Борис Акунін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис Акунін
Акунін Борис.jpg
При народженні Григорій Шалвович Чхартишвілі
გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი
Псевдоніми, криптоніми Борис Акунін
Дата народження 20 травня 1956(1956-05-20) (58 років)
Місце народження Зестафоні, Грузинська РСР, СРСР
Рід діяльності белетрист, драматург, перекладач
Жанр Детектив
www.akunin.ru

Григорій Шалвович Чхартишвілі (груз. გრიგოლ შალვას ძე ჩხარტიშვილი, псевдонім Бори́с Аку́нін, груз. ბორის აკუნინი, 20 травня 1956, Зестафоні, Грузинська РСР, СРСР) — російський белетрист, сценарист, сходознавець, літературний критик і перекладач грузинського походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 20 травня 1956 в містечку Зестафоні (Грузинська РСР) у родині офіцера-артилериста Шалви Чхартишвілі і вчительки російської мови та літератури Берти Ісааківни Бразинської (1921—2007).

У 1958 родина переїхала до Москви і відтоді Чхартишвілі живе в столиці Росії. Акунін захоплюється Японією. Школярем він побачив виступ японського театру Кабукі й під впливом побаченого вступив до Інституту країн Азії та Африки (МГУ).

У 1973 він закінчив англійську школу № 36, у 1979 — історико-філологічне відділення Інституту країн Азії і Африки (МДУ), де отримав диплом історика-японознавця. Після інституту займався літературним перекладом з японської та англійської мов.

У перекладі Чхартишвілі видані японські автори Юкіо Місіма, Кендзі Маруяма, Ясусі Іноуе, Масахіко Сімада, Кобо Абе, Сін'їті Хосі, Такеші Кайко, Сехей Оока, а також представники американської та англійської літератури (Корагессан Бойл, Малкольм Бредбері, Пітер Устинов та інші).

Працював заступником головного редактора журналу «Іноземна література» (1994-2000), головний редактор 20-томної «Антології японської літератури», голова правління мегапроекту «Пушкінська бібліотека» (Фонд Сороса).

З 1998 почав писати твори під псевдонімом «Б. Акунін». В цьому ж році видає перші книги із серії про Ераста Фандоріна, які йому і принесли всесвітню славу. Розшифровка «Б» як «Борис» з'явилася за кілька років, коли у письменника стали часто брати інтерв'ю. Японське слово «Акунін» (яп. 悪 人) перекладається як «негідник, злодій». Детальніше про це слові можна дізнатися в одній з книг Б. Акуніна (Г. Чхартішвілі) «Алмазна колісниця». Критичні й документальні роботи Григорій Чхартішвілі публікує під своїм справжнім ім'ям.

Окрім романів і повістей із серії «Новий детектив» («Пригоди Ераста Фандоріна»), що принесли йому популярність, Акунін написав серії «Провінційний детектив» («Пригоди сестри Пелагії»), «Пригоди магістра», «Жанри» й був упорядником книжкової серії «Ліки від нудьги».

У 2000 Акунін був номінований на премію «Букер - Smirnoff» за роман «Коронація, або Останній з Романів», проте не потрапив до числа фіналістів. При цьому в тому ж році був номінований й став лауреатом премії «Антибукер» з «Коронацією».

У 2003 роман «Азазель» потрапив до шорт-лісту Британської Асоціації письменників-криміналістів в розділі «Золотий кинджал».

29 квітня 2009 Григорію Чхартішвілі японським посольством було вручено орден Вранішнього сонця 4-го ступеня.

10 серпня 2009 за внесок у розвиток культурних зв'язків між Росією й Японією Борису Акуніну була присуджена премія під егідою уряду Японського фонду.

Родина[ред.ред. код]

Одружений. Перша дружина - японка, з якою Акунін прожив кілька років. Друга дружина, Еріка Ернестівна - коректор й перекладач. Дітей немає.

Політичні погляди[ред.ред. код]

Григорій Чхартішвілі відомий своїми різкими критичними висловлюваннями в адресу чинної російської влади. [1][2]

В січні 2012, став одним зі співзасновників[3] суспільно-політичної організації "Ліга виборців", яка має на меті контроль за дотриманням виборчих прав громадян у Російській Федерації.[4]

На виборах мера Москви - 2013 публічно підтримав кандидата від опозиції Олексія Навального.[5]

Громадянська позиція[ред.ред. код]

У березні 2014 підписав звернення російських діячів культури проти окупації Криму[6].

Твори[ред.ред. код]

Пригоди Ераста Петровича Фандоріна[ред.ред. код]

У дужках вказано рік дії роману

  1. 1998 — «Азазель» (1876 рік)
  2. 1998 — «Турецький гамбіт» (1877 рік)
  3. 1998 — «Левіафан» (1878 рік)
  4. 1998 — «Смерть Ахіллеса» (1882 рік)
  5. 1999 — «Піковий валет» (1886 рік)
  6. 1999 — «Декоратор» (1889 рік)
  7. 1999 — «Статський радник» (1891 рік)
  8. 2000 — «Коронація» (1896 рік)
  9. 2001 — «Коханка смерті» (1900 рік)
  10. 2001 — «Коханець смерті» (1900 рік)
  11. 2003 — «Алмазна колісниця» (І і ІІ том) (1878 та 1905 роки)
  12. 2007 — «Нефритові чотки» (1881—1900 роки)
  13. 2009 — «Весь світ театр» (1911 рік)
  14. 2012 — «Чорне місто» (1914 рік)

