлення переможця. Все вирішилося в доданий час. У наступній стадії «Динамо» очікував тбіліський ДКА. На жаль перед тбілісцями «Динамо» капітулювало. В наступному розіграші Кубка команда не бере участі, а в чемпіонаті займає 10-е місце. В 1947 році команда стає срібним призером першості Другої ліги в Закавказькій зоні. Команда всього на одне очко відстала від ТДВ з Тбілісі. У цьому чемпіонаті «Динамо», в домашньому поєдинку проти тбіліських «Крил Рад», показало найкращий результат на той момент (рахунок матчу 7:1). Боротьбу за Кубок «Динамо» почало з 1/128 фіналу де суперником був бакинський «Нафтовик». У перевагу в один м'яч перемогу святкували динамівці, яких в 1/64 фіналу очікували тбіліські залізничники. У домашній грі «Динамо» перевершило гостей - 2:0. У наступній стадії Єреванці практично проїхали по ростовському «Динамо» — 6:1. Команда виразно була на куражі, проте в 1/16-й її очікував крах. Вона з тріском програла московським армійцям 0:5 і вибула з турніру. В сезоні 1948 «Динамо» мало починати в Першій групі (Вища ліга на той момент), але після 30 ігор разом з 15 іншими клубами було знято. Всі 16 клубів продовжили брати участь в лізі нижче. «Динамо» проводячи черговий сезон у Другій групі, до свого щастя покращує свої показники і завойовує перше місце в Південній зоні. Команда виграла 13 матчів з 18. Проте перше місце в зоні не гарантувало підвищення. За регламентом Чемпіонату СРСР, переможці зон другої ліги, грали між собою у фінальному етапі. У цьому етапі брали участь 6 команд. Ігри між командами пройшли в одне коло. Таким чином, після 5 ігор «Динамо» розташувалося на 3-їй позиції, яке забезпечило клубу місце в Першій групі. В Кубку СРСР динамівці в доданий час капітулювали перед динамівцями з Києвв 1:2 в 1/16 фіналу і вибули з розіграшу.

Життя між лігами (1949-1964)[ред.ред. код]

В 1949 році «Динамо» вперше дебютує в Вищій лізі СРСР. Команда виступила незадовільно, зайнявши 16-те підсумкове місце. У перших двох турах команда програла, а в 3-му турі була зафіксована перемога в домашньому матчі проти команди ВПС (Москва). Обіграти команда змогла представників з другої половини таблиці, а також двічі на виїзді. Були зафіксовані 3 великих поразки: двічі по 0:6 від московських «Локомотива» та ЦБЧА, і одного разу 1:6 - від тбіліського «Динамо». Однак, незважаючи на погані виступи, клуб залишився у списку найкращих на наступний сезон, так як вибували два останні клуби, зайнявші 17-е і 18-е місце в турнірній таблиці. Кубкові баталії закінчилися на першій же стадії, проти «Динамо» з Сталінбада. В сезоні 1950, динамівці стали виступати розкутіше. Перша поразка була зафіксовано тільки в 4-му турі від ленінградського «Зеніта». Команда набрала 31 очко разом з одноклубниками з Києва, але за різницею м'ячів в Клас «Б» опустилося єреванське «Динамо». В Кубку СРСР команда почала з 1/128 фіналу. Пройшовши слабких суперників, у 1/16-й наткнулися на суперника в особі київського «Динамо». У впертій грі, яка проходила в Києві, динамівці Єревану святкували перемогу 3:2. У 1/8 фіналу зустрілися з «Динамо» Москва і програли з рахунком 0:7.


Радянська міні-гра "футбол" ілюструє кавказьке дербі - матч "Динамо" з Тбілісі та вірменського Арарата (червона форма) - найкращих на той час команд з Закавказзя.

В 19601963, 19661991 роках команда брала участь у вищій лізі чемпіонату СРСР. В 1973 році «Арарат» став чемпіоном і володарем Кубка СРСР. В 1971, 1976 (весна) роках став срібним медалістом чемпіонату, а в 1975 році знову завоював Кубок СРСР. Усього команда брала участь у 33 чемпіонатах СРСР, провела 1026 матчів, з них виграла 352, зіграла внічию 280, програла 394, забила 1150 голів, пропустила - 1306. До 1975 року команда брала участь у розіграшах трьох європейських кубків. В останньому чемпіонаті СРСР в 1991 році команда зайняла 7-е місце.

