Борис Акунін
| Борис Акунін | |
![]() |
|
| При народженні: | Григорій Шалвович Чхартишвілі გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Борис Акунін |
| Дата народження: |
20 травня 1956 (57 років) |
| Місце народження: |
Зестафоні, Грузинська РСР |
| Рід діяльності: | белетрист, драматург, перекладач |
| Жанр: | Детектив |
| www.akunin.ru | |
Григорій Шалвович Чхартишвілі (псевдонім Бори́с Аку́нін) — російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження.
Біографія [ред.]
Григорій Чхартишвілі народився 20 травня 1956 року в невеликому містечку Зестафоні (Грузинська РСР) у родині офіцера-артилериста Шалви Чхартишвілі і вчительки російської мови та літератури Берти Ісааківни Бразинської (1921—2007).
У 1958 році родина переїхала до Москви і відтоді Чхартишвілі живе в столиці Росії. Акунін захоплюється Японією. Школярем він побачив виступ японського театру Кабукі й під впливом побаченого вступив до Інституту країн Азії та Африки (МГУ).
У 1973 році він закінчив англійську школу № 36, у 1979 році — історико-філологічне відділення Інституту країн Азії і Африки (МДУ), де отримав диплом історика-японознавця. Після інституту займався літературним перекладом з японської та англійської мов.
У перекладі Чхартишвілі видані японські автори Юкіо Місіма, Кендзі Маруяма, Ясусі Іноуе, Масахіко Сімада, Кобо Абе, Сін'їті Хосі, Такеші Кайко, Сехей Оока, а також представники американської та англійської літератури (Корагессан Бойл, Малкольм Бредбері, Пітер Устинов та інші).
Працював заступником головного редактора журналу «Іноземна література» (1994-2000), головний редактор 20-томної «Антології японської літератури», голова правління мегапроекту «Пушкінська бібліотека» (Фонд Сороса).
З 1998 року почав писати твори під псевдонімом «Б. Акунін». В цьому ж році видає перші книги із серії про Ераста Фандоріна, які йому і принесли всесвітню славу. Розшифровка «Б» як «Борис» з'явилася за кілька років, коли у письменника стали часто брати інтерв'ю. Японське слово «Акунін» (яп. 悪 人) перекладається як «негідник, злодій». Детальніше про це слові можна дізнатися в одній з книг Б. Акуніна (Г. Чхартішвілі) «Алмазна колісниця». Критичні й документальні роботи Григорій Чхартішвілі публікує під своїм справжнім ім'ям.
Окрім романів і повістей із серії «Новий детектив» («Пригоди Ераста Фандоріна»), що принесли йому популярність, Акунін написав серії «Провінційний детектив» («Пригоди сестри Пелагії»), «Пригоди магістра», «Жанри» й був упорядником книжкової серії «Ліки від нудьги».
У 2000 році Акунін був номінований на премію «Букер - Smirnoff» за роман «Коронація, або Останній з Романів», проте не потрапив до числа фіналістів. При цьому в тому ж році був номінований й став лауреатом премії «Антибукер» з «Коронацією».
У 2003 році роман «Азазель» потрапив до шорт-лісту Британської Асоціації письменників-криміналістів в розділі «Золотий кинджал».
29 квітня 2009 року Григорію Чхартішвілі японським посольством було вручено орден Вранішнього сонця 4-го ступеня.
10 серпня 2009 за внесок у розвиток культурних зв'язків між Росією й Японією Борису Акуніну була присуджена премія під егідою уряду Японського фонду.
Одружений. Перша дружина - японка, з якою Акунін прожив кілька років. Друга дружина, Еріка Ернестівна - коректор й перекладач. Дітей немає.
Твори [ред.]
Пригоди Ераста Петровича Фандоріна [ред.]
- 1998 — «Азазель» (1876 рік)
- 1998 — «Турецький гамбіт» (1877 рік)
- 1998 — «Левіафан» (1878 рік)
- 1998 — «Смерть Ахіллеса» (1882 рік)
- 1999 — «Піковий валет» (1886 рік)
- 1999 — «Декоратор» (1889 рік)
- 1999 — «Статський радник» (1891 рік)
- 2000 — «Коронація» (1896 рік)
- 2001 — «Коханка смерті» (1900 рік)
- 2001 — «Коханець смерті» (1900 рік)
- 2003 — «Алмазна колісниця» (І і ІІ том) (1878 та 1905 роки)
- 2007 — «Нефритові чотки» (1881—1900 роки)
- 2009 — «Весь світ театр» (1911 рік)
- 2012 — «Чорне місто» (1914 рік)
Провінційний детектив (пригоди сестри Пелагії) [ред.]
Пригоди магістра [ред.]
(у циклі діють нащадки і пращури Ераста Фандоріна)
- 2000 — «Алтин-толобас» (1995, 1675-1676 роки)
- 2002 — «Позакласне читання» (2001, 1795 роки)
- 2006 — «Ф. М.» (2006, 1865 роки)
- 2009 — «Сокіл і Ластівка» (2009, 1702 роки)
Жанри [ред.]
(в циклі іноді діють нащадки, пращури і родичі Ераста Фандоріна)
- 2005 — «Дитяча книга» (2006, 1914, 1605-1606 роки, майбутнє)
- 2005 — «Шпигунський роман» (1941 рік)
- 2005 — «Фантастика» (1980—1991 роки)
- 2008 — «Квест» (1930, 1812 роки)
Смерть на брудершафт [ред.]
