Арбатов Георгій Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Аркадійович Арбатов
рос. Георгий Аркадьевич Арбатов
Народився 19 травня 1923(1923-05-19)
Херсон
Помер 1 жовтня 2010(2010-10-01) (87 років)
Москва
Громадянство Росія
Союз Радянських Соціалістичних Республік
Галузь наукових інтересів політолог
Заклад Інститут США та Канади РАН
Alma mater МГІМО
Вчене звання академік РАН
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомий завдяки: брав участь в зустрічах на вищому рівні голів СРСР і США з питань роззброєння
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня

Георгій Аркадійович Арбатов (народився 19 травня 1923 в місті Херсон Української РСР — †1 жовтня 2010, Москва, Росія) — російський політолог, учений-американіст.

Родина[ред.ред. код]

Батько — Аркадій Михайлович Арбатов (1900—1954). Мати — Ганна Василівна Арбатова (Дзун) (1901—1977). Син Арбатов Олексій Георгійович (1951), російський вчений і політичний діяч.

Батько закінчив ремісниче училище в Одесі, працював металістом-модельником на одному з заводів. У 1918 вступив в партію більшовиків, брав участь в Громадянській війні. Працював директором консервного заводу. У 1930 його направили на роботу в торгове представництво СРСР в Німеччині, де разом з ним жила сім'я. З 1935 року Аркадій Михайлович Арбатов був співробітником Наркомату зовнішньої торгівлі. Проте в роки репресій був вигнаний і влаштувався на роботу заступником директора Бібліотеки імені Леніна з адміністративної частини. У 1941 його все ж таки заарештували і засудили на 8 років. Проте через декілька місяців відбувся новий суд, і в грудні 1942 батька виправдали. Надалі він посідав посаду директора будівельної контори Міністерства лісового господарства РРФСР.

Участь у війні[ред.ред. код]

Георгій Арбатов закінчив 1-е Московське артилерійське училище імені Красіна в кінці 1941. Брав участь в Параді на Червоній площі 7 листопада 1941. Як бойовий офіцер гвардійських мінометних частин Калінінського, Степового, Воронежського, 1-го і 2-го Українських фронтів брав участь в битвах Німецько-радянської війни спочатку на посаді начальника розвідки гвардійського мінометного дивізіону, командира батареї, заступника командира дивізіону, а потім помічника начальника штабу полку 17-го Гвардійського мінометного полку. За бойові заслуги був нагороджений багатьма орденами і медалями, зокрема в 1943 орденом Червоної Зірки. Влітку 1944 був демобілізований як інвалід Вітчизняної війни 2-ої групи.

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив МГІМО МЗС СРСР в 1949 (спеціальність «міжнародне право») заочну аспірантуру МГІМО в 1954. Кандидатська дисертація: «Ідеологічна роль держави» (1958). Докторська дисертація: «Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах» (1964). Доктор історичних наук, професор, академік АН СРСР (потім РАН).

Журналістика[ред.ред. код]

З 1949 старший науковий редактор у Видавництві іноземної літератури. Надалі працював в періодичних виданнях: завідувачем відділу в журналах «Питання філософії» (19531957), «Новий час» (19571959), консультантом в журналі «Комуніст» (19591960), оглядачем журналу «Проблеми миру і соціалізму» (19601963).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У 19631964 працював завідуючим сектором Інституту світової економіки і міжнародних відносин Академії наук СРСР.

У 19671995 директор Інституту США і Канади АН СРСР/РАН (ІСКРАН). Засновник цієї наукової установи, перетворив його на найбільший науковий центр, що здійснює комплексні дослідження політичних, військових, економічних і соціальних проблем США і Канади. Під його керівництвом і безпосередній участі в країні була створена російська школа американістики, їм підготовлено 36 кандидатів і 14 докторів наук.

З 1995 почесний директор ІСКРАН. Радник Російської академії наук. Член Російської асоціації міжнародних досліджень.

В рамках Наукової ради з комплексного вивчення проблем США, головою якого він є, здійснюється ряд сумісних наукових досліджень з вченими США, Німеччини та ін. Ініціатор і організатор щорічних російсько-американських зустрічей по проблемах розвитку двосторонніх відносин, забезпечення міжнародної безпеки і шляхів вирішення міжнародних конфліктів.

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 19641967 консультант, потім керівник групи консультантів відділу ЦК КПРС. Обирався членом ЦК КПРС, депутатом Верховної Ради СРСР, народним депутатом СРСР (19891991; від Академії наук); був експертом Державної думи; членом Ради із зовнішньої політики МЗС РФ (19911996); головою Асоціації сприяння ООН (1985—1997).

Неодноразово брав участь в зустрічах на вищому рівні голів держав СРСР і США з питань роззброєння.

Праці[ред.ред. код]

Автор більше 100 авторських і колективних монографій загальний тираж яких перевищує 2 мільйони екземплярів, опублікованих 10 мовами країн світу, зокрема:

  • Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах. Доктрина, методи і організація зовнішньополітичної пропаганди імперіалізму. М., 1970;
  • Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції. М., 1979 (відпов. редактор і соавт).
  • Вступаючи у 80-ті. М., 1981;
  • Свідоцтво сучасника. М., 1991 (англ. пер.: The System. An Insiders Life in Soviet Politics. N.Y., 1992, 1993; німий. пер. 1993; кит. пер. 1998);
  • Суспільна наука і політика. М., 1998.
  • Порядок денний російсько-американських відносин. М., 1999.

Цілий ряд його праць використовується як підручники на історичних факультетах і факультетах журналістики провідних вузів Росії і СНД. Його книга «Людина системи» (2002) мемуари безпосереднього учасника багатьох найважливіших подій, пов'язаних з розвитком відносин між двома супердержавами СРСР і США, людини, особисто знайомого з багатьма політиками світового масштабу.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», багатьма медалями. У червні 2005 був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня. Йому привласнено звання почесного громадянина міста Черкаси, в звільненні якого він брав участь.

Посилання[ред.ред. код]