Час перемог і досягнень (1992-2002)[ред.ред. код]

Виняток і криза (2003-2005)[ред.ред. код]

У 2003 році національна та молодіжні збірні Вірменії, на початку року повинні були зіграти товариські матчі зі Збірними Ізраїлю. До від'їзду збірних Вірменії в Ізраїль, президент «Арарату» Грач Капріелян написав листа голові Федерації футболу Вірменії (ФФВ) про те, що з міркувань безпеки не вважає за доцільне участь в майбутніх матчах 5 футболістів «Арарату» — Олександра Тадевосяна, Артура Хачатряна, Артура Петросяна, Галуста Петросяна і Артура Габрієляна. Також Капріелян запевняв, що за інших обставин обов'язково буде забезпечено участь футболістів «Арарату» у навчально-тренувальних зборах та матчі національної і молодіжної збірних Вірменії, яким керівництво клубу завжди надавало пріоритетне значення. Одночасно Капріелян направив копію листа в ФІФА. Однак, відбувшийся 16 лютого, дисциплінарний комітет ФФВ розглянув дану проблему і виніс дуже жорстке рішення щодо футбольного клубу «Арарат». Рішенням дисциплінарного комітету «Арарат» строком на 1 рік був позбавлений права брати участь у всіх змаганнях, що проводяться під егідою ФФВ і оштрафований на 200 тисяч драмів.

На той час капітаном команди був, Олександр Тадевосян офіційно направив листа до ФФВ з проханням анулювати його контракт з клубом і надати йому статус вільного агента через ситуацію, що склалася. Крім Тадевосяна лави «Арарату» покинуло ще кілька людей, що не бажали проводити сезон в туманних планах.

У 2004 році в клубі стався фактично розкол. З огляду на те, що футбольний клуб «Лернагорц» перебував у критичному фінансовому становищі і не зміг заплатити внесок за участь в чемпіонаті, клуб «Арарат» уклав з «Лернагорцем» договір, згідно з яким тренерський склад і футболісти двох клубів об'єднаються під назвою «Лернагорц-Арарат». Таким чином, більша частина переїхала в Капан, де з клубом «Лернагорц» утворила в результаті єдиний клуб під назвою «Лернагорц-Арарат». Офіційно команда представлялася продовження «Лернагорца», проте фактично це була команда «Арарат». Згоду на цей договір дав, як виняток, виконавчий комітет Федерації футболу Вірменії щоб уникнути переробки графіка ігор чемпіонату, який почався 8 квітня. Тим часом, в Першій лізі була заявлена команда «Арарат», для участі в цьому турнірі. 8 червня назва «Лернагорц-Арарату» скоротилася до «Арарату», а 19 червня команда переїжджає назад в Єреван, але домашні ігри їй доводиться проводити в передмісті Єревану - Воскеате (пізніше «Арарат» проводив домашні матчі в Єревані на Республіканському стадіоні, останній сезон у Єревані «Арарат» провів у 1996 році). Зважаючи на ці подій, «Арарат» який виступає у Першій лізі змушений був змінити назву і додати приставку «Арарат-2». В кінці грудня головним тренером футбольного клубу «Арарат» призначений був Аркадій Андреасян, який замінив на цій посаді молодого тренера Севаду Арзуманяна. Разом з Арзуманяном «Арарат» після річної перерви відновив гру в першості Вірменії і зайняв четверте місце.

Абсолютно в іншому вигляді показала себе команда в сезоні 2005 року. Команда була однією з найгірших. На той час були найгірші показники клубу в новітній історії. Показавши гнітючі результати на першому етапі - 8 місце. Нижче був тільки «Лернаін Арцах», який забронював за собою останню сходинку знявшись з чемпіонату. У другому етапі «Арарат» переміг і зіграв внічию. Таким чином клуб зберіг собі місце на наступний сезон. У середині червня 2005 року «Арарат» взяв участь у єврокубках. Суперником був швейцарський «Невшатель Ксамакс». В обох матчах «Арарат» зазнав поразки, і з загальним рахунком 1:9 вилетів з Кубка Інтертото на першій стадії розіграшу. За підсумками сезону 2005 року «Арарат-2», посівши 2-е місце в Першій лізі, вийшов у Прем'єр-лігу. «Арарат», який грав останні два сезони в Прем'єр-лізі, було розформовано, а «Арарат-2» змінив назву на «Арарат».