- 2007 — «Немовля і чорт, Мука розбитого серця» (1914 рік)
- 2008 — «Літаючий слон, Діти Місяця» (1915 рік)
- 2009 — «Дивний чоловік, Грім перемоги, роздайся!» (1915, 1916 роки)
- 2010 — ««Марія», Марія ..., Нічого святого» (1916 рік)
- 2011 — «Операція «Транзит», Батальйон ангелів» (1917 рік)
Окремі книги [ред.]
- 2000 — «Казки для ідіотів»
- 2000 — «Чайка»
- 2002 — «Комедія/Трагедія»
- 2006 — «Інь та Ян»
- 2011 — «Фото як хокку»
- 2011 — «Любов до історії»
Під псевдонімом Анатолій Бруснікін [ред.]
Під псевдонімом Анна Борисова [ред.]
Під справжнім ім'ям [ред.]
- 1997 — «Письменник і самогубство» (М.: Новое литературное обозрение, 1999; 2-е изд. - М.: «Захаров» 2006)
«Спільна творчість Б. Акуніна і Г. Чхартішвілі» [ред.]
- 2004 — «Цвинтарні історії» (в одному з оповідань діє Фандорін)
- 2012 — «Арістономія»
Анатолій Бруснікін й Анна Борисова [ред.]
11 січня 2012 року Борис Акунін у своєму блозі в Живому Журналі підтвердив, що саме він є автором, який працює під псевдонімом Анатолій Бруснікін. Під цим ім'ям були опубліковані три історичні романи: «Девятний Спас», «Герой іншого часу» та «Беллона». Крім того, він заявив, що є також й автором романів під жіночим псевдонімом «Анна Борисова» «Там ...», «Креативщик» й «Vremena goda»
Переклади [ред.]
- Юкіо Місіма «Золотий храм»
- Юкіо Місіма «Сповідь маски»
- Юкіо Місіма «Смерть посеред літа»
- Юкіо Місіма «Патріотизм»
- Юкіо Місіма «Любов святого старця з храму Сіга»
- Юкіо Місіма «Море й захід сонця»
- Юкіо Місіма «Мій друг Гітлер»
- Юкіо Місіма «Маркіза де Сад»
- Юкіо Місіма «Ханьданьская подушка»
- Юкіо Місіма «Парчевий барабан»
- Юкіо Місіма «Надгробок Коматі»
- Юкіо Місіма «Сонце та сталь»
- Юкіо Місіма «Звуки води»
- Кендзі Маруяма «В небі знову веселка»
- Корагесан Бойл «Схід є схід»
Екранізації [ред.]
- 2001 — «Азазель» (2001)
- 2004 — «Турецький гамбіт» (2005)
- 2005 — «Статський радник» (2005)
- 2009 — « Пелагія і білий бульдог» (2009)
- 2012 — «Шпигун» (режисер Олексій Андріанов) - екранізація твору «Шпигунський роман»
Цікаві факти [ред.]
- У книзі Піковий валет одна з героїнь на час проведення «операції» називається «княжна Чхартішвілі» (Чхартішвілі - справжнє прізвище Акуніна).
- Найчастіше в книгах з участю Е. П. Фандоріна миготить прізвище «Мебіус». Під цим прізвищем з'являються деякі другорядні герої, а іноді це прізвище і просто опиняється на вивісці з назвою фірми (наприклад, страхової контори). Спільне в «Мебіус» те, що вони завжди виявляються «за кадром», тобто або взагалі не надають на сюжет ніякого впливу, або про них ми дізнаємося зі слів інших героїв.
- У романі «Коронація» з циклу про Е. П. Фандоріна діє англійський дворецький по імені Фрейбі (англ. Freyby). Якщо набрати його прізвище по-англійськи (при цьому залишивши включеною російську розкладку клавіатури), вийде псевдонім автора книги.
- У романі «Тефаль, ты думаешь о нас» архітектора звати Ягкфи. Якщо набрати це ім'я в англійській розкладці, вийде Zurab (натяк на Зураба Церетелі).
- У більшості книг із серії «Пригоди Ераста Фандоріна» видавництва «Захаров» (крім «Статський радник», «Турецький гамбіт», «Діамантова колісниця») портрет Бориса Акуніна присутній на перших сторінках. Він зображується в ролі другорядних персонажів романів.
- У переважній більшості творів Акуніна є персонажі-англійці.
- З романів «Позакласне читання» і «Квест» стає відомо, що справжній предок Ераста Фандоріна - не Самсон Фандорін, а Дмитро Карпов. Відповідно, ця гілка Фандоріних не має відношення до роду фон Дорн.
- Планета Вуфер згадується в романах Акуніна двічі: «Пелагея і чорний монах» і «Тефаль, ти думаєш про нас ...». Якщо набрати цю назву російською (при цьому залишивши включеною англійську розкладку клавіатури), вийде «Death».
- Ераст Фандорін народився в 1856 року, рівно на 100 років раніше від свого автора.
Посилання [ред.]
- www.akunin.ru — Офіційний сайт Б.Акуніна
- Твори Б.Акуніна на сайті lib.ru
- - Офіційний блог Бориса Акуніна у Живому Журналі
- Офіційний сайт Ераста Петровича Фандоріна
- Борис Акунін на сайті Твіттер
|
|||||||||||||||||||||||