Провінційний детектив (пригоди сестри Пелагії)[ред.ред. код]

  1. 2000 — «Пелагія і білий бульдог»
  2. 2001 — «Пелагія і чорний монах»
  3. 2003 — «Пелагія і червоний півень»

Пригоди магістра[ред.ред. код]

(у циклі діють нащадки і пращури Ераста Фандоріна)

  1. 2000 — «Алтин-толобас» (1995, 1675-1676 роки)
  2. 2002 — «Позакласне читання» (2001, 1795 роки)
  3. 2006 — «Ф. М.» (2006, 1865 роки)
  4. 2009 — «Сокіл і Ластівка» (2009, 1702 роки)

Жанри[ред.ред. код]

(в циклі іноді діють нащадки, пращури і родичі Ераста Фандоріна)

  1. 2005 — «Дитяча книга» (2006, 1914, 1605-1606 роки, майбутнє)
  2. 2005 — «Шпигунський роман» (1941 рік)
  3. 2005 — «Фантастика» (1980—1991 роки)
  4. 2008 — «Квест» (1930, 1812 роки)

Смерть на брудершафт[ред.ред. код]

  1. 2007 — «Немовля і чорт, Мука розбитого серця» (1914 рік)
  2. 2008 — «Літаючий слон, Діти Місяця» (1915 рік)
  3. 2009 — «Дивний чоловік, Грім перемоги, роздайся!» (1915, 1916 роки)
  4. 2010 — ««Марія», Марія ..., Нічого святого» (1916 рік)
  5. 2011 — «Операція «Транзит», Батальйон ангелів» (1917 рік)

Окремі книги[ред.ред. код]

  1. 2000 — «Казки для ідіотів»
  2. 2000 — «Чайка»
  3. 2002 — «Комедія/Трагедія»
  4. 2006 — «Інь та Ян»
  5. 2011 — «Фото як хокку»
  6. 2011 — «Любов до історії»

Під псевдонімом Анатолій Бруснікін[ред.ред. код]

  1. 2007 — «Девятний Спас»
  2. 2010 — «Герой іншого часу»
  3. 2012 — «Беллона»

Під псевдонімом Анна Борисова[ред.ред. код]

  1. 2007 — «Там...»
  2. 2009 — «Креативщик»
  3. 2011 — «Vremena goda»

Під справжнім ім'ям[ред.ред. код]

  1. 1997 — «Письменник і самогубство» (М.: Новое литературное обозрение, 1999; 2-е изд. - М.: «Захаров» 2006)

«Спільна творчість Б. Акуніна і Г. Чхартішвілі»[ред.ред. код]

  1. 2004 — «Цвинтарні історії» (в одному з оповідань діє Фандорін)
  2. 2012 — «Арістономія»

Анатолій Бруснікін й Анна Борисова[ред.ред. код]

11 січня 2012 року Борис Акунін у своєму блозі в Живому Журналі підтвердив, що саме він є автором, який працює під псевдонімом Анатолій Бруснікін. Під цим ім'ям були опубліковані три історичні романи: «Девятний Спас», «Герой іншого часу» та «Беллона». Крім того, він заявив, що є також й автором романів під жіночим псевдонімом «Анна Борисова» «Там ...», «Креативщик» й «Vremena goda»

Переклади[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У повісті Піковий валет з книги "Особливі доручення" одна з героїнь на час проведення «операції» називається «княжна Чхартішвілі» (Чхартішвілі — справжнє прізвище Акуніна).
  • Найчастіше в книгах з участю Е. П. Фандоріна миготить прізвище «Мебіус». Під цим прізвищем з'являються деякі другорядні герої, а іноді це прізвище і просто опиняється на вивісці з назвою фірми (наприклад, страхової контори). Спільне в «Мебіус» те, що вони завжди виявляються «за кадром», тобто або взагалі не надають на сюжет ніякого впливу, або про них ми дізнаємося зі слів інших героїв.
  • У романі «Коронація» з циклу про Е. П. Фандоріна діє англійський дворецький по імені Фрейбі (англ. Freyby). Якщо набрати його прізвище по-англійськи (при цьому залишивши включеною російську розкладку клавіатури), вийде псевдонім автора книги.
  • У романі «Тефаль, ты думаешь о нас» архітектора звати Ягкфи. Якщо набрати це ім'я в англійській розкладці, вийде Zurab (натяк на Зураба Церетелі).
  • У більшості книг із серії «Пригоди Ераста Фандоріна» видавництва «Захаров» (крім «Статський радник», «Турецький гамбіт», «Діамантова колісниця») портрет Бориса Акуніна присутній на перших сторінках. Він зображується в ролі другорядних персонажів романів.
  • У переважній більшості творів Акуніна є персонажі-англійці.
  • З романів «Позакласне читання» і «Квест» стає відомо, що справжній предок Ераста Фандоріна - не Самсон Фандорін, а Дмитро Карпов. Відповідно, ця гілка Фандоріних не має відношення до роду фон Дорн.
  • Планета Вуфер згадується в романах Акуніна двічі: «Пелагея і чорний монах» і «Тефаль, ти думаєш про нас ...». Якщо набрати цю назву російською (при цьому залишивши включеною англійську розкладку клавіатури), вийде «Death».
  • Ераст Фандорін народився в 1856 року, рівно на 100 років раніше від свого автора.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]