Сплеск після кризи (2006-2008)[ред.ред. код]

У 2006 році, після довгих перипетій, «Арарат» почав практично з чистого аркуша, але з колишнім керівництвом і головним тренером (Сурен Барсегян). Виступи команди змінилися в кращу сторону. В Кубку Вірменії вона дійшла до чвертьфіналу, де в серії після матчевих пенальті поступилася дорогою «Пюніку» — 5:6. Змінивши по ходу сезону головного тренера (ним став Абраам Хашманян), «Арарат» у підсумку посів 4-е місце. Програвши в останніх турах, команда відпустила від себе «Міку» з «Бананцем», яким дісталися бронза і срібло, відповідно.

У грудні 2006 року команду очолює Варужан Сукіасян. З приходом Сукіасяна гра команди змінилася, стала технічною, грамотною. Прийшли й довгоочікувані успіхи «Арарату». Вихід у фінал Кубка Вірменії, де команда програла в додатковий час команді «Бананц». Влітку, в процесі чемпіонату, коли «Арарат» йшов на другому місці, Сукіасян покинув клуб через розбіжності з керівництвом. Будучи не згодним з діями керівництва, яке запросило до клубу сербського фахівця Душана Мійіча. Саме Мійіч і змінив на посту Сукіасяна. На момент відходу Сукіасяна з клубу, «Арарат» йшов на другому місці поступаючись лідеру всього 2 очками. З приходом Мійіча гра і дисципліна команди погіршилися. у перевагу, яку було здобуто в першому колі було покращено у другому. Катастрофою стали дві поспіль поразки з рахунком 0:6 вдома від прямих конкурентів в особі «Пюніка» та «Бананца». Зігравши в останньому турі з «Уліссом» внічию «Арарат» в черговий раз залишився без призових медалей. Бронза дісталася «Міці», яка в останньому турі на виїзді обіграла «Гандзасар» — 1:0.

Перед чемпіонату 2008 року команда посилилася досвідченими футболістами, а також гравцями з конкуруючих команд. Керівництвом булу поставлене завдання виграти всі футбольні трофеї Вірменії. Також в клуб повернувся Варужан Сукіасян. Перша боротьба почалася в Кубку Вірменії. ККоманда дійшла до фіналу, де в додатковий час зуміла забити переможний гол. Це 5-й Кубок Вірменії в історії клубу. На старті чемпіонату команда здобула 6 перемог поспіль. А першу поразку зазнала тільки в 10-му турі. Протягом першого і на початку другого кола «Арарат» одноосібно лідирував в чемпіонаті. Незаплановані втрати очок на початку наблизили «Пюнік», а в подальшому пропустили вперед. З відривом у 3 очки один від одного команди підійшли до останнього туру, в якому зустрічалися між собою. Причому для «Арарату» це була виїзна гра. Довгий час рахунок на табло був нульовим, і лише на 77-й хвилині бразильському легіонеру Джуліано Хіменесу вдалося забити гол. Цей гол зрівняв за очками клуби. За рішенням регламенту чемпіонату був організований золотий матч, що пройшов на Республіканському стадіоні. Гра була жорсткою і порив виходив періодично за рамки, підсумком якого стали 3 (!) червоні картки. Рахунок був відкритий гравцем «Пюніка» — Альбертом Тадевосяном, проте через хвилину Ваагн Мінасян рахунок зрівняв. Після закінчення 90 хвилин рахунок залишився нічийний, і команди вийшли в додатковий час. Час йшов, а гольова реалізація у гравців не виходила. Тим не менш, за 2 хвилини до закінчення доданого часу Альберт Тадевосян забив свій другий м'яч. Таким чином, «Арарат» зазнав поразки. Клубу дісталися лише срібні медалі. Після золотого матчу преса опублікувала слова Варужан Сукіасяна, в яких він звинувачував головного суддю, що той після закінчення золотого матчу в підтрибунному приміщенні застосував фізичну силу відносно нього. В кінці року, Сукіасян покинув «Арарат», в черговий раз через розбіжності з керівництвом.

