Бормотов Олександр Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Тимофійович Бормотов
Народження 6 квітня 1926(1926-04-06)
д. Потлово, Сичовський район Смоленської області, Росія
Смерть 1 січня 2001(2001-01-01) (74 роки)
  Київ
Поховання Київ
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр фотографія
Діяльність журналіст
Напрямок Фотожурналістика, документальна фотографія
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

CMNS: Бормотов Олександр Тимофійович у Вікісховищі

Олекса́ндр Тимофі́йович Бо́рмотов (6 квітня 1926, Смоленська область, РРФСР — †1 січня 2001, Київ) — український радянський фотограф, фотокореспондент РАТАУ — ТАРС, член Спілки журналістів України та СРСР[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1926 році у селі Потлово, Сичовського району Смоленської області РРФСР, знищеної німцями в 1941 році[2]. Дитиною, з 1933 по 1941 роки, проживав у Москві на Старому Арбаті, де і почалось його захоплення мистецтвом фотографії. У 1941 був евакуйований в Курганську область РРФСР, де у 1943 закінчив школу і пішов до армії. Після навчання у Першому Омському військово-піхотному училищу, з 1945 по 1953 роки перебував на службі в Німеччині, а потім, до 1958 року — у Києві. Був демобілізований у званні капітана[3]. Залишившись у Києві, почав працювати фотографом в ательє кольорової фотографії на вул. Велика Васильківська.

До 1967 року проживав з сім'єю на Еспланадній вулиці, у домі № 26 відомому, як колишній будинок розпусти, де 22 травня 1885 року помер київський цивільний губернатор С. Н. Гудима-Левкович[4]. У 1904 р., через будинок на цій же вулиці жив російський письменник Михайло Булгаков.

У 70—80-і роки був провідним фоторепортером у Києві та Україні, фотокореспондентом Радіо-телеграфного агентства України (РАТАУ). Завдяки Бормотову залишилося багато унікальних фотознімків із життя столиці України 1950—1990 років. У середині 1970-х його роботи були опубліковані в фотоальбомі «Мир-Війна-Мир» (1974) Фотокіновидавництво[de] Лейпцига, у щомісячному ілюстрованому журналі Спілки журналістів СРСР «Радянське фото»[en], радянській та зарубіжній пресі 60—80-х рр. А. Т. Бормотов — автор портрета композитора Дмитра Шостаковича в Київському оперному театрі на репетиції опери «Катерина Ізмайлова», знімків англійської принцеси Анни в 1970-х у Києві на Чемпіонаті з кінного спорту, Сальвадора Альєнде, що за пів року до своєї загибелі приїжджав до Києва і, несподівано порушивши Протокол, зупинив кортеж і відвідав один з київських гастрономів, Індіри Ганді, Броза Тіто, Річарда Ніксона, короля і королеви Швеції, які відвідували Київ тих років, численних фотографій зірок російської і української опери та балету, естради, відомих спортсменів і артистів, губернаторів США, які перебували в Києві з візитом.

Помер 2001 року, похований у Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Киев глазами Александра Бормотова. Youtube. 5 травня 2014. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).
  2. Т.А.Воронова (29 травня 2014). Папа умер в новогоднюю ночь, в миллениум. LiveJournal Т. Воронової, дочки А.Бормотова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).
  3. а б День победы: помним, преклоняемся, чтим. Коллеги-фронтовики. РАТАУ. 31 січня 2015. Процитовано 2015-02-05. (рос.).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Т.А.Воронова (18 серпня 2013). Я причисляю себя к народу Бессарабки. Часть 3. LiveJournal Т. Воронової, дочки А.Бормотова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).

Посилання[ред. | ред. код]