Відновлення позицій (2009-т.ч.)[ред.ред. код]

Новий сезон для команди починається погано, так як її спонсор, який є також спонсором аматорської команди «Арарат» Париж у 5-му дивізіоні французького чемпіонату, вирішив зосередити свою увагу на французькій команді, тому було скорочено фінансування єреванського клубу. Команду залишили десятеро гравців, замість яких прийшли резервісти з дубля. Через розбіжності та неотримання ліцензії клуб не взяв участь у Лізі Європи, замість нього в турнір заявлена «Міка». Після першого кола чемпіонату команда займала в ньому останнє місце; було зроблено безліч придбань з метою посилення складу, але в підсумку команда так і залишилася останньою.

На початку 2010 року команда знаходиться в незрозумілому стані. У той час як всі команди Вірменії щосили проводять передсезонну підготовку, «Арарат» навіть не приступав до тренувань. Клуб не брав участь у розіграші Кубка Вірменії. Керівництво клубу відмовилося від легіонерів мотивувавши тим, що в наш час[Коли?] зарубіжні гравці не можуть принести більшої допомоги в чемпіонаті Першої ліги, ніж вітчизняні футболісти.

Гравці[ред.ред. код]

Гравці «Арарату» Аркадій Андреасян, Оганес Заназанян (в 1972 р.) і Хорен Оганесян (в 1980 р.) ставали бронзовими призерами мюнхенської і московської Олімпіад відповідно. Хорен Оганесян провів у збірній СРСР 35 матчів і забив 6 м'ячів.

Досягнення[ред.ред. код]

Національні чемпіонати[ред.ред. код]

Чемпіон СРСР (1)
1973
Срібний призер чемпіонату СРСР (2)
1971, 1976 (весна)
Володар Кубка СРСР (2)
1973, 1975
Фіналіст Кубка СРСР (2)
1954, 1976
Чемпіон Вірменії (2)
1993, 1995
Срібний призер чемпіонату Вірменії (4)
1996/97, 1999, 2000, 2008
Бронзовий призер чемпіонату Вірменії (1)
1994
Володар Кубка Вірменії (5)
1993, 1994, 1995, 1996/97, 2008
Фіналіст Кубка Вірменії (2)
2001, 2007
Володар Суперкубка Вірменії (1)
2009
Фіналіст Суперкубка Вірменії (1)
1998

Командні призи[ред.ред. код]

Досягнення гравців[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

Дані на квітень 2010 року
Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
Джіофак Міллер 12 серпня 1985 Камерун Камерун
Арман Оганесян 7 липня 1992 Вірменія Вірменія
Захисники
3 Віраб Мейтіханян 25 вересня 1981 Вірменія Вірменія
6 Арман Аракелян 30 серпня 1988 Вірменія Вірменія
19 Вачаган Карапетян 12 березня 1983 Вірменія Вірменія
14 Гензель Варданян 9 квітня 1991 Вірменія Вірменія
Ваге Мартиросян 19 січня 1988 Вірменія Вірменія
Артур Степанян 6 жовтня 1989 Вірменія Вірменія
Півзахисники
2 Гор Мартиросян 18 лютого 1991 Вірменія Вірменія
7 Нарек Петросян 25 листопада 1990 Вірменія Вірменія
8 Едгар Хачатрян 3 серпня 1985 Вірменія Вірменія
10 Ара Оганесян 13 вересня 1986 Вірменія Вірменія
15 Давид Меліксетян 1 лютого 1989 Вірменія Вірменія
Карен Авоян 22 серпня 1986 Вірменія Вірменія
Нападники
9 Геворг Карапетян 10 червня 1990 Вірменія Вірменія
11 Арсен Зограбян 31 травня 1991 Вірменія Вірменія
21 Араїк Мкртчян 8 липня 1993 Вірменія Вірменія
Вануш Акопян 13 жовтня 1989 Вірменія Вірменія

Керівний склад[ред.ред. код]

Персонал клубу[ред.ред. код]

Відомі гравці[ред.ред. код]

Повний список гравців клубу «Арарат» (Єреван), про які є статті у Вікіпедії, див. тут


Головні тренери[ред.ред. код]

Ім'я Поч Зак
Flag of Armenian SSR.svg Врамшапух Мерангулян 1935 1938
Flag of Armenian SSR.svg Сурен Атанесян 1939 1939
Flag of Russian SFSR.svg Юрій Єсенін 1940 1944
Flag of Russian SFSR.svg Віктор Андрєєв 1945 1945
Flag of Russian SFSR.svg Михайло Сушков 1946 1946
Flag of Russian SFSR.svg Віктор Гречишников 1947 1947
Flag of Armenian SSR.svg Гайк Андреасян 1948 1949
Flag of Russian SFSR.svg Борис Апухтін 1949 1949
Flag of Russian SFSR.svg Віктор Філіппов 1949 1949
Flag of Russian SFSR.svg Гліб Рябіков 1950 1951
Flag of Russian SFSR.svg Ілля Евранов 1952 1952
Flag of Armenian SSR.svg Гайк Андреасян 1953 1954
Flag of Russian SFSR.svg Абрам Дангулов 1955 1957
Flag of Armenian SSR.svg Гайк Андреасян 1957 1957
Flag of Russian SFSR.svg Борис Смислов 1958 1960
Flag of Armenian SSR.svg Гайк Андреасян 1961 1961
Flag of Russian SFSR.svg Анатолій Акімов 1961 1962
Flag of Armenian SSR.svg Арутюн Кегеян 1962 1962
Flag of Russian SFSR.svg Олександр Абрамов 1963 1963
Flag of Russian SFSR.svg Георгій Жарков 1964 1964
Flag of Armenian SSR.svg Артем Фальян 1965 1967
Flag of Armenian SSR.svg Едуард Григорян 1968 1968
Flag of Ukrainian SSR.svg Олександр Пономарьов 1969 1970
Flag of Russian SFSR.svg Микола Глєбов 1971 1972
Flag of Russian SFSR.svg Микита Симонян 1973 1974
Flag of Russian SFSR.svg Віктор Маслов 1975 1975
Имя Нач Кон
Flag of Armenian SSR.svg Едуард Маркаров 1976 1977
Flag of Russian SFSR.svg Микола Гуляєв 1978 1978
Flag of Russian SFSR.svg Леонід Захаров 1978 1978
Flag of Russian SFSR.svg Йожеф Беца 1979 1981
Flag of Armenian SSR.svg Аркадій Андреасян 1982 1983
Flag of Russian SFSR.svg Микита Симонян 1984 1985
Flag of Russian SFSR.svg Леонід Захаров 1985 1986
Flag of Armenian SSR.svg Аркадій Андреасян 1986 1989
Flag of Armenian SSR.svg Микола Казарян 1989 1989
Вірменія Арменак Саркісян 1990 1994
Вірменія амвел Дарбінян 1995 1995
Вірменія Аркадій Андреасян 1996 2001
Вірменія Рафаел Галустян 2001 2001
Вірменія Фелікс Веранян 2001 2001
Вірменія Аркадій Андреасян 2001 2002
Вірменія Фелікс Веранян 2002 2003
Вірменія Севада Арзуманян 2003 2004
Вірменія Сурен Барсегян 2005 2006
Вірменія Абраам Хашманян 2006 2006
Вірменія Варужан Сукіасян 2006 2007
Боснія і Герцеговина Душан Міїч 2007 2008
Вірменія Варужан Сукіасян 2008 2008
Вірменія Ашот Кіракосян 2009
Вірменія Аркадій Андреасян (в. о.) 2009 2009
Вірменія Альберт Сафарян (в. о.) 2009 2010
Вірменія Тигран Есаян 2010 д.ч.

Історія форми команди[ред.ред. код]

2008
(домашня)
2008
(виїзна)
2009
(домашня)
2009
(виїзна)


Посилання[ред.ред. код]